Постанова

від 15.11.2018 по справі 808/8410/15(сн/808/6/17)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

15 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/8410/15(СН/808/6/17)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

                     суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року

у справі №808/8410/15(СН/808/6/17)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокомплекс"

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

"20" жовтня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокомплекс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0001332201 та №0001322201, прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на хибних висновках акту перевірки про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ».

Проте позивач не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки у нього наявні всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку по операціям із цими підприємствами, придбані товари і послуги використані в господарській діяльності позивача, вказані підприємства на час виконання господарських операцій були належним чином зареєстрованими суб'єктами господарювання. Зауваження ж відповідача щодо контрагентів позивача та щодо перевізників, які були задіяні у господарських операціях, вважає безпідставними, оскільки можливі порушення податкового законодавства цими підприємствами не може тягнути за собою настання несприятливих наслідків для підприємства позивача. Також позивач вважає необґрунтованими зауваження відповідача щодо того, що ціни на перевезення товарів за даними сайтів ПП «Нічний експрес» та ТОВ «Транспортна компанія «САТ» є більшими за ціни, за якими згідно з наданими до перевірки актами перевозилися товари, оскільки взаємовідносини позивача із цими підприємствами мають договірних характер та відповідно ціна узгоджується за домовленістю сторін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0001332201 та №0001322201, прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 808/8410/15(СН/808/6/17) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокомплекс" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ» з приводу виконання угод постачання. За результатами проведеної податкової перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки контрагенти позивача мають однакову податкову адресу, а також сумнівних перевізників, а також враховуючи встановлену ідентичність оформлення первинних документів, відповідна дана діяльність не має ознак реальної, а отже підприємство протиправно сформовано податковий кредит та валові витрати за даними відносинами. На підставі дослідження встановлених по справі обставин, суд дійшов висновку, що надана Товариством первинна документація повністю підтверджує реальний характер здійснюваної господарської діяльності та правомірність відображення її результатів у власному податковому обліку.

Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 808/8410/15(СН/808/6/17), як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував того, що в оформленні всіх первинних документів по вказаним підприємствам встановлена ідентичність (ідентичні шрифт, розмір шрифту, таблиці, загальне оформлення, розташування печаток в аналогічних місцях на аркушах, в усіх ТТН зазначено однакові пункти навантаження та розвантаження, тощо). Зазначені в ТТН перевізники відсутні за місце реєстрації та не звітують до податкових органів. Окрім того, за даними сайтів інших перевізників встановлено, що перевезення товарів, яке оформлене відповідними актами, коштувало б значно більше, ніж відображено в цих актах. У ТОВ «ТІТУЛ АВТО» по ланцюгам постачання відсутнє придбання товару з кодом товару УКТ ЗЕД та саме підприємство не є імпортером. У всіх вищенаведених підприємств у перевіряємому періоді одна й та сама податкова адреса. За даними податкового органу, вказані підприємства не знаходяться за податковими адресами, має місце придбання одних товарів, а реалізація зовсім інших за даними ЄРПН та факт дроблення податкових накладних з метою уникнення їх реєстрації в ЄРПН. Дані підприємства не звітують до податкових органів, в тому числі й щодо чисельності працівників, а два з них зареєстровані в один день та керівником в них одна й та сама особа, яка пов'язана із іншим засновником даних ризикових підприємств, яким, в свою чергу, зареєстровано два інших підприємства так само одного дня.

Окрім того, вказує на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень та судових рішень у межах даних проваджень, за матеріалами яких, вказані підприємства створені для надання податкової вигоди реальним підприємствам.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції, викладені в апеляційній справі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що у період з 09.06.2015 по 15.06.2015 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Електрокомплекс» з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВІНТ-РПБ» (код ЄДРПОУ 39290781), ТОВ «АЛЬКАР-СМТ» (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «ТІТУЛ АВТО» (код ЄДРПОУ 39290891), ТОВ «ФІДОМ-СТ» (код ЄДРПОУ 38863852) за період з 01.09.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки, відповідачем складено Акт №64/08-29-220109/32721642 від 22.06.2015, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, а саме:

1. з податку на прибуток: пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвели до заниження підприємством за 2014 рік податку на прибуток підприємств на суму 39712 грн. 00 коп.;

1.2. пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України підприємством завищені валові витрати внаслідок здійснення транзитних потоків за 2014 рік в розмірі 410080 грн. 45 коп.;

1.3. пп.14.1.56, пп.14.1.36, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст.135 Податкового кодексу України підприємством завищені валові доходи внаслідок здійснення транзитних потоків за 2014 рік в розмірі 443295 13 коп.

2. з податку на додану вартість: пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України …, підприємством занижено податок на додану вартість (р.18 та р.25) за 2014 рік в розмірі 115761 грн. 00 коп.;

2.2. пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України … підприємством завищено податковий кредит внаслідок здійснення транзитних потоків за 2014 рік в сумі податкового кредиту 82016 грн. 10 коп.;

2.3. пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України … встановлено завищення податкових зобов'язань по податку на додану вартість внаслідок здійснення транзитних потоків … за 2014 рік на загальну суму податкового зобов'язання 88659 грн. 03 коп.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повіломлення0-рішення:

- №0001332201 від 21.07.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 173641 грн. 50 коп., з яких: 115761 грн. 00 коп. - основний платіж; 57880 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0001322201 від 21.07.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 59568 грн. 00 коп., з яких: 39712 грн. 00 коп. - основний платіж; 19856 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи між позивачем (замовник) та ТОВ «ФІДОМ-СТ» (постачальник) укладено Договір поставки №59 від 24.07.2014 з додатком до нього.

На виконання умов договору позивачем надано: видаткова накладна №157 від 31.07.2014; податкова накладна №157 від 31.07.2014; рахунок-фактура №157 від 31.07.2014; товарно-транспортна накладна від 31.07.2014; банківська виписка.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «ВІНТ-РПБ» (постачальник) укладено договір поставки №53/14 від 02.09.2014 з додатками до нього.

Згідно п.4.1 вказаного Договору поставки, поставка товару здійснювалася окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку продукції, або/чи відповідного додатку.

На виконання даного договору позивачем надані видаткові накладні: №174 від 30.10.2014, №60 від 12.09.2014, №132 від 26.09.2014, №38 від 06.10.2014; податкові накладні: №60 від 12.09.2014, №132 від 26.09.2014, №38 від 06.10.2014, №174 від 30.10.2014; рахунки-фактури: №60 від 02.09.2014, №132 від 26.09.2014; товарно-транспортні накладні: №174/10 від 30.10.2014, №38/10 від 06.10.2014, №132/09 від 26.09.2014; звіти про дебетові та кредитові операції, банківські виписки.

Судом досліджено господарські правовідносини, що виникли між позивачем (покупець) та ТОВ «ТІТУЛ АВТО» (постачальник) за Договором поставки №43 від 27.10.2014 з додатками до нього. Згідно п.2.1 вказаного Договору кількість товару, що поставляється за цим Договором, зазначається у видаткових накладних.

На виконання даного договору позивачем надані видаткові накладні: №169 від 28.11.2014, №167 від 28.11.2014, №170 від 28.11.2014, №117 від 20.11.2014, №174 від 30.10.2014, №164 від 28.10.2014, №163 від 28.10.2014, №162 від 28.10.2014; Податкові накладні: №169 від 28.11.2014, №167 від 28.11.2011, №170 від 28.11.2014, №117 від 20.11.2014, №174 від 30.10.2014, №164 від 28.10.2014, №163 від 28.10.2014, №162 від 28.10.2014; товарно-транспортні накладні: №162/164 від 28.10.2014, №174/10-2 від 30.10.2014; звіти про дебетові та кредитові операції, банківські виписки.

Крім того, в матеріалах справи містяться документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», а саме: рахунок-фактура №49 від 08.05.2014, видаткова накладна №49 від 08.05.2014, податкова накладна №49 від 08.05.2014, звіт про дебетові та кредитові операції.

На підтвердження використання товарів отриманих від ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ФІДОМ-СТ» у власній подальшій господарській діяльності позивачем надано до суду: видаткові накладні №РН-0001074 від 26.08.2014, №РН-0001355 від 28.10.2014, №РН-0001318 від 23.10.2014, №РН-0001156 від 15.09.2014, №РН-0000853 від 15.07.2014, №РН-0000792 від 26.06.2014, №РН-0001364 від 29.10.2014, №РН-0001374 від 30.10.2014, №РН-0001627 від 18.12.2014; товарно-транспортні накладні від 26.08.2014, від 23.10.2014, №0000000593 від 15.07.2014; калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0000231 від 22.08.2014, №КА-0000233 від 22.08.2014, №КА-0000232 від 22.08.2014, КА-0000226 від 21.10.2014, №КА-0000225 від 21.10.2014, №КА-0000228 від 10.10.2014, №КА-0000227, №КА-0000215 від 14.07.2014, №КА-0000195 від 25.06.2014, №КА-0000193 від 25.06.2014; довіреності №2481 від 28.10.2014, №2061 від 15.09.2014, №81 від 18.06.2014, №310 від 29.10.2014, №17 від 30.10.2014.

Відповідно до довідки про використання придбаного товару по підприємствам ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ФІДОМ-СТ», згідно з якою, всі придбані позивачем у згаданих контрагентів товари використані в виробництві товарів, які в подальшому реалізовані контрагентам-покупцям.

Позивачем також надано до матеріалів справи договори надання послуг з організації перевезення вантажу №41 від 01.10.2014 та №15/09 від 15.09.2014, укладені між позивачем та ТОВ «Спектор-Альянс» та ТОВ «Мірадоні» відповідно, та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відповідні платіжні доручення до них.

За результатами господарських взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати відповідного періоду.

Відповідно до позиції контролюючого органу, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, а саме: ТОВ «ВІНТ-РПБ» (код ЄДРПОУ 39290781), ТОВ «АЛЬКАР-СМТ» (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «ТІТУЛ АВТО» (код ЄДРПОУ 39290891), ТОВ «ФІДОМ-СТ».

При цьому в обґрунтування вказаного висновку контролюючим органом зазначено, що всі вищевказані підприємства мають одну податкову адресу, яка також вказана в усіх документах щодо транспортування товару. В оформленні всіх первинних документів по вказаним підприємствам встановлена ідентичність (ідентичні шрифт, розмір шрифту, таблиці, загальне оформлення, розташування печаток в аналогічних місцях на аркушах, в усіх ТТН зазначено однакові пункти навантаження та розвантаження, тощо). Перевізники, зазначені в ТТН, а саме: ТОВ «Спектр-Альянс» та ТОВ «Мірадоні»; не звітують до податкових органів, не мають транспортних засобів та працівників, оскільки не подають до податкових органів відповідні звіти, а відносно ТОВ «Мірадоні» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Окрім того, в одній з накладних по операціям з ТОВ «Тітул-Авто» вказано товари з кодом УКТ ЗЕД, проте дане підприємство не є імпортером та у нього відсутній факт придбання таких товарів по ланцюгам постачання.

Наведене на думку відповідача свідчить про обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими висновки податкового органу з огляду на наступне.

Положеннями абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності реального надання (отримання) послуг та безпосереднього зв'язку витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Реальність виконання укладених угод підтверджена належним чином сформованою первинною документацією, а саме акти прийому передачі виконаних робіт що підтверджують фактичне надання замолених послуг; платіжні доручення, що свідчать про факт оплати виконаних послуг; виписки з банківських рахунків позивача, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської діяльності; податкові накладні, які обґрунтовують правомірність формування податкового кредиту.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача – ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ» статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних зазначеними контрагентами, які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає, що ці доводи є аналогічними доводам, які викладались контролюючим органом у запереченнях проти позову.

Щодо доводів на неврахування судом першої інстанції встановлених в ході перевірки обставини, зокрема, щодо взаємовідносин з контрагентами з ознаками сумнівності судова колегія вказує на таке.

Контрагенти позивача, за наслідками здійснення господарських операцій з яким позивачем в більшості сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та витрати, що пов'язані з визначенням об'єкта оподаткування податком на прибуток, в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару та послуг.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагентів позивача з його постачальниками.

З цього приводу колегія суддів вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Стосовно доводів скаржника про дефектність первинних документів , колегія суддів зазначає про не встановлення таких недоліків первинних документів, які б вказували на неможливість ідентифікувати осіб, які підписали такі документи, або ж давали підстави для висновку, що такі документи не відносяться до спірних господарських операцій.

Судова колегія вказує, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

Доводи скаржника щодо наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб контрагентів позивача, колегія суддів відхиляє з посиланням на те, сам факт порушення кримінального провадження та отримання показань, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведена позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у своїй постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Частинами 6, 7 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Податковий орган посилається на те, що контрагентами придбавались інші різноманітні товари, не встановлено їх подальше використання в господарській діяльності; податковим органом не встановлено фактичне придбання засобів необхідних для ведення господарської діяльності – електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, придбання послуг оренди складських приміщень, що на думку контролюючого органу свідчить про фіктивний характері здійснюваної контрагентами позивача господарської діяльності. Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вироків суду, щодо посадових осіб контрагентів ТОВ «Електрокмплекс» за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Вважаємо важливим відмітити, що можливі порушення контрагентами Товариства податкової дисципліни не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна позиція міститься в наступних рішеннях ВАСУ: Ухвала від 28 липня 2015 року у справі № К/800/26173/15; Ухвала від 28 липня 2015 року у справі № К/800/42947/14, Ухвала від 29 липня 2015 року у справі № К/9991/38528/12, Ухвала від 29 липня 2015 року у справі № К/800/1381/14, Ухвала від 6 серпня 2015 року у справі № К/800/52613/14.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податковим органом не надано доказів необачності ТОВ «Електрокомплекс» під час здійснення господарської діяльності.

Стосовно доводів скаржника щодо дефектності товарно-транспортних документів, й відповідно неможливості підтвердити реальний характер транспортування придбаних товарів та їх фактичне отримання, колегія суддів зазначає, що ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН, або недоліки її заповнення не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. В матеріалах справи містяться копії первинних документів, виписаних контрагентом позивача на підтвердження виконання умов укладених договорів (акти транспортних робіт (послуг), податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому - передачі продукції, товарно-транспортні накладні), які підтверджують фактичне виконання робіт (надання послуг) від постачальника до позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 808/8410/15(СН/808/6/17) - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 808/8410/15(СН/808/6/17) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя                                                                      Н.А. Бишевська

                     суддя                                                                      І.Ю. Добродняк

                     суддя                                                                      Я.В. Семененко