Рішення

від 05.12.2018 по справі 915/908/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Справа № 915/908/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - дов.№47 від 19.09.2018;

представника відповідача: ОСОБА_3 - дов.б/н від 04.12.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколавоблтеплоенерго»

(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А),

до відповідача: Приватного підприємства «ЮНІСМАРТ СЕРВІС»

(54003, м.Миколаїв, вул.Погранична (Чигрина), буд.242, корп.«В» ),

про: стягнення вартості спожитої теплової енергії в розмірі 14208,86 грн, -

в с т а н о в и в:

16.08.2018 Обласне комунальне підприємство «Миколавоблтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №4131/32 від 01.08.2018, в якій просить стягнути з Приватного підприємства «ЮНІСМАРТ СЕРВІС» 14208,86 грн вартості спожитої теплової енергії за період з 25.10.2017 по 04.04.2018.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та п.5.6. Договору оренди №7737 від 07.06.2017 нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, в якому передбачено обов'язок орандаря укласти договори з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (в т.ч. послугами теплопостачання) відповідач від укладення договору ухилився. Позивач зазначає, що протягом спірного періоду з 25.10.2017 по 04.04.2018 Договір купівлі-продажу теплової енергії, укладений у письмовій формі, між сторонами не існував, проте відповідач отримував теплову енергію, в обсягах 8,064 Гкал згідно показань вузла обліку 100468,01, що підтверджується щомісячними відомостями споживання теплової енергії. У зв'язку з чим заборгованість відповідача за отриману теплову енергію складає 14208,86 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.09.2018.

У підготовчому засіданні 25.09.2018 судом оголошувалась перерва до 10.10.2018.

10.10.2018 судом ухвалено продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.11.2018.

12.11.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 21.11.2018.

21.11.2018 суд ухвалив відкласти судовий розгляд справи на 05.12.2018.

Відповідач письмового відзиву по суті позовної заяви до суду не надав. У судовому засіданні представник висловив заперечення проти позову посилаючись на недоведеність позивачем факт споживання відповідачем визначеної ним кількості теплової енергії.

У судовому засіданні 05.12.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

ОКП «Миколавоблтеплоенерго» згідно з рішенням Миколаївської міської ради №1078 від 26.05.2006 з 01.06.2006 визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та проведення розрахунків.

07.06.2017 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством «ЮНІСМАРТ СЕРВІС» (орендар, відповідач у справі) було укладено Договір оренди №7737 нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення (будівля, споруда) площею 120,30 кв.м., розміщене за адресою м.Миколаїв, вул.Театральна, буд.49/а, 1 поверх, вартість якого визначена згідно з висновками експертів і становить 217000,00 грн. ОСОБА_2 передано в оренду з метою використання під медичний центр.

У відповідності до п.5.6. Договору оренди №7737 нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 07.06.2017, в якому встановлено обов'язок орендаря (відповідача) укласти договори з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).

У відповідності до ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.2 ст.275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, що кореспондується з п.п.4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускаються лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

05.03.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача пропозицію укласти договір та проект Договору №49.00 купівлі-продажу теплової енергії від 06.02.2018 з додатками, що підтверджується листом вих.№982/25 від 03.03.2018, який було отримано представником відповідача 12.03.2018, про що свідчить відповідна відмітка останнього про його отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.11-15, 16, 17). Однак договір з боку відповідача підписано не було.

Позивач у позові посилається, що у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 по справі №6-582цс15, від 10.05.2018 по справі №922/790/17 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

В опалювальних періодах 2017-2018 років позивач постачав відповідачу теплову енергію з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: вул.Театральна, 49/а, 25.10.2017 було підключено відповідача до опалення, що підтверджується нарядом №5660 на підключення до опалення від 15.10.2017 (а.с.9).

04.04.2018 відповідачу було відключено опалення, що підтверджується нарядом №8807 від 31.03.2018 (а.с.10).

Згідно показань вузла обліку 100468.01 житлового будинку за адресою вул.Театральна, 49, у період з 25.10.2017 по 04.04.2018, було спожито теплової енергію в обсязі 8,064 Гкал, що підтверджується відомостями споживання теплової енергії (а.с.19-25) на загальну суму 14208,86 грн.

Виходячи з визначеної у Договорі оренди від 07.06.2017 площі нежитлового приміщення (120,30 кв.м) позивачем були здійснені розрахунки обсягів та вартості спожитої відповідачем у спірний період теплової енергії та направлені відповідні рахунки-фактури (а.с.29-30), що підтверджується реєстрами поштових відправлень від 02.04.2018 та від 20.04.2018 (а.с.31, 32).

У зв'язку з несплатою відповідачем вищевказаних рахунків-фактур, позивачем 22.05.2018 направлено відповідачу претензію №2221/25 з вимогою оплатити рахунки протягом п'ятнадцяти днів на рахунок позивача (а.с.34).

Оскільки, заборгованість за отриману теплову енергію за період з 25.10.2017 по 04.04.2018 на загальну суму 14208,86 грн відповідачем не сплачено, це зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі сплатив суму боргу за поставлену позивачем теплову енергію у сумі 14208,86 грн, у порушення приписів статей 73, 74 ГПК України суду не надав, наявність заборгованості не спростував, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЮНІСМАРТ СЕРВІС» (54003, м.Миколаїв, вул.Погранична (Чигрина), буд.242, корп.«В» , код ЄДРПОУ 38086757) на користь Обласного комунального підприємства «Миколавоблтеплоенерго» (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А, код ЄДРПОУ 31319242) 14208,86 грн основного боргу та 1762,00 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 17.12.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва