Рішення

від 05.12.2018 по справі 0440/7002/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Справа № 0440/7002/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника позивача Александрової І.І.

представника відповідачів Дементієвського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПЛАСТМАСОВИХ ВИРОБІВ "СУПУТНИК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Дніпропетровське обласне відділення ФСЗІ, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПЛАСТМАСОВИХ ВИРОБІВ "СУПУТНИК" (далі - ТОВ "ЗАВОД ПЛАСТМАСОВИХ ВИРОБІВ "СУПУТНИК", відповідач), в якій просить стягнути з ТОВ "ЗАВОД ПЛАСТМАСОВИХ ВИРОБІВ "СУПУТНИК" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення ФСЗІ суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 37000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідачем самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі 37000 гривень. Через несплату відповідачем вищевказаної суми адміністративно-господарських санкцій, у відповідача утворилась заборгованість, що в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та в обгрунтування своєї позиції зазначив, що відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів та відсутня вина відповідача в недодержанні нормативу працевлаштування інвалідів, як одна з обов'язкових умов відповідальності, а тому адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані до відповідача.

21.11.2018 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.12.2018 року.

За письмовою згодою сторін розгляд справи по суті відбувся 05.12.2018 року після закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 05.12.2018 року представник позивача підтримала позов та просила суд задовольнити позов. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 17 Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 21.03.1991 року №875 (далі - Закон №875), підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з частиною третьої статті 18 Закон №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року за №70 (далі - Порядок), що визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Частина 2 розділу 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Абзац 3 частини 2 розділу 2 Порядку уточнює, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні від 06.10.2005 року за №2961-IV і розуміється як:

- робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

- спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону №875.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16 (адміністративне провадження №К/9901/32032/18).

Судом встановлено, що на виконання вищенаведених вимог Закону, відповідачем було прийнято наказ №008-В від 01.09.2014 року, яким створено робоче місце для працівника з інвалідністю на посаді "сторож", та у зв'язку з виведенням зі штатного розпису вакансії сторожа та введенням вакансії чергового, наказом №012-а-В від 29.07.2016 року збережено робоче місце для робітника з інвалідністю - шляхом переведення його черговим.

Також, відповідно до штатного розпису ТОВ "ЗАВОД ПЛАСТМАСОВИХ ВИРОБІВ "СУПУТНИК" станом на 01.01.2017 року на підприємстві передбачена 1 вакансія для працівника з інвалідністю - посада "черговий".

17.08.2018 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (вх. №5824) Форми № 10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875 - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 740 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 74000 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0 грн.

Згідно наданої суду копії звіту Форми №3-ПН, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року, відповідачем протягом 2017 року до центру зайнятості подавалася інформація про попит на робочу силу (вакансії) та інформація про актуальні вакансії, зі змісту яких вбачається, що на підприємстві відповідача для працевлаштування інвалідів було вакантне 1 робоче місце для інвалідів з детальним описом їх характеристик, на яке можливе працевлаштування інвалідів, тобто було наявне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю.

06.10.2017 року за направленням на працевлаштування №04171705290009002, яке видано центром зайнятості, до відповідача для працевлаштування звернулась особа, однак відмовилась від запропонованої посади чергового за станом здоров'я. З боку відповідача відмови у працевлаштуванні вказаної особи не було.

Позивачем не було надано суду доказів необґрунтованої відмови відповідача в прийнятті на роботу направленого компетентними органами, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування, інваліда до ТОВ "ЗАВОД ПЛАСТМАСОВИХ ВИРОБІВ "СУПУТНИК".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач здійснював можливі заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Відповідач може нести адміністративно-господарську відповідальність саме за вчинення правопорушення, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини.

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки відсутня вина відповідача у тому, що на підприємстві за 2017 рік не було виконано норматив по працевлаштуванню 1 інваліда.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, чим було виконано вимоги частини 3 статті 18, частини 1 та частини 2 статті 19 Закону №875, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37916143) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПЛАСТМАСОВИХ ВИРОБІВ "СУПУТНИК" (адреса: 52400, Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Строменка,2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13455469) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 12.12.2018 року.

Суддя М.В. Бондар