Рішення

від 19.12.2018 по справі 910/12845/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2018Справа № 910/12845/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля

про стягнення 7600,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт до товариства з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля про стягнення 7600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором перевезення автомобільним транспортом зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 5000,00 грн. основного боргу та штрафу 20% від вартості неоплачених послуг в сумі 2600,00 грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12845/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 2/31.

Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 16.10.2018 про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 19.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048007604.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Отже відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, проте не скористався своїм правом на надання відзиву, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 165, 178 ГПК України.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт та Товариством з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля укладено договір №2004/13669 на перевезення автомобільним транспортом.

Предметом договору є надання послуг перевізником (позивачем) автомобільним транспортом за встановлену плату. Місцем завантаження та місце розвантаження - згідно транспортних документів (товаро-транспортних накладних). Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням товаро-транспортної накладної (п.2.6. договору). Вид вантажу згідно транспортних документів (п.2.7. договору).

Вартість послуг і перевезення, наданої Замовником Перевізнику встановлюється на підставі тарифів, затверджених перевізником і діючих на момент перевезення, інформація про які розміщується на інформаційних стендах в офісі Перевізника (м.Луцьк, вул.Мамсурова,10, або на сайті перевізника. Вартість послуги перевезення вказується в Акті виконаних робіт та в рахунку, пред явлених перевізнику (п.4.2 договору). Розрахунки здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового переказу на рахунок, вказаний Перевізником. Послуги сплачуються протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та Акту виконаних робіт, згідно тарифів, вказаних в пункті 4.2. Договору (п.п.4.3.- 4.6. договору). Виконання робіт підтверджує Акт виконаних робіт (п.4.7. договору).

24.04.2017 на виконання умов договору позивачем надано послуги з перевезення вантажу автомобілем, що підтверджується Актом виконання робіт (надання послуг) №1074 від 30 квітня 2017 на суму наданих транспортних послуг 13000 грн., який долучено до матеріалів справи.

До матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну № 39 від 24.2017 згідно якої вантаж (керамзит фр, 0-5) 50 м3, вартість вантажу 41000 грн., насипом, був прийнятий до перевезення 24.04.2017 та завантажений в автомобіль DAF AC AC 8851 BM, ПРИЧІП АС 09-84 Хр. Замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю Кераміка-Поділля . Вантаж відправлений вантажовідправником ТОВ Корпорація КРТ , пункт навантаження: с. Викоти, Самбірський район, Львівська обл. та отриманий вантажоодержувачем Товариством з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля в пункті розвантаження Макарів, Київська обл.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 2601 від 30.04.2017 за транспортні послуги по маршруту с. Викоти (Україна) - м. Макарів (Україна), на суму 13000,00 грн. за договором № 2004/13669 від 20.04.2017.

До матеріалів справи надано акт здачі приймання робіт (надання послуг) № 1074 від 30.04.2017 на суму 13000,00 грн. підписаний та скріплений печаткою виконавця та замовника.

Відповідач на підставі рахунку на оплату № 2601 від 30.04.2017 частково оплатив вартість наданих йому послуг на суму 8000,00 грн. що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № А00-01-А00-3/156 від 11.06.2018 АТ ОТП Банк , в якій вказано, що у період з 01.01.2017 по 01.06.2018 на поточний рахунок позивача від відповідача 10.10.2017 надійшли кошти в сумі 6500,00 з призначенням платежу: оплата рахунку № 2601 від 30.04.2017 за транспортні послуги та 17.01.2018 надійшли кошти в сумі 1500,00 грн. з призначенням платежу: оплата рахунку № 2601 від 30.04.2017 за транспортні послуги.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач частково сплативши вартість транспортних послуг підтвердив наявність у нього грошових зобов'язань за договором №2004/13669 від 20.04.2017.

На момент звернення позивача з позовом до суду відповідач вартість отриманих послуг у повному обсязі не сплатив, в зв'язку з чим утворилась заборгованість 5000 грн., а з урахуванням штрафних санкцій в сумі 7600,00 грн.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, та замовлення, на підставі якого здійснювалось перевезення, врегулювали правовідносини по перевезенню вантажів. До вказаних правовідносин застосовуються норми цивільного законодавства що регулює перевезення вантажів.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 13000,00 грн., які відповідач був зобов'язаний оплатити протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та Акту виконаних робіт, тобто до 11.05.2017 включно (30.04 2017 підписаний акт, п ять робочих днів по 11.05.2017 включно). Таким чином з 12.05.2017 року відповідач є таким, що прострочив зобов язання по сплаті вартості послуги перевезення. Втім останнім свої зобов'язання з оплати наданих послуг проведено часткову оплату з простроченням двома платежами 10.10.2017 та 17.01.2018 на загальну суму 8000,00 грн.

Таким чином, на дату подання позову, борг відповідача перед позивачем становить 5000,00 грн., який належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст.ст. 549 -551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.4. Договору №2004/13669 від 20.04.2017 вказано, що у разі, якщо замовник не оплачує послуги перевізника у терміни, зазначені в договорі він сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу та штраф у розмірі 20 % від вартості неоплачених в зазначений термін послуг. Відповідач прострочив платіж по сплаті наданих послуг з перевезення з 12.05.2017, а отже з цього дня повинні нараховуватися штрафні санкції. Таким чином, сума штрафу (20% від вартості неоплачених в строк послуг в сумі 13000 грн.) становить 2600,00 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього вартості послуг з перевезення у розмірі 7600,00 грн за договором № 2004/13669 від 20.04.2017.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 181, 220, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, будинок 10-А, офіс 2/31, код ЄДРПОУ 40758923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (45240, Волинська обл., Ківерцівський район, с. Липляни, вул. Козацька, будинок 22, код ЄДРПОУ 31496816) суму основного боргу з оплати послуг з транспортного перевезення в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., штраф в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко