ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
04 грудня 2018 року № 826/3833/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,
за участю представників сторін:
представника позивача: Мороз О.О.,
представника відповідача: Демченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укргазпетролеум
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Укргазпетролеум (код ЄДРПОУ 39450145, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 43/2, оф. 9) (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г) (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 №0009234106.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що перевірка позивача, на підставі висновків якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, проведена на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2017 у справі №757/37562/17-к (кримінальне провадження №42017100000000476), тоді як КПК України не передбачає права слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення (проведення) позапланової перевірки.
Крім того, зазначив, що безпідставними є висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо відображення позивачем в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій з підприємствами з ознаками фіктивності без мети настання правових наслідків, оскільки всі господарські операції позивача в перевірений період підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, що свідчать про їх реальність.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні вказав на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, при прийнятті якого позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
На підставі направлень від 28.08.2017 № 675, 28.08.2017р. №676 виданих Офісом великих платників податків ДФС, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2017 у справі №757/37562/17-к (кримінальне провадження №42017100000000476 від 19.04.2017) проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з підприємствами ТОВ Акцепт Трейд (код ЄДРПОУ 40670870), ТОВ Піреус Транс (код ЄДРПОУ 40528476), ТОВ Альмікс груп компані (код ЄДРПОУ 40528041), ТОВ Селвіленд (код ЄДРПОУ 40503053), ТОВ Укренергоблок (код ЄДРПОУ 40165788), ТОВ Міолакс (код ЄДРПОУ 40165725), ТОВ Ремарс (код ЄДРПОУ 39823339), ТОВ Стенфорд (код ЄДРПОУ 39987829), ТОВ Гранітбудмонтаж (код ЄДРПОУ 40559551), ТОВ БК Альтор (код ЄДРПОУ 39140922), ТОВ Агропромінвест-К (код ЄДРПОУ 40528413) за період з 01.01.2014 по 03.07.2017, про що складено акт №3712/28-10-41-06/39450145 від 10.11.2017.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 22, статті 23, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті14, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 3 923 249,00 грн., у тому числі по періодах за І квартал 2016 року на суму 163 322,00 грн.; за ІІ квартал 2016 року на суму 1 233 154,00 грн.; за І півріччя 2016 року на суму 1 396 476,00 грн.; за ІІІ квартал 2016 року на суму 1 814 076,00 грн.; за три квартали 2016 року на суму 3 210 552,00 грн.; за ІV квартал 2016 року на суму 712 697,00 грн.; за 2016 рік на суму 3 923 249,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 №0009234106, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 904 061, 25 грн., з яких 3 923 249,00 грн. основний платіж та 980 812,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з прийняти податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що спірною у даній справі є правомірність винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка проводилась відповідачем на підставі підпунктів 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з врахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2017.
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції на момент проведення перевірки позивача) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Згідно з приписами пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Норми пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не містять застережень, зокрема, щодо виду складу злочину або ж суб'єктного складу осіб, за фактом якого та у відношенні яких порушено кримінальну справу.
Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Складання та надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
За таких обставин, Податковим кодексом України чітко визначений статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону і порядок визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання за наслідками такої перевірки.
Згідно наведених правових норм, матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Такої ж позиції дотримувався Вищий адміністративний суду України в ухвалі від 07.06.2017 №К/9991/56391/12
Так, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 №2а-11743/11/2670 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 №2а-11743/11/2670, Вищий адміністративний суд наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій справі, не перевірили та не встановили тих обставин, які є необхідними для правильного вирішення спору, а саме не звернули увагу на те, що перевірка позивача проводилась на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Отже, для прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки, що проводилась на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України повинно бути відповідне рішення суду, що набрало законної сили.
Таким чином, враховуючи, що заходи контролюючого органу проведені не з самостійною ціллю у сфері дотримання позивачем вимог щодо справляння податків і зборів у взаємовідносинах з контрагентами, а в межах кримінального провадження №42017100000000476 стосовно контрагентів ТОВ Акцепт Трейд (код ЄДРПОУ 40670870), ТОВ Піреус Транс (код ЄДРПОУ 40528476), ТОВ Альмікс груп компані (код ЄДРПОУ 40528041), ТОВ Селвіленд (код ЄДРПОУ 40503053), ТОВ Укренергоблок (код ЄДРПОУ 40165788), ТОВ Міолакс (код ЄДРПОУ 40165725), ТОВ Ремарс (код ЄДРПОУ 39823339), ТОВ Стенфорд (код ЄДРПОУ 39987829), ТОВ Гранітбудмонтаж (код ЄДРПОУ 40559551), ТОВ БК Альтор (код ЄДРПОУ 39140922), ТОВ Агропромінвест-К (код ЄДРПОУ 40528413), - застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням негативних наслідків у вигляді донарахування суми податку на прибуток та застосування штрафних санкцій є передчасним.
Крім того, з акту перевірки №3712/28-10-41-06/39450145 від 10.11.2017 вбачається, що в основу виявлених порушень покладені саме протоколи допиту свідків, які зазначені в якості керівників підприємств контрагентів позивача, що були постачальниками товарів, робіт/послуг. Дослідження подальшої реалізації придбаного у таких контрагентів товару виходило за межі предмету перевірки, про що, зокрема зазначено в акті перевірки.
Отже, враховуючи, що перевірка позивача призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, суд вважає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у своєму рішенні від 15.08.2018 в адміністративній справі №826/571/13-а.
З огляду на викладене в сукупності, не вдаючись до оцінки реальності господарських операцій позивача з контрагентами, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 №0009234106 є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
Водночас, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.
У розумінні статті 16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.
Такий же висновок міститься у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03, де Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності.
При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки постачальників в ланцюгу постачання, ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б таким особам збільшувались/зменшувались суми грошових зобов'язань, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.
Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати понесені на сплату судового збору при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Укргазпетролеум задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.11.2017 №0009234106.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укргазпетролеум (код ЄДРПОУ 39450145, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 43/2, оф. 9) сплачений ним судовий збір у розмірі 73560,92 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот шістдесят гривень 92 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г).
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2018 |
Оприлюднено | 21.12.2018 |
Номер документу | 78661100 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Аблов Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні