Рішення

від 17.12.2018 по справі 910/12718/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 17.12.2018Справа №  910/12718/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води", м. Хуст, Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернікс Трейд", м. Київ про стягнення 61  203,16 грн., - Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернікс Трейд" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № 12 від 01.08.2014р. в розмірі 61  203,16 грн. з урахуванням фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків. 12.10.2018р. до суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками в порядку усунення недоліків позовної заяви з додатками. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у встановлені судом строк та спосіб, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача  про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 18.10.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.10.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 8, офіс 316. 21.11.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 17.10.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 19.11.2018р. не вручене під час доставки останньому та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення за 19.11.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 01.08.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 12 (надалі – Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався виготовляти на замовлення покупця та передавати покупцеві, а покупець приймати та оплачувати воду питну природну сильногазовану  "Шаянська джерельна" в ПЕТ-пляшках місткістю 0,5 л та воду питну природну негазовану "Шаянська джерельна" в ПЕТ-пляшках місткістю 0,5 л на умовах даного договору. Як передбачено в п. 1.3. Договору весь товар, що поставлений під час дії даного договору від постачальника до покупця, вважається поставленим на умовах даного договору, якщо інше не зазначено в первинних документах. За умовами п. 2.1. Договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні згідно Розділу 5 договору та зазначаються у накладних. У підп. 3.2.1. п. 3.2. Договору покупець взяв на себе зобов'язання прийняти і оплатити товар на у мовах і в термін згідно даного договору. Загальна сума даного договору визначається сумарною вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору, згідно накладних (п. 4.3. Договору). У відповідності до п. 5.4. Договору обов'язок постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі товару у власність покупця. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової накладної. Факт отримання товару представником покупця підтверджується належним чином оформленою сторонами видатковою, чи товарно-транспортною накладною, незалежно від наявності (відсутності) у представника покупця довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 7.5. Договору). Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 600  600,56 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме: - № С00000035 від 28.08.2015р. на суму 34  272,00 грн.; - № В00000010 від 14.09.2015р. на суму 36  478,40 грн.; - № Ж00000010 від 09.10.2015р. на суму 51  180,70 грн.; - № Ли00000003 від 05.11.2015р. на суму 55  398,00 грн.; - № Лс00000015 від 24.11.2015р. на суму 117  812,21 грн.; - № Г00000030 від 28.12.2015р. на суму 99  340,08 грн.; - № 12 від 27.01.2016р. на суму 105  562,51 грн.; - № Т00000008 від 11.05.2016р. на суму 100  556,66 грн. Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його представника та відтиском печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних. У відповідності до п. 8.3. Договору покупець оплачує постачальнику вартість товару на протязі п'яти календарних днів з моменту його одержання. За змістом п. 8.4. Договору покупець зобов'язується оплачувати товар у відповідності з обов'язковою вказівкою в призначенні платежу номера й дати накладної та даного договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (п. п. 11.1., 11.2. Договору). Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, оплативши вартість поставленого позивачем товару частково на суму 562  639,01 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 37  961,55 грн. Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 61  203,16 грн., з яких 37  961,55 грн. та 23  241,61 грн. інфляційних втрат. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 600  600,56 грн., прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника та відтиски печатки у зазначених вище видаткових накладних, що останнім при розгляді даної справи не заперечується. З урахуванням встановлених при розгляді даної справи обставин, суд визнає безпідставними посилання позивача у своїй позовній заяві на поставку відповідачу товару на суму 531  762,56 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на положення п. 8.3. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний на протязі п'яти календарних днів з моменту його одержання, а прострочення виконання відповідачем  зобов'язання з оплати вартості товару за вказаними накладними у останнього виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поданими позивачем до матеріалів справи доказами, а саме банківськими виписками по рахунку позивача за період з 29.10.2015р. по 13.06.2018р. підтверджується факт сплати відповідачем вартості поставленого останнім товару на загальну суму 515  239,01 грн. Суд відзначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів сплати вартості товару понад вказану суму, матеріали справи не містять розгорнутого розрахунку останнього з посиланням на первинні банківські документи щодо сплати відповідачем вартості поставленого товару за договором на суму 562  639,01 грн. Наявний у справі розрахунок суми основного боргу містить арифметичні помилки, які не узгоджуються з поданими позивачем банківськими виписками, які підтверджують часткові оплати відповідачем спірної заборгованості. Водночас суд, виходячи з заявлених вимог та поданих позивачем доказів, керуючись положеннями ст. ст. 13-14 ГПК України, приходить до висновку про те, що заявлена позивачем сума основного боргу у розмірі 37  961,55 грн. не перевищує різниці вартості поставленого товару та вартості сплаченого відповідачем товару та такі обставини останнім при розгляді справи не заперечуються. При цьому, суд з урахуванням положень підп. 8.4.1. п. 8.4. Договору визнає обґрунтованим зарахування позивачем здійснених відповідачем часткових оплат в рахунок оплати товару, поставленого згідно неоплачених накладних в хронологічному порядку. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37  961,55 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що розраховані позивачем суми фінансових санкцій за прострочення відповідачем оплати вартості товару за договором не перевищують розрахованих судом сум таких нарахувань, у зв'язку з чим, виходячи з заявлених позивачем вимог до стягнення з відповідача також підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 23  241,61 грн. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/12718/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 37  961,55 грн. суми основного боргу та 23  241,61 грн. інфляційних втрат. Судовій збір в розмірі 1  762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.  ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернікс Трейд" (ідентифікаційний код 39076082, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 8, офіс 316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" (ідентифікаційний код 30609354, місцезнаходження: 90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. І.Франка, буд. 6) 37  961,55 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят одну гривню 55 коп.) суми основного боргу, 23  241,61 грн. (двадцять три тисячі двісті сорок одну гривню 61 коп.) інфляційних втрат та 1  762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору. 3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 17.12.2018р. Суддя                                                                                                                               С.М. Морозов