Рішення

від 18.12.2018 по справі 910/12470/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.12.2018Справа №  910/12470/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом  приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до                 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " Перший будинок" про               стягнення 189 938,58 грн. Представники сторін: не викликались. ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " Перший будинок" про  стягнення 189 938,58 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №8283/4-14 від 12.07.2000р. належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг з водовідведення, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі. Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 00131305) в строк до 24.10.2018 надати суду: довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ПАТ "Київенерго" споживачу (-ам) будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 5 за період з 01.08.2015 по 31.05.2018. Зобов'язано комунальний концерн "Центр комунального сервісу" (03179, м. Київ, вул. Львівська, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 39946227) в строк до 24.10.2018 надати суду: довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ПАТ "Київенерго" споживачу (-ам) будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 5 за період з 01.08.2015 по 31.05.2018. 24.10.2018 року до канцелярії суду від комунального концерну "Центр комунального сервісу" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду з додатком. 21.11.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву. 28.11.2018 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив, а 03.12.2018 року – супровідний лист з розгорнутим розрахунком позовних вимог. 10.12.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення до відповіді на відзив. Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші). З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково. Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 12.07.2000 року між державним комунальним об'єднанням “Київводоканал”, перетвореним у відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” та в подальшому перейменованим у приватне акціонерне товариство «Київводоканал» (постачальник) і об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Перший будинок” (абонент) укладено договір № 8283/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент  сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (надалі - Правила). Згідно з п.2.1 договору постачальник: а) забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2974-82, б) приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин. Відповідно до п.2.2 договору абонент: сплачує вартість послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору. Пунктом 3.1 договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил (п. 3.4 договору). Відповідно до п.3.6 договору, абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.6. договору). У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п.3.7 договору). Пунктом 5.1 договору передбачено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було надані абоненту послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Натомість, відповідач неналежно виконує покладені на нього договором та чинним законодавством обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг. Так, за твердженням позивача, ним були надані абоненту послуги з водовідведення за період з 01.08.2015 по 31.05.2018 на суму 148   650,91 грн., які абонент взагалі не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість  розміром 148   581,20 грн. (з урахуванням переплати на 01.06.2018 по коду абонента 2-782 в розмірі 69,71 грн.). 03.12.2018 року на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист №1622/12 від 30.11.2018 року додатком до якого додано уточнений розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перший будинок” з якого вбачається, що ним були надані абоненту послуги з водовідведення (код 2-50782) за період з 01.08.2015 по 31.05.2018 на суму 54   085,37 грн., які абонент взагалі не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість  розміром 54   015,66 грн. (з урахуванням переплати на 01.06.2018 по коду абонента 2-782 в розмірі 69,71 грн.). У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач у спірний період продовжив нарахування ОСББ «Перший будинок» вартість питної води для виготовлення гарячої та її стоків незважаючи на рішення господарського суду м. Києва по справі №7/457-1/194, яким було відмовлено ПрАТ «АК «Київводоканал» у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості такої води. У відповіді на відзив, позивачем зазначено, що він не погоджується з вищезазначеним твердження відповідача, оскільки у спірний період ПрАТ «АК «Київводоканал» не нарахував ОСББ «Перший будинок» вартість  питної води для виготовлення гарячої, а здійснення нарахування лише за стоки гарячої води. Також, зазначено, що до березня 2012 року здійснював нарахування вартості стоків гарячої води ОСББ «Перший будинок» за кодом абонента 2-782, а вартість питної води для виготовлення гарячої – за кодом абонента 2-50782. У рішенні Господарського суду м. Києва і 11.10.2011 по справі №7/457-1/194 судом відмовлено у стягненні саме вартості питної води для виготовлення гарячої за кодом абонента 2-50782, а не вартість приймання стоків гарячої води. Про стоки гарячої води у наведених рішеннях не йдеться. При цьому, з березня 2012 облік обсягів та вартості приймання стоків гарячої води здійснюється за кодом абонента 2-50782, а з липня 2014 року ПрАТ «АК» Київводоканал» не нараховувало ОСББ «Перший будинок» вартість питної води для виготовлення гарячої. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року та постановою Вищого господарського суду від 29.05.2012 року у справі №7/457-1/194 в позові відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перший будинок” про стягнення 227 366,64 грн. по договору №8283/4-14 від 12.07.2000 року відмовлено. Та, встановлено, що вимоги позивача до відповідача про сплату вартості послуг з постачання холодної води для виготовлення гарячої води є необґрунтованими, неправомірними та не підлягають задоволенню. Таким чином, предметом позовних вимог у даній справі є заборгованість за надані послуги лише з водовідведення (гарячої води), а справа № 7/457-1/194 не є аналогічною. Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг. Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі  вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором. Статтею 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;  централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення. Відповідно до статті 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері. Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Оскільки, предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору, також, зобов'язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення. Відповідно до ч.5 ст.633 Цивільного кодексу України у вказаному договорі за згодою сторін були встановлені правила, обов'язкові для них при виконанні цього договору. В п. 1.1 договору зазначено, що постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент  сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (надалі - Правила). Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 №65 затверджені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (чинні на час укладення договору), які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за №165/374, які запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 вказаних Правил (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та водоканалу. Абонентами, що користуються послугами водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні. Питна вода подається цілодобово або за графіком, погодженим із санітарно-епідеміологічною станцією (надалі - СЕС) відповідної території та затвердженим місцевими органами державної виконавчої влади.. Згідно з п.17.1 Правил (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) через комунальну каналізаційну мережу підлягають пропусканню всі господарсько-побутові стічні води. Наказом Міністерства з питань житлово – комунального господарства України №190 від 27.06.2008 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Відповідно до пункту 2.1 цих Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”, яким, згідно п.2.2, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Пунктом 1.4 вищевказаних Правил встановлено, що Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п.3.1, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово – комунального господарства України №190 від 27.06.2008). В рішенні Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року та постановою Вищого господарського суду від 29.05.2012 року у справі №7/457-1/194 встановлено, що між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Перший будинок” і Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” 26.06.2000 укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 131401, у відповідності до умов якого Постачальник  (АЕК “Київенерго”) зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу (відповідачу) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов цього договору. У відповідності до Звертання–доручення до договору № 1310401 від 26.06.2006, підписаного об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Перший будинок”  та АЕК “Київенерго” підключення гарячого водопостачання здійснюється від центрального теплового пункту 37 7 мкр., розташованого за адресою вул. Гмирі, 5-Б. Центральний тепловий пункт, розташований по вул. Гмирі, 5-Б знаходиться на балансі АЕК "Київенерго". Відповідно до п.3.3 договору, якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший засіб обліку використаної води, передбачений Правилами.   Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил (п. 3.4 договору). Позивачем зазначено, що з огляду на прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ, яким ПрАТ «АК «Київводоканал» визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності, а ПАТ «Київенерго» - виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності, то ПрАТ «АК«Київводоканал» починаючи з липня 2014 здійснюй нарахування питної холодної води, для виготовлення гарячої ПАТ «Київенерго» на підставі договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води №12477/5-01 від 07.08.2014 року. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначеного договору ПрАТ «АК«Київводоканал» та ПАТ «Київенерго» щомісячно знімали показники з приладу обліку, що встановлений у центральному тепловому пункті та складали акти про зняття показань з приладу обліку. Позивачем зазначено, що протягом спірного періоду ним здійснювалося нарахування обсягу відведення гарячої води відповідно до показників приладу обліку встановленого у центральному тепловому пункті, який забезпечує водою декілька будинків та знаходиться за адресою, м. Київ, вул. Гмирі, 5-В (особовий рахунок 2-124-20). В подальшому обсяг питної води, що надійшов до зазначеного теплового пункту розподілявся у відсотковому співвідношенні пропорційно кількості мешканців у кожному із житлових будинків, що споживають воду від даного теплового пункту за мінусом обсягів ОСББ «Теплий дім», якому нарахування здійснювалось згідно з показниками теплолічильника встановленого безпосередньо в будинку ОСББ «Теплий дім». Таким чином, для ОСББ «Перший будинок» у період з 01.08.2015 по 30.09.2016 відсоткове співвідношення становило 14,55 %, а з 01.10.2016 по 31.05.2018- 12,72%. Зазначений спосіб обліку відведення гарячої води повністю відповідає умовам договору, адже згідно п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Прилад обліку, що встановлений в центральному тепловому пункті належать позивачу та ним зареєстрований, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води № 12477/5-01 від 07.08.2014 «Перелік теплових пунктів, на відгалуженні до теплообмінників гарячого водопостачання яких здійснюється централізоване постачання питної холодної води для приготування гарячої води (точок надання послуг з централізованого постачання питної холодної води)». Відповідно до п.3.1 Методичних рекомендацій щодо розподілу між окремими системами гарячого водопостачання будинків, будинками і спорудами послуги з централізованого постачання гарячої води, виробленої на центральних теплових пунктах, та обліку стоків після використання гарячої води затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства Україні від 06.07.2010 №213 розрахунок виробника послуг з ЦПГВ (централізованого постачання гарячої води) з водопостачальною організацією доцільно проводити за об'єми холодної води, визначені за показами лічильника води, встановленого на відгалуженні трубопроводу холодної води перед водопідігрівачем ГВП (гарячого водопостачання) в ЦТП (центральному тепловому пункті). Згідно до п.6.2 зазначених Методичних рекомендацій кількість стоків від системи приготування послуг з ЦПГВ в ЦТП дорівнює витратам та втратам гарячої води в ЦТП. Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача щодо того, що визначення обсягу стоків гарячої води відповідно до показників приладу обліку встановленого в центральному тепловому пункті, відповідає умовам договору між сторонами на послуги з водопостачання та водовідведення та зазначеним вище Методичним рекомендаціям. Згідно з п.1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за №403/6691 (далі – Правила №37), останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. Пунктом 1.4 Правил №37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів). Відповідно до п.2.4 Правил №37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги. Згідно з п.7.1 Правил №37 підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Перелік забруднень, на наявність яких провадиться аналіз, та періодичність контролю встановлюються Водоканалом. Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих Правил приймання) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації. Інформацію підписують керівник Підприємства та особа, відповідальна за водовідведення. Керівник Підприємства несе відповідальність за достовірність інформації (п.7.2 Правил №37). Проте, в матеріалах справи, відсутні будь-які докази того, що за оспорюваний період ОСББ «Перший будинок» надавав інформацію щодо обсягів строків гарячої води. В матеріалах справи наявна довідка комунального концерну «Центр комунального сервісу», надана виконання вимог ухвали суду від 20.09.2018 року, щодо спожитих обсягів гарячої води, поставленої ПАТ «Київенерго» за адресою: вул. Бориса Гмирі, 5 за період з серпня 2015 року по травень 2018 року включно. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка з банку, відповідно до якої позивачем надіслано дебетово-інформаційні повідомлення відповідачу 25.05.2018 року. При цьому, в матеріалах справи наявні листи позивача від 26.06.2017 № 5545/8/8/02-17, від 19.03.2018 № 2942/8/8/02-18, від 21.05.2018 № 5214/8/8/02-18 з проханням надати дійсні реквізити, адже дебетово-інформаційні повідомлення не могли бути доставлені з огляду на не вірні реквізити відповідача. Також, запропоновано відповідачу отримати розрахункові документи у розрахунковому департаменті ПрАТ «АК «Київводоканал» за вказаною адресою. Щодо твердження відповідача про те, що він не є споживачем послуг з водовідведення суд зазначає наступне. Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії” від 10.04.2014 № 1198-УІІ (далі - Закон №1198) позивача визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності. У зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» №1198 від 10.04.2014, статтю 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) доповнено частиною сьомою, в якій зазначається, що договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, який не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання. Частиною 3 ст.29 Закону встановлено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг. Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила), регулюються відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичного та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у відповідності до положень пункту 8 Правил вказані вище послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Вищезазначеними нормативно-правовими актами визначено, що правовідносини які виникають у сфері дії Закону №1198 та які пов'язані з виконанням Товариством функцій виконавця послуг регулюються виключно договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Тобто, на законодавчому рівні чітко розмежовано, що надання товариством, як виконавцем, комунальної послуги здійснюється на підставі договорів з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а надання послуг з ліцензованого (основного) виду діяльності, як виробником-ліцензіатом здійснюється на підставі договорів з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно з положеннями статті 13 Закону, житлово-комунальні послуги розмежовано за функціональним призначенням, тарифоутворенням та структурою втрат/витрат на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які зокрема включають в себе обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно з яким до обов'язків виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належить утримання внутрішньобудинкових мереж в належному технічному стані, здійснення їх технічного обслуговування та ремонту, вжиття своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки (п. 13 типового договору). Отже, утримання та обслуговування внутрішньобудинкових мереж є одним із різновидів послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. А відтак, оскільки позивач не є балансоутримувачем внутрішньобудинкових систем, та/або виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не має правових підстав утримувати вказані мережі (нести відповідальність за їх технічний стан) в належному технічному стані. Чинним законодавством України чітко розмежовано два види послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються ПрАТ «АК» Київводоканал» споживачам. Перший вид послуг з централізованого водопостачання та водовідведення надається ПрАТ «АК»Київводоканал» як виробником-ліцензіатом на підставі отриманої ліцензії та укладеного договору зі споживачем, відповідно до ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (в редакціях, які були чинними в позовний період). Так, частиною 1 ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон) передбачено перелік суб'єктів яким можуть надаватись послуги підприємством питного водопостачання на підставі договорів. Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: -підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; -підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; -об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; -власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). Відповідно до ст.4 Закону суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання серед інших є також і споживачі питної води. Відповідно до ст.1 Закону споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Зазначеною нормою встановлено лише перелік потреб де можливе використання питної води та не визначено, що питна вода, як товар, обов'язково має використовуватись безпосереднього споживачем. Таким чином, юридична особа, уклавши договір на водопостачання та водовідведення, не обов'язково є безпосереднім споживачем зазначених послуг, такими споживачами можуть бути, наприклад, мешканці будинку, що перебуває на балансі у вищезазначеної юридичної особи, однак в контексті ст.ст. 1, 4, 19 Закону саме юридична особа, яка уклала договір з підприємством питного водопостачання, є споживачем за таким договором та зобов'язана виконувати його умови, в тому числі щодо оплати. Отже, відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» юридичні особи можуть бути колективними споживачами послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладеного договору. Крім того, як уже зазначалось вище, при укладенні вищезазначеного договору позивач постачає питну воду лише до зовнішнього зрізу стіни будинку, тобто передає питну воду споживачу (ОСББ «Перший будинок) на межі балансової належності елементів систем водопостачання та водовідведення відповідно до п.п. 1.3, 1.6, 1.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 та безпосередньо не використовує внутрішньобудинкові системи. Згідно з положеннями статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги розмежовано за функціональним призначенням, тарифоутворенням та структурою втрат/витрат на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які зокрема включають в себе обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно з яким до обов'язків виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належить утримання внутрішньобудинкових мереж в належному технічному стані, здійснення їх технічного обслуговування та ремонту, вжиття своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки (п. 13 типового договору). Отже, з наведеного вбачається, що утримання та обслуговування внутрішньобудинкових мереж є одним із різновидів послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Зазначаємо, що оскільки ПрАТ «АК «Київводоканал» не є балансоутримувачем внутрішньобудинкових систем, та/або виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не має правових підстав утримувати вказані мережі (нести відповідальність за їх технічний стан) в належному технічному стані. Таким чином, Законом «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено право ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСББ «Перший будинок» укладати договори про надання послуг з водопостачання та водовідведення і таке право не скасовано по сьогоднішній день, тому договір в повному обсязі відповідає вимогам Закону. З урахуванням наведеного, випливає що правовідносини, які виникають при виконанні договору № 8283/4-14 від 12.07.2000 не регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а тому зміни внесені до цього закону автоматично не змінюють правовідносини позивача з відповідачем. Другий етап послуг з централізованого водопостачання та водовідведення надається ПрАТ «АК»Київводоканал» як виконавцем комунальної послуги лише фізичним особам та здійснюється на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 та договорів з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Законодавством чітко встановлено, що правовідносини які виникають у сфері дії Закону №1198 та які пов'язані з виконанням позивачем функцій виконавця послуг регулюються виключно договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Враховуючи викладене, на законодавчому рівні чітко розмежовано, що надання позивачем, як виконавцем, комунальної послуги здійснюється на підставі договорів з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а надання послуг з ліцензованого (основного) виду діяльності, як виробником-ліцензіатом здійснюється на підставі договорів з централізованого водопостачання та водовідведення. В першому випадку відносини між сторонами за такими договорами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а в другому - Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». Таким чином, Законом №1198 позивачу було лише надано право укладати договори безпосередньо з фізичними особами-мешканцями багатоквартирних будинків та залишено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), тому внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» автоматично не змінює та не скасовує ті договори (без відповідного волевиявлення самих сторін договору у передбаченому законами України порядку), що були укладені позивачем як виробником-ліцензіатом з юридичними особами. Отже, прийняття Закону України №1198, яким ПрАТ «АК» Київводоканал» визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності, а ПАТ»Київенерго» - виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів. Крім того, норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не вимагають розірвання існуючих договорів між постачальниками та абонентами, зокрема, на надання послуг водопостачання та водовідведення та не встановлюють строки та порядок укладання договорів з мешканцями багатоквартирних будинків. Відповідно до п.5.1 договору на послуги водопостачання та водовідведення, який укладений між позивачем і відповідачем, він є безстроковим та діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання. Згідно з п.5.2 договору даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано в судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово повідомити про це другу сторону за один місяць. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо повідомлення відповідачем про бажання розірвати договір. Таким чином, при визначенні чинності договору від 12.07.2000, необхідно керуватись безпосередньо умовами договору та загальними умовами припинення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються,якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Отже, враховуючи, п.5.2 договору, яким передбачено, що договір може бути розірвано лише за згодою сторін або у судовому порядку, що також не суперечить вимогам чинного законодавства і те, що прийняття Закону №1198 не тягне за собою автоматичного припинення договору, то за відсутності письмової пропозиції від відповідача та згоди позивача щодо зміни чи розірвання договору, вищезазначений договір в повному обсязі був чинний протягом всього позовного періоду. Враховуючи викладене, оскільки стороною договору на яку покладено обов'язок по оплаті вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення є саме відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем. Аналогічна правова позиції міститься також у Постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2015 по справі № 910/14306/15. Також, Вищий господарський суд України у свої постанові від 19.07.2016 у справі №910/30226/15 за позовом ТОВ “Рада-3” до ПрАТ “АК “Київводоканал” про визнання зобов'язання припиненим зазначив, що “внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на які посилається позивач, вважаючи, що не є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (не має відповідної ліцензії), а тому не вправі провадити діяльність даного виду, що виключає будь-яку можливість бути стороною договору в розумінні Закону України"Про житлово-комунальні послуги", не позбавляє позивача обов'язку виконувати свої зобов'язання за укладеним договором № 01218/5-02 від 25.10.2002 на послуги водопостачання та водовідведення, оскільки відповідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.” Крім того, аналогічної позиції дотримався Київський апеляційний господарський суд у своїх постановах від 11.08.2016 по справі №910/4289/16, від 30.11.2016 по справі №910/14466/16 та від 23.05.2018 по справі №910/23525/16 (не переглядалися в суді касаційної інстанції). Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).   Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги наданий позивачем уточнений розгорнутий розрахунок позовних вимог з урахуванням довідки щодо спожитих обсягів гарячої води, поставленої ПАТ «Київенерго» за адресою: вул. Бориса Гмирі, 5 за період серпень 2015-травень 2017, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 54   015,66 грн. (з урахуванням переплати на 01.06.2018 по коду абонента 2-782 в розмірі 69,71 грн.). з водовідведення (код 2-50782) за період з 01.08.2015 по 31.05.2018 року. В частині стягнення основного боргу в розмірі 84   565,54 грн. вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором,  позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 26   276,47 грн., три проценти річних у розмірі 5   616,76 грн., пеню у розмірі 2   035,09 грн. та штраф у розмірі 7   429,06 грн. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуги з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі згідно діючому законодавству. Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань. Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору,  умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості договором № 8283/4-14 від 12.07.2000р. (у розмірі 54   015,66 грн.), суд погоджується з розрахунком наданим позивачем уточнений розгорнутий розрахунок позовних вимог, а тому вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 4   045,64 грн., трьох процентів річних у розмірі 906,06 грн. та пені у розмірі 1   712,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 22   220,83 грн., трьох процентів річних у розмірі 4   710,70 грн. та пені у розмірі 322,90 грн. відмовити. Також, за перерахунком суду вимога позивача щодо стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 54   015,66 грн. * 5% = 2   700,78 грн. В частині стягнення штрафу в розмірі 4   728,28 грн. відмовити. В частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 106,54 грн. відмовити. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін. Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252  Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з  об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " Перший будинок"  (02140, м. Київ, вул. Гмирі Бориса, будинок 5, код ЄДРПОУ 24363115) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) основний борг в розмірі 54 015 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятнадцять) грн. 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 045 (чотири тисячі сорок п'ять) грн. 64 коп., три проценти річних в розмірі 906 (дев'ятсот шість) грн. 06 коп., пеню в розмірі 1   712 (одна тисячі сімсот дванадцять) грн. 19 коп., штраф в розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. 78 коп. та судовий збір в розмірі 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. 74 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя                                                                                                                     С.М. Мудрий