Рішення

від 11.12.2018 по справі 161/18538/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18538/17

Провадження № 2/161/607/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Кирилюк В.Ф., за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Н.) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3М.) про поділ спільного майна подружжя

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06 листопада 1982 року. За час шлюбу сторонами було спільно нажито ряд майна, яке позивач вважає спільним сумісним майном подружжя.

Посилаючись на вищевикладене та положення ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, позивач просить суд поділити майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності сторін, шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частину:

1) житлового будинку загальною площею 60,3 кв.м., який розташований за адресою с. Гірка Полонка, Луцького району, вул. Прибережна, 6;

2) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0377 га., кадастровий номер 0722881600:01:001:3876, яка розташована в с. Гірка Полонка, Луцького району, вул. Прибережна, 6;

3) земельної ділянки загальною площею 2,0159 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722881600:04:000:3586;

4) земельної ділянки загальною площею 0,0844 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722881600:01:001:3874;

5) земельної ділянки загальною площею 0,2280 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722881600:01:001:3155;

6) земельної ділянки загальною площею 0,2968 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722881600:01:001:3156;

7) земельної ділянки загальною площею 0,2799 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722881600:01:001:3148.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що з 06 листопада 1982 року по 12 березня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Наразі, як слідує з пояснень сторін, між ними наявний спір стосовно поділу спільного сумісного майна, яке вони нажили за час шлюбу.

Стосовно доводів позивача про віднесення до спільної сумісної власності подружжя житлового будинку загальною площею 60,3 кв.м., який розташований за адресою с. Гірка Полонка, Луцького району, вул. Прибережна, 6, суд зазначає наступне.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування роз'яснено наступне.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

На думку суду, такий самий підхід можливо застосувати і при вирішенні спорів про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з витребуваної судом інвентаризаційної справи на спірний будинок, витягу з погосподарської книги Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області №1 за 1993 рік, спірний будинок належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 100-102).

Враховуючи той факт, що спірний будинок був побудований принаймі до 1993 року, оскільки його інвентаризація та внесення запису в погосподарську книгу здійснено саме цього року, суд дійшов висновку, що відповідач у встановленому порядку набув на нього право власності відповідно до законодавства, що діяло на той час.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України, чинного на час побудови спірного будинку) визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Оскільки, як слідує з матеріалів справи, згідно даних погосподарського обліку спірний будинок був побудований 1993 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі, і доказів того, що спірний будинок був побудований відповідачем до вступу у шлюб останній суду не надав, суд дійшов висновку, що вказаний будинок входить до складу спільного сумісного майна подружжя.

Стосовно доводів позивача про віднесення до спільної сумісної власності подружжя земельних ділянок з кадастровими номерами 0722881600:01:001:3876, 0722881600:01:001:3874, суд зазначає наступне.

Як слідує з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0377 га., цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , кадастровий номер 0722881600:01:001:3876, яка зареєстрована за ним 11 вересня 2015 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано державним реєстратором Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції (а.с.11).

Як слідує з пояснень сторін, саме ця земельна ділянка використовується для розміщення та обслуговування житлового будинку за адресою Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Прибережна, 6.

Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана норма цивільного законодавства закріплює невіддільність житлового будинку від земельної ділянки, на якій він розміщений та яка необхідна для його обслуговування.

Оскільки суд визнає таким, що входить до складу спільної сумісної власності подружжя житловий будинок за адресою Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Прибережна, 6, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722881600:01:001:3876, на якій розміщений будинок, також входить до складу спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, як слідує з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0844 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського , кадастровий номер 0722881600:01:001:3874 , яка зареєстрована за ним 11 вересня 2015 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано державним реєстратором Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції (а.с.10 зворот - 11).

За змістом цього реєстраційного запису слідує, що право власності на земельну ділянку було набуте відповідачем в порядку безоплатної приватизації.

Відповідно до ч.5 ст.61 СК України (в редакції чинній на момент набуття цієї земельної ділянки у власність) об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Отже, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0722881600:01:001:3874 набута у власність в порядку приватизації за час дії редакції ч.5 ст.61 СК України, яка передбачала віднесення її до спільної сумісної власності подружжя, суд дійшов висновку, що вона також включається до складу спільної сумісної власності сторін.

Стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 0722881600:01:000:3586, 0722881600:01:001:3155, 0722881600:01:001:3156, 0722881600:01:001:3148, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, вищенаведені земельні ділянки набуті у власність відповідачем у такий час:

1) 0722881600:01:000:3586 - 21 серпня 2002 року згідно державного акту ІІ-ВЛ03009 (а.с.10);

2) 0722881600:01:001:3155 - 13 травня 2010 року згідно державного акту серії ЯК №843042 (а.с.12);

3) 0722881600:01:001:3156 - 13 травня 2010 року згідно державного акту серії ЯК №843061 (а.с.13);

4) 0722881600:01:001:3148 - 27 квітня 2010 року згідно державного акту серії ЯК №843027 (а.с.14).

При цьому, всі вищенаведені земельні ділянки набуті відповідачем у власність в порядку безоплатної приватизації.

Одночасно, вказані земельні ділянки набуті відповідачем у власність у той період часу, коли положення Кодексу про шлюб та сім'ю України (діяв до 31 грудня 2003 року) та Сімейного кодексу України (діє з 01 січня 2004 року) не передбачали віднесення земельних ділянок, набутих у порядку безоплатної приватизації, до складу спільної сумісної власності подружжя.

Чинним на той час законодавством передбачалося, що право на безоплатну приватизацію, за своєю правовою природою, є особистим майновим правом, яке належить кожному громадянину України і на нього не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Отже, вищенаведені земельні ділянки не входять до спільної сумісної власності подружжя сторін, а тому їх поділ є неможливим.

Вирішуючи питання, в яких частинах слід провести поділ спільного сумісного майна подружжя, суд зазначає наступне.

Статтею 29 КпШС України визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Отже, як КпШС України, так і СК України передбачена презумпція рівності часток кожного подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки сторони не наводили у своїх заявах по суті спору будь-яких посилань на необхідність відступлення від засад рівності часток подружжя, передбачених у ч.2 ст.28 КпШС України, ч.ч.2, 3 ст.70 СК України, суд дійшов висновку, що спільне сумісне майно подружжя необхідно поділити у рівних частинах шляхом прийняття рішення, яким:

1) визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку площею 60,3 кв.м., який розташований за адресою Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Прибережна, 6.

2) визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0377 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3876, яка розташована за адресою Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Прибережна, 6.

3) визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0844 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3874, яка розташована в с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки всі інші земельні ділянки не входять до складу спільної сумісної власності подружжя, а відносяться до особистої приватної власності відповідача, а отже не можуть бути поділені.

На підставі наведеного та керуючись ст.265 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку площею 60,3 кв.м., який розташований за адресою Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Прибережна, 6.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0377 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3876, яка розташована за адресою Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Прибережна, 6.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0844 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3874, яка розташована в с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідачем у справі є ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Повний текст рішення складений та підписаний 18 грудня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_5