Ухвала

від 11.12.2018 по справі 761/39947/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 грудня 2018 року, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року,

за участі: прокурора адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку 05 жовтня 2018 року автомобіля BMW X6, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував, що майно, зазначене у клопотанні відповідає критеріямст. 98 КПК України, а саме є майном, щодо якого є наявність розумних підозр, що воно набуте за доходи від злочинної діяльності, а отже є майном, набутим кримінально протиправним шляхом, а тому з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, передачі та відчуження такого майна, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку 05 жовтня 2018 року автомобіля BMW X6, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого відмовити.

Щодо строку апеляційного оскарження, адвокат зазначає, що про зміст оскаржуваної ухвали про накладення арешту на автомобіль ОСОБА_6 , а також інформація про факт існування такої ухвали стали відомі адвокату ОСОБА_6 лише 05 листопада 2018 року - у судовому засіданні по розгляду його скарги на протиправне неповернення тимчасово вилученого майна, на яке не накладено арешт, - раніше вказану ухвалу останній не отримував, у судовому засіданні по розгляду вказаної ували участі останній не приймав, а тому строк на подання даної апеляційної скарги спливає через п`ять днів від 05 листопада 2018 року - тобто 10 листопада 2018 року.

Так, автор апеляційної скарги зазначає, що обшук було проведено 05 жовтня 2018 року, а з клопотанням про накладення арешту слідчий ОСОБА_8 звернувся лише 19 жовтня 2018 року - тобто через чотирнадцять днів після вилучення майна. На переконання адвоката, клопотання було подано зі спливом 48 годинного строку на подання клопотання до суду про арешт майна - слідчий суддя зобов`язаний був відмовити у задоволенні вказаного клопотання, але цього не зробив, чим допустив винесення незаконної ухвали про арешт майна.

Водночас звертає увагу автор апеляційної скарги на те, що після звернення слідчого з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку майно 19 жовтня 2018 року - дводенний строк на розгляд зазначеного клопотання спливає 21 жовтня 2018 року, а слідчий суддя розглянув клопотання 22 жовтня цього ж року, тобто з порушенням відповідного строку.

Зазначає, що громадянин ОСОБА_6 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні та відносно нього не здійснюється будь-яке кримінальне провадження та досудове розслідування.

Крім того стверджує, що слідчим у клопотанні не зазначено, а слідчим суддею не встановлено та не перевірено, чи потреби досудового розслідування виправдовують такий значний ступінь втручання в права та законні інтереси ОСОБА_6 як арешт його засобу пересування. Не доведено будь-який зв`язок між арештованим автомобілем та злочином, за яким вже двом особам майже п`ять місяців тому повідомлено про підозру.

Як вважає адвокат, слідчим не доведено у клопотанні, а слідчим суддею не перевірено, яким чином вилучений автомобіль може бути використаний, як доказ у даному кримінальному провадженні.

Також, звертає увагу, що ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст. 171,173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власників майна. Крім того, клопотання слідчого не відповідає вимогам пункту 3 частини 2 статті 171 Кримінального процесуального кодексу України, адже у клопотанні про накладення арешту не зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати - відомості про авто, наявні у матеріалах досудового розслідування (зі слів жінки свідка) та описані у протоколі обшуку предмети неможливо ідентифікувати та пов`язати міжсобою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді лишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 14 березня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22018000000000089, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група невстановлених осіб з числа громадян України, які діють за попередньою змовою між собою на території України та США, використовуючи спеціально пристосовану електронно-обчислювальну техніку, підробили платіжні картки, емітовані американськими банками, з їх допомогою здійснили обман логічного захисту електронних платіжних систем та таким чином заволоділи коштами з банківських рахунків або високоліквідними товарами в магазинах роздрібної торгівлі на території США на загальну суму не менше, ніж 1 млн. доларів США, що становить особливо великий розмір. Вказані дії утворюють склад суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України. Після цього вказані невстановлені особи на території України здійснили фінансові операції та правочини з товарами та грошовими коштами, отриманими у вищеописаний злочинний спосіб, а також використав їх на власний розсуд на суму не менш, ніж 1 млн. доларів США.

Крім того, у період з 31 січня по 24 травня 2017 року громадяни Федеративної Республіки Нігерія, перебуваючи на території України, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грошовими коштами громадянки США загальною сумою близько 1, 5 млн. доларів США, що становить особливо великі розміри, які в подальшому перерахували на власні рахунки, відкриті в українських банківських установах та частину з яких зняли готівкою у касах відділення зазначених банківських установ.

06 жовтня 2018 року старший слідчий в особливих важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , який на праві власності належить громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року зазначене клопотання було задоволенні.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, накладення арешту на майно допускається, зокрема і з метою забезпечення збереження речових доказів;

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22018000000000089, про накладення арешту на автомобіль BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , який на праві власності належить громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що майно, зазначене у клопотанні відповідає критеріямст. 98 КПК України, а тому з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, передачі та відчуження такого майна, наявні достатні підстави для накладення арешту.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештований автомобіль з великою вірогідністю може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме постановою старшого слідчого ОСОБА_8 від 06 жовтня 2018 року про визнання його речовим доказом (а.п. 235-241). Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбаченост. 170 КПК Українив якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, всупереч доводам апеляційної скарги, під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у право власності громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_6 , з потребами кримінального провадження.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК Українита чогось очевидно безпідставного чи довільного.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Посилання адвоката на те, що громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_6 не є підозрюваною, обвинуваченою або засудженню у кримінальному провадженні, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених частиною 2 статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Що стосується тверджень в апеляційній скарзі про те, що клопотання про арешт майна було подано зі спливом 48 годинного строку на подання клопотання до суду, то колегія суддів вважає їх не переконливими, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання про арешт вищевказаного автомобіля надійшло на адресу Шевченківського районного суду м. Києва 19 жовтня 2018 року в п`ятницю, а до розгляду було призначено на наступний робочий день, тобто в понеділок 22 жовтня цього ж року, з дотриманням строку, передбаченого вищевказаною статтею. А тому посилання адвоката на те, що слідчий суддя порушив строк розгляду клопотання слідчого про арешт мана, не може бути безмовною підставою для скасування рішення слідчого судді.

Інші доводи на які посилається автор апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури ОСОБА_9 , та накладено арешт на автомобіль BMW X6, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/1614/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1