Рішення

від 18.12.2018 по справі 740/5399/18

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/5399/18

Провадження № 2/740/1998/18

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря - Кононяко С.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Нафта-Еко , третя особа- реєстраційний відділ виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про визнання припиненими трудових відносин ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати припиненими трудові відносин між ним та ПП Нафта-Еко з 7 червня 2018 року у зв'язку зі звільненням його з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КзПП України та зобов'язати внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо його звільнення з посади директора ПП Нафта-Еко .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до наказу №16-к від 02.10.2014 року його було призначено на посаду директора приватного підприємства Нафта-Еко на підставі рішення власника ПП Нафта-Еко №15 від 02.10.2014.

На даний час єдиним учасником ПП Нафта-Еко є фізична особа ОСОБА_2, який створеною юридичною особою не займається та не піклується підприємством. Найманих працівників ПП Нафта-Еко не має, діяльності підприємство не веде, як наслідок, він втратив матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора на підприємстві. Він бажає звільнитися та змінити місце роботи. Зв'язку із засновником ПП Нафта-Еко він не має, що є перешкодою у вільному звільненні з посади директора за власним бажанням.

Він неодноразово писав заяви про звільнення, які надіслав за юридичною адресою ПП Нафта-Еко та на особисту адресу учасника товариства ОСОБА_2, зазначені листи не були отримані отримувачами та повернулися за зворотною адресою. Вважає зазначену бездіяльність відповідача щодо незвільнення його з посади директора підприємства за власним бажанням порушенням його трудових прав на звільнення та вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня опублікування оголошення на сайті суду про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву відповідно до ст. 278 ч.1 ЦПК України.

Згідно ст. 279 ч.5 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вважає за необхідне розглянути справу в судовому засіданні без повідомлення сторін відповідно до ст. ст. 274, 279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін відсутні.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений, не подав відзив, суд відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов законний, обгрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормою ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Встановлен, що наказом №16-к від 02.10.2014 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора в ПП Нафта-Еко на підставі рішення Засновника №15 від 02 жовтня 2014 року (а.с.8-10).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ПП Нафта-Еко є ОСОБА_1, засновником є фізична особа ОСОБА_2 (а.с.10-16).

Як зазначає позивач, відповідач створеною юридичною особою не займається та не піклується підприємством, найманих працівників ПП Нафта-Еко не має, діяльності підприємство не веде, як наслідок, позивач втратив матеріальну та будь яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора ПП Нафта-Еко.

13.03.2015, 07.05.2015, 12.03.2017, 10.04.2018 ОСОБА_1 писав заяви про його звільнення з посади директора ПП Нафта-Еко за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, які надсилав на особисту адресу учасника підприємства ОСОБА_2, однак, зазначені листи не були отримані та повернулися за зворотною адресою позивача, що підтверджується копіями зазначених конвертів з описом вкладу та квитанціями про відправку.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За нормою ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності 11.09.1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.

Розглядаючи справи, пов'язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

В силу п.4 ч.1 ст. 36 КзПП України пiдставами припинення трудового договору є розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39 КзПП України).

Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

В силу ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Згідно ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу. За нормою ст. 58 Закону України № 514-VI виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор), заразом ст. 61 цього Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до статуту товариства обрання та припинення повноважень голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) віднесено до компетенції загальних зборів, наглядова рада має право відсторонити від виконання повноважень голову колегіального виконавчого органу (особу, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), дії або бездіяльність якого порушують права акціонерів чи самого товариства, до вирішення загальними зборами питання про припинення його повноважень.

Також, у відповідності до ст.ст. 41, 46, 47 Закону України "Про господарськ товариства", ч. 2 ст. 97 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, який може бути колегіальним (дирекція) або одноособовим (директор). Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Згідно ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів належить, серед іншого, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

За нормою ст.161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень.

Відповідно до ч. 4. постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24. 10. 2008 року при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України.

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Уповноважений на звільнення директора власник ПП Нафта-Еко проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву ОСОБА_1 про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов'язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в нерозгляді та невжитті заходів для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 в межах статутної діяльності товариства - ПП Нафта-Еко , чим були порушені трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Враховуючи, що трудові відносини між позивачем та відповідачем ПП Нафта-Еко фактично припинені, відповідач на вимоги оформити розірвання трудових відносин не реагує, позивач позбавлений можливості звільнитися у встановленому законодавством порядку за ст.38 КЗпПУ , не має можливості розірвати між ним та відповідачем трудові відносини за власною ініціативою, що порушує його конституційні права, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.36, 38 КЗпП України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 12, 81, 263-265, 274, 279, 280-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 16600 Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Рокосовського, 12а, та приватним підприємством Нафта-Еко , код ЄДРПОУ 33363843, адреса: 16600 Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Генерала Корчагіна, 4, припиненими з 07 червня 2018 року у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора ПП Нафта-Еко за власним бажанням на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України.

Забезпечити передачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань через Реєстраційний відділ виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області примірника судового рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора приватного підприємства Нафта-Еко та виключити його прізвище із зазначеного реєстру як директора приватного підприємства Нафта-Еко .

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.