Рішення

від 12.12.2018 по справі 607/18139/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2018 Справа №607/18139/18

12 грудня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.

з участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представників відповідача - Гук Л.С.,

адвоката Кметика Я.С.

розглянувши у загальному позовному проваджені у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за ОСОБА_4 до Тернопільської обласної бібліотеки для молоді про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Тернопільської обласної бібліотеки для молоді, в якому просила визнати поважними причини прощення строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, скасувати наказ заступника директора Тернопільської обласної бібліотеки для молоді від 16.07.2018 року за № 62-К про звільнення ОСОБА_4, поновити її на роботі в Тернопільській обласній бібліотеці для молоді на посаді провідного бухгалтера з 16.07.2018 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9819 грн 36 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що 23.07.2012 року була прийняти на роботу до відповідача на посаду провідного бухгалтера, а з 18.02.2014 року - виконувала обов'язки головного бухгалтера. У липні 2015 року позивачці було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення трьох років. У червні 2018 року відповідач направив їй попередження про зміну істотних умов праці, в зв'язку з тим, що із штатного розпису установи була виведена посада головного бухгалтера, а також їй було запропоновано посаду завідувача сектором господарсько-технічного забезпечення.

16 липня 2018 року вона відмовилась від запропонованої посади, і її було звільнено відповідно до Наказу №62-к від 16.07.2018 року з посади в.о. головного бухгалтера.

Посилаючись на те, що вона була прийнята на роботу на посаду провідного бухгалтера, яка залишилась у штатному розписі, посади в.о. головного бухгалтера не передбачено в штатному розписі, обов'язки головного бухгалтера вона виконувала тимчасово, просила поновити її на посаді провідного бухгалтера, скасувати наказ про звільнення та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, просила поновити строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин. Зокрема, посилається на те, що у період з 02 серпня по 23 серпня 2018 року адвокат, який надавав їй правничу допомогу, перебував за межами України. У серпні захворів її малолітній син, а 16 серпня 2018 року у зв'язку із ускладненням стану здоров'я, вона із дитиною були госпіталізовані до лікарні. Крім того, з метою досудового поновлення порушеннях прав, 07 серпня 2018 року вона зверталась до Управління Держпраці у Тернопільській області щодо проведення перевірки стосовно законності її звільнення

Відповідач подав відзив на позов. Вказав, що обставини викладені у позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать вимогам чинного законодавства.

06 лютого 2014 року ОСОБА_4 провідного бухгалтера, переведено на посаду в.о. головного бухгалтера з 18 лютого 2014 року. підставою вказаного переведення була її заява від 17 лютого 2014 року, де остання просила прийняти її на посаду в.о. головного бухгалтера. Дане призначення позивача на в.о. головного бухгалтера було погоджено департаментом культури, релігії та національностей Тернопільської ОДА. Той факт, що посада в.о. головного бухгалтера була запропонована позивачу як постійна робота, а не тимчасова, підтверджується також позивачем у її заяві до Тернопільської обласної бібліотеки від 12.12.2017 року. На посаду провідного бухгалтера позивач була прийнята на період декретної відпустки основного працівника ОСОБА_6 Після призначення ОСОБА_4 на посаду в.о. головного бухгалтера та звільнення ОСОБА_6 з посади провідного бухгалтера, на посаду провідного бухгалтера переведено на постійне місце ОСОБА_7 Відтак, позивач на постійній основі займала посаду в.о. головного бухгалтера.

Звільнення позивача відбулось із дотримання вимог чинного законодавства. У серпні 2017 року, під час перебування позивача у декреті, проведено реорганізацію відділу Бухгалтерська служба у Відділ бухгалтерського обліку та господарсько-технічного забезпечення , а Відділ господарсько-технічного забезпечення у Сектор господарсько-технічного забезпечення . 17 травня 2018 року позивач була попереджена про зміну істотних умов праці. Даним попередженням позивачу запропоновано зайняти вакантну посаду завідувача сектору господарсько-технічного забезпечення. 16 липня 2018 року позивач у своїй заяві на ім'я директора бібліотеки відмовилась від запропонованої посади, у зв'язку з чим 16 липня 2018 року позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. 07 вересня 2018 року винесено наказ, яким внесено зміни до наказу від 16 липня 2018 року, де змінено підставу звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України замінено на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗППУ, про що повідомлено позивача.

Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин. Посилаючись на наведене, просить відмовити у позові.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначила, що посади в.о. головного бухгалтера не існує ні у штатному розписі, ні у Національному класифікаторі України ДК 003:2010. В даному випадку на позивача було покладено виконання обов'язків тимчасового відсутнього працівника, що є тимчасовим замісництвом. Твердження відповідача про те, що позивач була прийняття на роботу на посаду провідного бухгалтера тимчасово на час декретної відпустки основного працівника ОСОБА_6 не відповідає дійсності. На запит адвоката, позивачу надано іншу копію наказу за №35-К від 23 липня 2012 року, засвідчену відповідачем, згідно якої не встановлено, що позивача прийнято на декретну посаду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позов підтримала та просила задовольнити.

Представники відповідача - директор Гук Л.С. та адвокат Кметик Я.С. заперечили щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

Судом встановлено, що провідним бухгалтером у відповідача працювала ОСОБА_6

21 березня 2012 року провідному бухгалтеру ОСОБА_6 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.03.2012 р. по 21.12.2014 р., що підтверджується наказом Тернопільської обласної бібліотеки для молоді за №12-К від 21.03.2012 року

23 липня 2012 року позивачка ОСОБА_4 (ОСОБА_4.) прийнята на посаду провідного бухгалтера Тернопільської обласної бібліотеки для молоді відповідно до Наказу від 23.07.2012 року за № 35-К. тимчасово на час декретної відпустки основного працівника ОСОБА_6

17 лютого 2014 року ОСОБА_4.(ОСОБА_4) звернулась до відповідача із заявою, в якій просила прийняти її на посаду в.о. головного бухгалтера з 18 лютого 2014 року.

18 лютого 2014 року відповідно до Наказу за №6-к від 06.02.2014 року ОСОБА_4 (ОСОБА_4) переведено на посаду в.о. головного бухгалтерах з 18.02.2014 року, що стверджується змістом наказу та записом у трудовій книзі позивачки.

Згідно із наказом від 03 березня 2014 року ОСОБА_8, касира, переведено на посаду провідного бухгалтера тимчасово на час декретної відпустки основного працівник ОСОБА_6 з 03.03.2014 року.

Наказом від 10 липня 2014 року за № 51-К ОСОБА_8 звільнена з посади бухгалтера.

Згідно Наказу від 12 серпня 2014 року за №63-К, ОСОБА_7 прийнята на посаду провідного бухгалтера з 12 серпня 2014 року, тимчасово на час декретної відпустки основного працівника ОСОБА_6

Наказом за №105-К від 23 грудня 2014 року, ОСОБА_7 переведена з тимчасово займаної посади провідного бухгалтера на постійне місце роботи на посаду провідного бухгалтера, у зв'язку із звільненням основного працівника ОСОБА_6

Згідно Наказу за №65-к від 02 вересня 2015 р. ОСОБА_4 в.о. головного бухгалтера, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02.09.2015 року по 06.07.2018 року.

Наказом Тернопільської обласної бібліотеки для молоді від 02 вересня 2015 року за № 66-К, ОСОБА_7 провідного бухгалтера переведено на посаду головного бухгалтера на період декретної відпустки основного працівника ОСОБА_4 з 02 вересня 2015 року по 06 липня 2018 року.

Наказом Тернопільської обласної бібліотеки для молоді від 02 вересня 2015 року за № 67-К, ОСОБА_9 призначено тимчасово на посаду провідного бухгалтера на період відсутності основного працівника ОСОБА_7 з 02.09.2015 року, де зазначено підставою - заява ОСОБА_9 та переведення ОСОБА_7 (Наказ від 02.09.2010 року за № 66).

Згідно даних, зазначених у Штатному розписі комунальної установи Тернопільської обласної ради Тернопільська обласна бібліотека для молоді на 01.09.2015 року , у відповідача існував відділ Бухгалтерська служба з такими посадами:головний бухгалтер -1, провідний бухгалтер - 1, касир - 1,5.

З матеріалів справи встановлено, що на посаді головного бухгалтера на постійній основі працювала позивач ОСОБА_4, на посаді провідного бухгалтера, на постійній основі ОСОБА_6, а після її звільнення ОСОБА_7

Наказом Тернопільської обласної бібліотеки для молоді від 28.08.2017 року за № 18 Про реорганізацію відділів та внесення змін у штатний розпис бібліотеки , погодженого із Управлінням культури Тернопільської обласної державної адміністрації було виведено із штатного розпису відділ Бухгалтерська служба і введено відділ Бухгалтерського обліку та матеріально-технічного забезпечення із чисельністю 3,5 штатних одиниць: завідувач відділу -1, провідний бухгалтер -1, касир-1,5.

Згідно даних, зазначених у Штатному розписі комунальної установи Тернопільської обласної ради Тернопільська обласна бібліотека для молоді станом на 01.01.2018 року у відповідача існує відділ Бухгалтерського обліку та матеріально-технічного забезпечення у складі завідувач відділу -1, провідний бухгалтер -1, касир-1,5.

Відповідно до Наказу за № 64-К від 01 вересня 2017 року ОСОБА_9 провідного бухгалтера відділу Бухгалтерська служба переведено на постійно на посаду провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та матеріально- технічного забезпечення з 01 вересня 2017 р.

Наказом від 01 вересня 2017 р. за № 63-К, ОСОБА_7 призначено на посаду завідувача відділу бухгалтерського обліку та матеріально-технічного забезпечення з 01вересня 2017 року на постійно.

14 травня 2018 року позивача ОСОБА_4 попереджено про виведення із штатного розпису посади головного бухгалтера в зв'язку з реорганізацією відділів та внесення змін у штатний розпис, а також їй запропоновано зайняти вакантну посаду завідувача сектором господарсько-технічного забезпечення, що стверджується попередженням від 14.05.2018 року за №74 та визнається представником позивача у судовому засіданні.

Відповідно до Акту від 14.05.2018 року ОСОБА_4 відмовилась від отримання попередження про зміну істотних умов праці, що визнається сторонами спору.

Згідно Протоколу за №5 засідання комітету Первинної профспілкової організації Тернопільської обласної бібліотеки для молоді від 16.05.2018 року щодо зміни істотних умов правці ОСОБА_4 у зв'язку з реорганізацією відділів бібліотеки, профспілкова організація ухвалила визнати забезпечення умов праці позивача на посаді завідувача сектору господарсько-технічного забезпечення задовільним, оскільки запропонована посада належить до професійної групи Керівників , тарифний розряд 12.

Згідно заяви позивача від 16 липня 2018 року, остання відмовилась від запропонованої посади завідувача господарсько-технічного забезпечення.

Відповідно до Наказу за №62-к від 16 липня 2018 року ОСОБА_4, в.о.головного бухгалтера, звільнено з посади 16.07.2018 року згідно п.6 ст.34 КЗпП України.

Відповідно до Наказу від 07 вересня 2018 року за №84-К Про внесення змін до Наказу за №62-к від 16.07.2018 року, вирішено внести зміни, зокрема в абзаці 2 п.1 слова п.6 ст.34 КЗпП України замінити на п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Листом за №130 від 07 вересня 2018 року відповідач повідомив позивача про необхідність з'явитись до бібліотеки для випалення запису у трудовій книжці щодо підстави звільнення.

Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях( ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Згідно з вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до норм ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Положеннями ст. 233 КЗпП України встановлено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В силу вимог п.3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Положеннями п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас, зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

Так, відповідно до роз'яснень викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у справах, пов'язаних зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відмова працівника від переведення на іншу вакантну посаду при скороченні штату або чисельності працівників є підставою для його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України виключно в разі дотримання інших вимог процедури такого звільнення.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно з вимогами ч.ч. 1,3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

На виконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець повинен запропонувати працівнику роботу: 1) яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, за відсутності такої - будь-яку іншу; 2) яка існує на підприємстві у період з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Враховуючи вимоги закону та встановлені обставини по справі суд вважає, що у відповідача мало місце скорочення штату у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, внаслідок чого було скорочено посаду, яку обіймала позивачка - в.о. головного бухгалтера. Дані обставини стверджуються матеріалами справи, зокрема Наказом Тернопільської обласної бібліотеки для молоді від 28.08.2017 року за № 18 Про реорганізацію відділів та внесення змін у штатний розпис бібліотеки , погодженого із Управлінням культури Тернопільської обласної державної адміністрації, Штатними розписами комунальної установи Тернопільської обласної ради Тернопільська обласна бібліотека для молоді на 01 вересня 2015 року, на 01 вересня 2017 року та станом на 01 січня 2018 рокує., а також не заперечується показами самої позивачки.

Суд не приймає до уваги твердження позивачки про те, що вона обов'язки головного бухгалтера виконувала перебуваючи на посаді провідного спеціаліста, на яку її слід поновити, як такі, що спростовується матеріалами справи.

Так, згідно Наказу від 23.07.2012 року за № 35-К позивачка ОСОБА_4 (ОСОБА_4.) прийнята на посаду провідного бухгалтера Тернопільської обласної бібліотеки для молоді тимчасово на час декретної відпустки основного працівника ОСОБА_6

Суд не приймає до уваги надану позивачем копію наказу за №35-К від 23 липня 2012 року, в якому відсутнє посилання на прийняття позивача на посаду тимчасового на час декретної відпустки основного працівника як неналежний доказ. В судовому засіданні було оглянуто оригінал наказу від 23.07.2012 року за № 35-К, який був підшитий у відповідну книгу наказів, в якому було зазначено про прийняття позивача на посаду провідного бухгалтера тимчасово на час декретної відпустки основного працівника ОСОБА_6 та зміст якого повністю відповідає копії наказу долученого відповідачем.

Будь-яких інших наказів про прийняття її на посаду провідного бухгалтера постійно судом не встановлено і позивачкою не надано. Навпаки, судом встановлено, що на посаду провідного спеціаліста спочатку тимчасово, а в подальшому на постійно було прийнято іншу працівницю ОСОБА_7, що стверджується відповідними наказами долученими до матеріалів справи.

Крім того, займаючи тимчасово посаду провідного бухгалтера, позивачка звернулась із заявою на прийняття її на посаду в.о. головного бухгалтера, що стверджується заявою позивачки від 17.02.2014 року, Наказом за №6-к від 06.02.2014 року, поясненнями сторін.

Посилання на те, що посада в.о. головного бухгалтера не передбачена Національним класифікатором професій, а тому її звільнено з неіснуючої посади, суд не приймає до уваги, оскільки дана обставина сама по собі не може бути підставою для поновлення на роботі. Крім того, з пояснень відповідача, а також самої позивачки вбачається, що остання працювала на посаді головного бухгалтера, отримувала відповідно заробітну плату, а слова в.о. були зазначені в наказі про прийняття лише в зв'язку з тим, що на той час вона не мала відповідної освіти.

Судом встановлено та підтверджено матеріали справи, у тому числі не заперечується позивачем, що позивача в установленому законом порядку за два місяці було попереджено про наступне вивільнення, відповідачем було запропоновано позивачу вакантну посаду - завідувача відділом господарсько-технічного забезпечення, від якої остання відмовилась, що визнається позивачем.

Судом встановлено, що запропонована посада, від якої позивач відмовилась, належить до професійної групи Керівників , тарифний розряд 12 та має більший посадовий оклад, ніж посада провідного бухгалтера.

Таким чином, звільнення позивача з ініціативи власника з підстав скорочення чисельності штату працівників відбулося з дотриманням процедури, визначеної для цього КЗпП України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення на роботі судом не встановлені.

У зв'язку із наведеним, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки порушення відповідачем трудових прав позивача не мало місце, а тому для застосування ст.237-1 КЗпП України правові підстави відсутні.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог належними і допустимими доказами, а тому вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_4 про скасування наказу, поновлення на роботі на посаді провідного бухгалтера та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

При цьому, слід також зазначити, що звільнено позивача 16 липня 2018 року, цього ж дня позивач отримала наказ про звільнення та трудову книжку. Із позов до суду позивач звернулась 11 вересня 2018 року, тобто з пропуском місячного строку.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12,81, 259, 262, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України ст.ст. 40, 42, 42-1, 49-2, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до Тернопільської обласної бібліотеки для молоді (вул.Нечая, 29 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 05531647) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_4, АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1.

Відповідач: Тернопільська обласна бібліотека для молоді, вул.Нечая, 29 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 05531647.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2018 року.

Головуючий суддяІ. М. Черніцька