Рішення
від 11.12.2018 по справі 0540/8715/18-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р. Справа№0540/8715/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Техснаб

до Державної фіскальної служби України

Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення № 1532 від 31 травня 2018 року, зобов'язання зареєструвати податкові накладні, декларації з додатками, звіти

Товариство з обмеженою відповідальністю Техснаб звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1) та Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач 2) (з урахуванням уточнень від 05.12.2018 року) про визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 1532 від 31 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Техснаб та щодо поновлення ТОВ Техснаб в реєстрі платників податку на додану вартість, скасування рішення № 1532 від 31 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання зареєструвати:

1) податкову накладну № 3 від 19.01.2018 року на суму 6480,00, ПДВ 1080,00 датою 13.02.2018 року;

2) податкову накладну № 1 від 27.02.2018 року на суму 66510,00, ПДВ 11085,00 датою 13.03.2018 року;

3) податкову накладну № 1 від 19.03.2018 року на суму 31455,00, ПДВ 5242,00 датою 27.03.2018 року;

4) податкову накладну № 2 від 19.03.2018 року на суму 152592,00, ПДВ 25432,00 датою 27.03.2018 року;

5) податкову накладну № 3 від 19.03.2018 року на суму 24324,90, ПДВ 4054,15 датою 27.03.2018 року;

6) податкову накладну № 1 від 12.04.2018 року на суму 12150,00, ПДВ 2025,00 датою 30.042018 року;

7) податкову накладну № 2 від 07.05.2018 року на суму 3480,00, ПДВ 580,00 датою 29.05.2018 року;

8) податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2018 року датою 15.02.2018 року;

9) розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року датою 15.02.2018 року;

10) довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (Д2) за січень 2018 року датою 15.02.2018 року;

11) податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2018 року датою 17.03.2018 року;

12) розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 року датою 17.03.2018 року;

13) податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2018 року датою 02.04.2018 року;

14) розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року датою 02.04.2018 року;

15) податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за перший квартал 2018 року датою 02.04.2018 року;

16) податкову накладну № 1 від 15.06.2018 року на суму 158004,00, ПДВ 26334,00 датою 26.06.2018 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 31 травня Головне управління ДФС у Донецькій області прийняло рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Техснаб , в якому зазначено, що підприємство протягом 12 місяців послідовно не подавало декларації з ПДВ, що підтверджено реєстром податкових декларацій, однак рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року по справі № 805/4125/17-а ДФС України зобов'язано прийняти податкові декларації з додатками до них і звіти.

З зазначених підстав висновок про неподачу протягом 12 місяців декларацій з ПДВ є хибним та відсутні підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Техснаб .

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі № 805/534/18-а суд також зобов'язав ДФС України прийняти податкові декларації з додатками.

Про рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Техснаб дізнався з особистого кабінету платника податків, тому звернувся до ДФС України зі скаргами, на які не отримав відповіді.

В період з 19 січня 2018 року по 31 травня 2018 року позивач подав до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області для реєстрації податкові накладні та декларації з ПДВ з додатками. Ключі ЕЦП, якими було підписано документи є чинними з 04.01.2018 року по 04.01.2019 року.

Згідно квитанцій, отриманих до 31.05.2018 року про документи доставлені до ДФС проте, не прийняті через помилки із зазначенням критерію Блок даних. Невірний підпис-сертифікат відсутній в базі сертифікатів . Було зазначено про необхідність перезаключити договір з ДФС. Проте, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі № 805/534/18-а суд встановив, що заява про приєднання до договору про визнання електронних документів від 04 січня 2018 року вважається прийнятою 09.01.2018 року, тобто, договір про визнання електронних документів є дійсним.

Позивачем також подано для реєстрації 26.06.2018 року податкову накладну № 1 від 15 червня 2018 року на суму ПДВ 158004,00 гривень. Однак її в ЄРПН не прийнято оскільки в порушення вимог пп. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: продавець не був платником ПДВ на дату реєстрації податкової накладної.

Таким чином, позивач вважає, що такими діями та рішеннями відповідачів порушено його право, як платника ПДВ, що послужило причиною звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 06 листопада 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 26 листопада 2018 року.

26 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 11 грудня 2018 року.

Представником відповідачів 1 та 2 Тернинко С.М. надано аналогічні письмові відзиви (а.с. 105-107 та 159-162). В обґрунтування незгоди із позовом зазначають, що відповідно до наказу Мінфіну України від 14.11.2014 року № 1130, яким затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платника ПДВ здійснюється шляхом виключення платника з Реєстру.

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: у т.ч. довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Підпунктом 7.1 пункту 7 Положення 1130 встановлено, що Відповідно до пункту 183.13 статті 183 розділу V Кодексу з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією Державна фіскальна служба України щоденно оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті:

- дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника ПДВ, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера та терміну дії реєстрації платника ПДВ;

- інформацію про осіб, реєстрацію яких як платників ПДВ анульовано, із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин та підстав для анулювання реєстрації.

Додатково до таких даних з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування оприлюднюються дані про дату реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування, перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства, на які поширювалась дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, із зазначенням дати внесення запису про такі види діяльності, дату виключення з такого реєстру, а також дату, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах.

Інформація оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати оновлення інформації.

Головним управлінням ДФС України було прийнято рішення № 1532 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ Техснаб на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового Кодексу України, як особу, зареєстровану платником ПДВ, що протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючого органу декларації з ПДВ.

Відповідно до норм пункту 5.10 Положення 1130 рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

З аналізу наведених вимог Положення 1130 вбачається, що внесення відповідних змін до реєстру платників ПДВ є виключною компетенцією ДФС України, що здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, прийнятого за результатами розгляду скарги, поданої в порядку ст. 56 ПК України.

Рішення про скасування рішення ГУ ДФС у Донецькій області № 1532 від 31.05.2018 року не приймалось.

Стосовно вимоги визнати протиправною відмову в прийнятті податкових накладних, виписаних позивачем зазначає, що згідно з пунктом 184.5 статті 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Представник відповідачів зазначив, що станом на 15.06.2018 року позивач не був платником ПДВ, тому у ДФС України відсутні підстави для реєстрації податкової накладної № 1 від 15.06.2018 року.

Щодо не реєстрації податкових накладних від 19.01.2018 року № 3, від 27.02.2018 року № 1, від 19.03.2018 року № 1 та № 1, від 12.04.2018 року № 1, від 07.05.2018 року № 2 в ЄРПН зазначає, що між позивачем та ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька було укладено договір про визнання електронних документів № 1 від 13.01.2016 року. Відповідно до п. 3 цього договору, він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Термін дії старих ключів закінчився 04.01.2018 року.

Зазначає, що за даними інформаційних систем ДФС України до договору між позивачем та Північною ДПІ від 13.01.2016 року додано посилений сертифікат електронного цифрового підпису керівника з терміном дії до 04.01.2018 року. Новий договір між позивачем та Північною ДПІ з чинним посиленим сертифікатом електронного цифрового підпису керівника укладено лише 31.05.2018 року шляхом надіслання заяви про приєднання до договору.

Також зазначає, що за даними інформаційних систем ДФС України станом на 02.11.2018 року податкові декларації з ПДВ за період січень-березень 2018 року ТОВ Техснаб в електронному вигляді не подавались.

Податкові декларації з ПДВ за лютий-березень 2018 року, які надійшли поштою, визнані як неподаткові у зв'язку з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України щодо заповнення обов'язкових реквізитів податкових декларацій, тому фіскальним органом складено письмові повідомлення про відмову у прийнятті звітності з зазначенням причин такої відмови. Однак, ці повідомлення не були надіслані позивачу, оскільки він не перереєструвався з м. Донецька на територію, підконтрольну Україні. Північною ДПІ Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області складено відповідний акт та довідку про неможливість вручення повідомлень від 23.03.2018 року та 25.04.2018 року.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства дій ДФС України та Головного управління ДФС у Донецькій області, представник відповідачів зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техснаб є юридичною особою з кодом 25603113 та платником податку на додану вартість, значиться на обліку Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, що не спростовуються сторонами, та про що вказано у спірному рішенні № 1532 від 31.05.2018 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 201.2. ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог п. 201.1. ст. 201 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.8. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Як вбачається з доданих до позову матеріалів позивачем відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було виписано на скеровано до ЄРПН наступні податкові накладні:

1) податкову накладну № 3 від 19.01.2018 року на суму 6480,00, ПДВ 1080,00 датою 13.02.2018 року;

2) податкову накладну № 1 від 27.02.2018 року на суму 66510,00, ПДВ 11085,00 датою 13.03.2018 року;

3) податкову накладну № 1 від 19.03.2018 року на суму 31455,00, ПДВ 5242,00 датою 27.03.2018 року;

4) податкову накладну № 2 від 19.03.2018 року на суму 152592,00, ПДВ 25432,00 датою 27.03.2018 року;

5) податкову накладну № 3 від 19.03.2018 року на суму 24324,90, ПДВ 4054,15 датою 27.03.2018 року;

6) податкову накладну № 1 від 12.04.2018 року на суму 12150,00, ПДВ 2025,00 датою 30.042018 року;

7) податкову накладну № 2 від 07.05.2018 року на суму 3480,00, ПДВ 580,00 датою 29.05.2018 року (а.с. 24-51);

8) податкову накладну № 1 від 15.06.2018 року на суму 158004,00, ПДВ 26334,00 датою 26.06.2018 року (а.с. 84-85).

Проте, податкові накладні не прийнято відповідачем 1 та не зареєстровано у ЄРПН із зазначенням критерію Блок даних. Невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів , про що свідчать квитанції за вказаних податкових накладних.

Лише податкову накладну № 1 від 15.06.2018 року на суму 158004,00, ПДВ 26334,00 гривень не прийнято з підстав скасування реєстрації позивача як платника ПДВ про що зазначено у відповідній квитанції (а.с. 86).

Крім того, позивач направив до фіскального органу документи податкової звітності:

1) податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2018 року датою 15.02.2018 року;

2) розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року датою 15.02.2018 року;

3) довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (Д2) за січень 2018 року датою 15.02.2018 року;

4) податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2018 року датою 17.03.2018 року;

5) розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 року датою 17.03.2018 року;

6) податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2018 року датою 02.04.2018 року;

7) розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року датою 02.04.2018 року;

8) податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за перший квартал 2018 року датою 02.04.2018 року (а.с. 52-83).

Вказану звітність не прийнято на центральному рівні також із зазначенням критерію Блок даних. Невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів , про що свідчать квитанції за вказаних документів податкової звітності.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статі 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій до вказаний вище податкових накладних та документів податкової звітності вбачається, що вони не прийняті з підстав невірного цифрового підпису через відсутність сертифікату в базі сертифікатів. Однак рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі № 805/534/18-а встановлено, що заява про приєднання до договору про визнання електронних документів від 04.01.2018 року вважається прийнятою 09.01.2018 року, тобто, договір є чинним.

З зазначених причин, у суду є всі законні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 1 зареєструвати всі вказані податкові накладні та документи податкової звітності датою їх первинного подання.

Окремо слід зауважити щодо податкової накладної № 1 від 15.06.2018 року на суму 158004,00 грн., ПДВ 26334,00 грн., поданої 26.06.2018 року та не прийнятою з підстав скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ Техснаб .

Відповідно до наказу Мінфіну України від 14.11.2014 року № 1130, яким затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платника ПДВ здійснюється шляхом виключення платника з Реєстру.

В рішенні Головного управління ДФС у Донецькій області від 31.05.2018 року № 1532 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ Техснаб зазначено, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість (з 01.05.2017 до 30.04.2018) (а.с. 15-16), проте рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2018 року у справі № 805/4125/17-а визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті поданих товариством з обмеженою відповідальністю Техснаб податкових декларацій, додатків до них, і звітів датою їх фактичного отримання з березня 2017 року по жовтень 2017 року. Стосовно декларацій позивача з ПДВ за листопад та грудень 2017 року, то їх прийнято згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі № 805/534/18-а.

Відтак, рішення відповідача 1 про анулювання реєстрації платника ПДВ від 31.05.2018 року № 1532 не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

З зазначених причин, податкова накладна № 4 від 15.05.2018 року, не прийнята фіскальним органом через анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ Техснаб мала бути прийнятою та зареєстрованою в ЄРПН.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини № 3477-IV від 23.02.2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 2 є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а податкові накладні та документи податкової звітності мають бути зареєстровані відповідачем 1 датою первинного їх подання.

В даному спорі, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 1532 від 31 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання зареєструвати податкові документи, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 1532 від 31 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Техснаб та щодо поновлення ТОВ Техснаб в реєстрі платників податку на додану вартість слід відмовити, оскільки, по-перше, як зазначено судом вище, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 1532 від 31 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання зареєструвати податкові документи в повній мірі захистять порушені права позивача, а по-друге, скарги позивача від 26.06.2018 року № 260101 та від 09.07.2018 року № 090701 (а.с. 18-21) не можна вважати скаргами платника податків у розумінні ст. 56 ПК України в порядку процедури адміністративного оскарження.

Наказом Мінфіну України від 21.10.2015 № 916 затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.

Відповідно до п. 1 розділу IV. Оформлення скарги скарга платника податків подається в письмовій формі та має включати таку інформацію:

- прізвище, ім'я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу;

- найменування контролюючого органу;

- реквізити оскаржуваного рішення;

- підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі;

- обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства;

- вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу;

- відомості щодо повідомлення контролюючого органу, рішення якого оскаржується, про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня;

- відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду;

- адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги;

- перелік документів, які додаються до скарги.

Скарги на рішення та на дії контролюючих органів викладаються та подаються окремо.

Проте, у скаргах ТОВ Техснаб просить повідомити про причини невиконання судових рішень, просить скасувати без зазначення номера, рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 31.05.2018 року. Одночасно скаржиться на дії посадових осіб та просить притягнути винних до відповідальності та оскаржує рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Наведене свідчить, що це є не скарги в розумінні ст. 56 ПК України, а звернення громадян. До того ж, доказів направлення цих звернень до ДФС України позивачем не надано.

Відтак, в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 1532 від 31 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Техснаб та щодо поновлення ТОВ Техснаб в реєстрі платників податку на додану вартість слід відмовити.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Техснаб (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 83050, м. Донецьк, вул. Баумана, буд. 11; місце фактичного знаходження: 84050, Донецька область, с. Іверське, вул. Набережна, буд. 15, код ЄДРПОУ 25603113) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) та Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 1532 від 31 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Техснаб та щодо поновлення ТОВ Техснаб в реєстрі платників податку на додану вартість, скасування рішення № 1532 від 31 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання зареєструвати: