Рішення

від 05.12.2018 по справі 222/1039/18

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/222/1039/2018

Справа №222/364/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

судді Доценко С.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Болбат Н.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Белінської Т.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Рада опіки та піклування при виконкомі Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач по справі ОСОБА_3 є батьком її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Коли дитині виповнилось два роки відповідач їх покинув і більше сина не бачив та його життям не цікавився. Відповідач не виконував обов'язки батька по вихованню, утриманню та догляду за сином, не піклувався про його фізичний стан та духовний розвиток, не сприяв його навчанню, підготовці до самостійного життя, не забезпечував матеріально. Також відповідач з 04.09.2014 року по теперішній час не сплачує аліменти на утримання сина. Всі обов'язки по вихованню та утриманню дитини позивачка, а тому просить суд позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з нього понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що від шлюбу з ОСОБА_3 має малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 14.10.2014 року шлюб з ОСОБА_3 було розірвано. З весни 2014 року батько покинув родину і цього часу обов'язки батька ніколи не виконував, життям та здоров'ям сина не цікавився, матеріально не забезпечував, з дитиною не бачився, не спілкувався з ним навіть телефоном. Аліменти на утримання дитини не сплачує, у зв'язку з чим заборгованість по сплаті аліментів складає більше ніж 34000 грн. Вона самостійно піклується про дитину та забезпечує її матеріально. Вважає, що відповідач злісно та свідомо не виконує обов'язки по вихованню дитини, а тому просить суд позбавити відповідача батьківських прав та стягнути з нього сплачений судовий збір. Не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився без повідомлення причин неявки, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву не скористався. Клопотань про відкладення слухання справи або розгляд справи в порядку загального провадження від нього не надходило.

Представник Органу опіки та піклування при виконкомі Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області Белінська Т. В. в судовому засіданні позов підтримала. Орган опіки та піклування Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області прийшов до висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, тому що з весни 2014 року він стосунки з дитиною не підтримує та батьківські обов'язки не виконує.

Враховуючи, що відповідач, яка належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, не з'явилась в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзив на позовну заяву, при тому, що згідно письмової заяви позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, суд розглянув справу в заочному порядку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, НОМЕР_2, виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управляння юстиції Донецької області, актовий запис № 19 від 02.11.2012 року.

Відповідно до ст.10 Закону України Про охорону дитинства , кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім'ї мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці . Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.

Згідно п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Так, згідно довідки Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

З акту обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_1 від 19.04.2018 року, встановлено, що малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 мати в повному обсязі забезпечує потреби дитини. З моменту розлучення (восени 2014 року) батько у вихованні дитини участі не приймає, фінансово не підтримує, аліменти ніколи не сплачував.

З довідки Нікольського відділу ДВС вбачається, що ОСОБА_3 за період з 04.09.2014 року по 01.10.2017 року має заборгованість по сплаті аліментів в сумі 33802,00 грн.

З висновку ради опіки та піклування при виконкомі Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області від 20.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 покинув сім'ю з весни 2014 року, с тих пір участі у вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 не приймає, матеріально не забезпечує. Дитина схильна до інфекційних захворювань. Постійно потребує лікування, профілактики та оздоровлення. Мати ОСОБА_1 самостійно утримує сина та несе всі витрати по його утриманню та лікуванню. ОСОБА_3 повністю самоусунувся від виконання батьківських обов'язків по вихованню сина ОСОБА_4 тому Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав.

Згідно довідки КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги Нікольської районної ради Донецької області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під наглядом у лікарі-педіатра. Дитину на чергові огляди, щеплення та на огляд з приводу хвороби мати приводить самостійно, без присутності батька.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 весною 2014 року покинув родину і з того часу більше життям та здоров'ям свого сина ОСОБА_4 не цікався, до дитини не приїздив, матеріальної допомоги не надавав. Вихованням дитини займається мати.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач по справі проживає окремо від дитини, матеріальної допомоги йому не надає, морально не підтримує, участі у вихованні та навчанні не приймає, не цікавляться його схильностями та здібностями, з дитиною не бачиться, тобто не виявляє належного батьківського піклування, що свідчить, на думку суду, про свідоме, злісне нехтування батьківськими обов'язками щодо свого неповнолітнього сина. Всі питання щодо виховання та забезпечення дитини необхідним вирішуються позивачем та її чоловіком без участі та підтримки з боку відповідача.

Положенням ч. 1 ст. з Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Враховуючи викладене, суд вважає, що є достатньо даних, які свідчать про навмисне, злісне невиконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню дитини, оскільки протягом тривалого часу він не проявляє щодо свого малолітнього сина турботи, уваги, не бере участі у його вихованні та утриманні, не піклуються про стан його здоров'я та розвитку, не спілкується з дитиною, а тому, на думку суду, позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам неповнолітньої дитини.

Таким чином, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доцільним позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав, щодо його малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки це відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно ст.141 ЦПК України, судові витрати понесені відповідачем при звернені до суду по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача, а тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 150, 152, 164-166, 180, 182 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Рада опіки та піклування при виконкомі Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири ) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення виготовлений 14.12.2018 року.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб - порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.І. Доценко