Рішення

від 10.12.2018 по справі 522/16445/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16445/18

Провадження № 2/522/8153/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою № 41 в будинку № 3 по вул. 2-й Артилерійський провулок в м. Одесі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона, позивачка, є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 11 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 384.

У вказаній квартирі окрім неї, ОСОБА_1, та її мати ОСОБА_4, зареєстрований невідомий їй чоловік - ОСОБА_2, котрий проживав у цій квартирі до 2008 року, та виселився з неї з 08.08.2008 року, проте з реєстраційного обліку за даною адресою не знявся.

Представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, у встановлені судом строки відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 197ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 11 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 384.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не пов'язана родинними чи іншими зв'язками з ОСОБА_2. Відповідач є сторонньою особою по відношенню до позивача.

Також судом встановлено, що згідно довідки (виписка з будинкової книги про склад сімї та прописку) №29 від 11.09.2018 року, складеною ЖБК Будівельник-2 (ЄДРПОУ 20993517), у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, родинні зв'язки - відсутні, з 27.12.1985 року.

Позивачка у своєму позові зазначає, що відповідач у даній квартирі не проживає з 2008 року. З 08.08.2008 року відповідач не з'являвся жодного разу, змінив місце проживання, яке їй невідоме, проте з реєстраційного обліку за даною адресою не знявся.

Відповідно до Довідки № 28 від 10.09.2018 року, складеної головою ЖБК Булівельник-2 ОСОБА_5, встановлено, що відповідач в даній квартирі не проживає з 08.08.2008 року. Крім того, за Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2018 року, наданою суду представником позивачки, вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на праві приватної власності з 11.04.2018 року належить квартира за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 42,8 кв. м., житловою площею 28,3 кв. м.

У відповідності до положень ст.ст. 317 , 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлений законом.

Згідно з ч. 1ст. 383 ЦК України та ч. 1ст. 150 ЖК України власник квартири має право використовувати її для особистого проживання і проживання членів своєї сім'ї.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що з дати набуття позивачем права власності на вищевказану квартиру, між позивачем і відповідачем укладались будь-які договори щодо користування відповідачами цією квартирою.

Вирішуючи дану справу, суд бере до уваги, що право членів сім'ї власника користуватись жилим приміщенням похідне від права власності на жиле приміщення в особи, членами сім'ї якої вони є, отже із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Таким чином, відповідач втратив право користування згаданою квартирою.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , громадянин України зобов'язаний протягом десятим днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до ст. 7 згаданого Закону, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, зокрема, заяви особи або її законного представника, та/або судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 41 Конституції право приватної власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики ЄСПЛ, реальна загроза порушення права особи, що пов'язана із настанням або ненастанням певної обставини, прирівнюється до порушення прав особи. ЄСПЛ визнає порушенням саму загрозу виникнення такого порушення у майбутньому і поширює статус "жертви порушення прав" на потенційну жертву. Критерії, за яких потенційне порушення прав прирівнюється до такого порушення чітко визначаються практикою Європейського суду з прав людини.

У справі Malone v. the United Kingdom (№ 8691/79, Рішення від 2 серпня 1984) ЄСПЛ зазначив, що наявність законодавчо обумовленого підґрунтя для порушення прав особи саме по собі становить порушення прав особи, незалежно від того чи було здійснено безпосереднє втручання у права особи (пар.64).

У справі Sejdiж and Finci v. Bosnia and Herzegovina (№27996/06 34836/06, рішення від 22 грудня 2009) ЕСПЛ визнав порушенням наявність законодавчо обумовлених передумов, що б перешкоджали Заявнику реалізувати свої права у разі, якщо останній виявить бажання реалізувати свої права у майбутньому. Суд виходив з того, що сукупність об'єктивних обставин справи дозволяє зробити припущення, що існує реальна можливість того, що Заявник може забажати реалізувати свої права у майбутньому (пар. 29).

Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, порушенням права особи є наявність усіх законодавчо обумовлених передумов для такого порушення, навіть у разі коли потенційне порушення пов'язується із гіпотетичною обставиною, що може настати або не настати.

З урахуванням вищенаведеного, факт реєстрації відповідача у квартирі, яка належить на праві власності позивачу порушує право позивача на володіння та користування своїм майном, виникає необхідність сплати комунальних послуг, які фактично не використовуються. Всі такі обставини перешкоджають позивачу реалізувати свої права, що є неприпустимо відповідно до вищенаведеної практики ЄСПЛ.

Також, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі „Ковач проти України", п. 59 рішення у справі „Мельниченко проти України", п. 50 рішення у справі „Чуйкіна проти України" тощо).

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що порушене право власності позивача ОСОБА_1 підлягає судовому захисту.

Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову після набуття ним законної сили є підставою для скасування реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_2,

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3 , 4 , 10 , 12 , 13 , 17 , 18 , 76-81 , 133 , 258-259 , 263-265 , 268 , 273 , 280-282 , 352 , 354-355ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_6 Едуардівни до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою №41 в будинку №3 по вулиці 2-й Артилерійський провулок в місті Одесі.

Рішення суду є підставою для органів реєстрації для зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

10.12.18