Постанова

від 12.12.2018 по справі 0440/6067/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 0440/6067/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

                     суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “АЛМЕТ”

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя – Кальник В.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “АЛМЕТ”

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «АЛМЕТ» (далі – Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0004341418 від 20.02.2018 року, №0004391418 від 20.02.2018 року, №0004371418 від 20.02.2018 року, №0004351418 від 20.02.2018 року, №0004271418 від 20.02.2018 року, №0004251418 від 20.02.2018 року, №0074481306 від 20.02.2018 року, №0074341306 від 20.02.2018 року, №0074271306 від 20.02.2018 року, №0004231410 від 20.02.2018 року, №0004231410 від 20.02.2018 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №10-0074901306 від 20.02.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року адміністративний позов залишено без руху. Надано Позивачу термін – п'ять робочих днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, власного письмового підтвердження Позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, оригіналів або належним чином засвідчених копій письмових доказів, зазначених в додатку до позовної заяви, доказів сплати судового збору у розмірі 265 035,38 грн.

02 жовтня 2018 року Позивачем надано суду першої інстанції позовну заяву, яка, згідно тексту першої сторінки позову, надана з виправленням недоліків відповідно до ухвали суду від 15 серпня 2018 року.

Крім того, Позивачем було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору із посиланням на те, що фінансове становище Позивача не дозволяє на теперішній час сплатити судовий збір у повному обсязі. До суду Позивачем надано квитанцію № 93698 від 25.09.2018 року про сплату судового збору у розмірі 1762 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року адміністративний позов повернено Позивачу. Повернено Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «АЛМЕТ» (код ЄДРПОУ 31197615) через відповідний орган Державної казначейської служби України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн., сплаченого до Державного бюджету України згідно квитанції № 93698 від 25.09.2018 року. Роз'яснено Позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (а.с.54-55).

Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження незадовільного майнового стану Позивача на момент звернення до суду із позовною заявою. Позивачем не надано інформації про відсутність у власності майна та список всіх банківських рахунків і інформацію про рух коштів за певний період до звернення до суду, можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду тощо.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Позивач оскаржив її в апеляційному порядку (а.с.59-60).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути справу №0440/6067/18 для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. При винесенні оскаржуваної ухвали не досліджено обставини майнового стану Позивача та не надано правову оцінку таким обставинам.

Відповідач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У відповідності до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія статті 8 Закону України «Про судовий збір» щодо зменшення розміру судового збору, звільнення його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати. Доводи апеляційної скарги у сукупності із матеріалами справи не спростовують наведений висновок суду першої інстанції.

Крім того, матеріали справи також не містять належних та достатніх доказів на підтвердження незадовільного майнового стану Позивача на момент звернення до суду із позовною заявою, що вказує на обґрунтованість відповідного висновку, викладеного в оскаржуваній ухвалі суду.

Згідно з пунктами 53, 54, 60 рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя («KREUZ v. POLAND» № 28249/95).

З огляду на викладене, обґрунтованими є посилання оскаржуваного судового рішення на відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору Позивачу.

Стосовно клопотання про долучення додаткових доказів, заявленого Позивачем, яке надійшло до суду апеляційної інстанції 11 грудня 2018 року, та долучених до нього письмових доказів, колегія суддів зазначає, що згідно положень частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Таким чином, оскільки Позивачем не викладено жодних обґрунтованих посилань щодо неможливості подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, у суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні підстави для їх прийняття та дослідження.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені, ухвала суду першої інстанції у даній справі про повернення позовної заяви прийнята без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №0440/6067/18 необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 320, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АЛМЕТ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №0440/6067/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 17 грудня 2018 р.

Головуючий - суддя                                                                      В.В. Мельник

                     суддя                                                                      С.В. Сафронова

                     суддя                                                                      Д.В. Чепурнов