Постанова

від 17.12.2018 по справі 910/6473/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" грудня 2018 р. м. Київ                                  Справа№ 910/6473/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Скрипки  І.М. суддів:            Разіної Т.І.           Тищенко А.І.   при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю. без виклику сторін розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРРІКОМ СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 (повний текст рішення підписано 01.08.2018) у справі №910/6473/18 (суддя Пінчук В.І) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРЕНС СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРРІКОМ СЕРВІС" про стягнення 55387,71 грн.                                                        ВСТАНОВИВ: У травні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОРЕНС СЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРРІКОМ СЕРВІС" про стягнення 55387,71 грн., з яких: 53  064,52 грн. основний борг та 2323,19 грн. пеня. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №32/010115-ЛС від 31.12.2014 про надання послуг з прибирання в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги відповідно до умов вказаного договору. Заперечуючи на позов, відповідач зазначає, що вимоги позивача про виплату йому певних коштів за договором №32/010115-ЛС від 31.12.2014 про надання послуг з прибирання є необґрунтованими та такими, що суперечать умовам договору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №910/6473/18 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРРІКОМ СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРЕНС СЕРВІС" 53064,52 грн. основного боргу, 2323,19 грн. пені, 1762,00 грн. судового збору. Рішення обґрунтовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, які є тотожними запереченням на позов: - судом не були прийняті до уваги та не досліджені докази відповідача щодо неналежного виконання позивачем обов'язків за договором протягом спірного періоду, про що свідчать рекламаційні акти неналежного виконання зобов'язань від 08.02.2018, 26.02.2018, 27.02.2018, які було складено відповідно до розділу 7 договору; - судом не було надано належної оцінки запереченням відповідача про неотримання ним у визначені строки в порядку, визначеному розділом 4 договору, актів приймання – передачі наданих послуг. Заперечуючи на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що скарга не містить жодних спростувань аргументів суду, викладених в оскаржуваному рішенні та зазначає про її необґрунтованість. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 05.09.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Буравльову С.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Власов Ю.Л. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/6473/18 вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії даної ухвали. 25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ. Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. 03.10.2018 в газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя. Відповідно до акту прийняття – передачі судової справи від 01.10.2018 справі №910/6473/18 передано до Північного апеляційного господарського суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 10.10.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І. За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 у справі №910/6473/18 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.12.2014 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) був укладений договір про надання послуг з прибирання № 32/010115-ЛС. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався здійснювати прибирання приміщення ТРЦ "Мармелад", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154 з 01.01.2015, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказані послуги відповідно до умов вказаного договору. Вартість послуг становить 47000,00 грн. (п. 3.1 договору №32/010115-ЛС від 31.12.2014, в редакції додаткової угоди). Підпунктом 3.6.1 пункту 3.6 вказаного договору передбачено, що до 10 - го числа кожного поточного місяця надання послуг, замовник сплачує авансовий платіж в розмірі не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків від вартості послуг, що визначена в п. 3.1 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Решта вартості послуг за відповідний календарний місяць, що залишилась не сплаченою сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця щомісячно на підставі рахунку до 10 числа місяця наступного за місяцем надання послуг (п. 3.6.2 договору). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що надав відповідачу послуги, передбачені договором № 32/010115-ЛС від 31.12.2014 за період з лютого 2018 по березень 2018 на загальну суму 53064,52 грн. (за лютий 2018 послуги надані на суму 47000,00 грн., за березень 2018 послуги надані на суму 6064,52 грн. відповідно до актів здачі прийняття робіт № 18 від 28.02.2018 та №22 від 04.03.2018, що містяться в матеріалах справи, т. 1, а.с. 21, 23 відповідно). Натомість, відповідачем вказані послуги не сплачені. Пунктом 8.2 договору № 32/010115-ЛС від 31.12.2014 передбачено, що у випадку недотримання відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором останньому нарахована пеня в розмірі 2323,19 грн. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем надані позивачем послуги за спірний період не сплачені, а зобов'язання за договором не припинено. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором. За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Судом встановлено, що позивач належним чином надав відповідачеві зумовлені договором послуги на загальну суму 53  064,52 грн. за період з лютого 2018 по березень 2018, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі прийняття робіт, а саме № 18 від 28.02.2018 та № 22 від 04.03.2018. Твердження представника відповідача, викладені як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі про те, що позивачем неякісно надавались послуги за договором № 32/010115-ЛС від 31.12.2014, а тому відсутні підстави їх оплачувати, що на думку відповідача підтверджується рекламаційними актами неналежного виконання зобов'язання (08.02.2018, 26.02.2018, 27.02.2018) судом не приймаються до уваги з огляду на наступне. У розділі 7 договору сторонами було погоджено порядок заявлення рекламацій. Відповідно до п. 7.2 договору при виявленні замовником факту неналежного надання виконавцем (персоналом виконавця) послуг з прибирання, за ініціативою замовника складається рекламаційний акт неналежного надання послуг, у якому зазначається: представники сторін та документ на підставі якого вони діють, час складення, кількісні та якісні показники послуг, що надаються. Рекламаційний акт складається у письмовій формі у двох примірниках за обов'язковою участю належним чином уповноваженого представника замовника та належним чином уповноваженого представника виконавця. Один примірник рекламаційного акту неналежного надання послуг залишається у виконавця, а другий у замовника. Наявні в матеріалах справи рекламаційні акти від 08.02.2018, 26.02.2018, 27.02.2018 (т. 1, а.с. 34, 37, 42) не відповідають умовам спірного договору, а відтак не можуть бути належними доказами факту неналежного надання виконавцем (персоналом виконавця) послуг з прибирання за договором про надання послуг з прибирання №32/010115-ЛС від 31.12.2014. Твердження представника апелянта про те, що акти приймання - передачі наданих послуг за період з лютого 2018 по 04 березня 2018 були отримані останнім лише 04.04.2018, тобто після розірвання договору, судом також до уваги не приймається, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до п. 4.2 договору виконавець щомісячно за місяцем надання послуг надає замовнику акт приймання – передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний у 3 - денний термін з моменту отримання акту приймання – передачі наданих послуг підписати і повернути його, або надати письмову мотивовану відмову у його підписанні. Згідно п. 4.3 договору у разі неповернення акта приймання – передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 4.2 цього договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, послуги надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг. Матеріали справи не містять, а апелянтом не надано мотивованої відмови від підписання акту приймання – передачі наданих послуг за лютий 2018 та березень 2018, у відповідності до п. 4.2 договору. Як встановлено судом, доказів повної сплати вартості наданих послуг матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 53  064,25 грн. підлягають задоволенню. У зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2  323,19 грн. Як зазначено в статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 8.2 договору у випадку порушення замовником п. 3.6 договору (оплата послуг виконавця), виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу по день розрахунку. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором з останнього відповідно до п. 8.2 договору позивач право стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу по день розрахунку. Однак, при визначенні періоду прострочення, за який повинна бути нарахована пеня у справі, місцевий господарський суд не врахував положення 4 розділу договору. Відповідно до п. 4.1 договору виконавець вважається таким, що виконав свої обов'язки за цим договором з моменту підписання замовником акта приймання передачі наданих послуг, а також у випадку передбаченому п. 4.3 даного договору. Згідно п. 4.3 договору у разі неповернення акта приймання – передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 4.2 цього договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, послуги надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг. Відповідно до п. 4.2 договору виконавець щомісячно за місяцем надання послуг надає замовнику акт приймання – передачі наданих послуг. Замовник зобов'язаний у 3 - денний термін з моменту отримання акту приймання – передачі наданих послуг підписати і повернути його, або надати письмову мотивовану відмову у його підписанні. З матеріалів справи вбачається, що акти здачі прийняття робіт № 18 та від 28.02.2018 за послуги прибирання (лютий 2018) та № 22 від 04.03.2018 за послуги з прибирання (березень 2018) згідно договору №32/010115-ЛС від 31.12.2014 були отримані відповідачем 04.04.2018. Враховуючи положення п. 4.2 договору, відповідно до яких відповідач у 3-денний термін з моменту отримання актів зобов'язаний їх підписати і повернути, або надати вмотивовану відмову в їх підписанні, відсутність мотивованої відмови відповідача від їх підписання, колегія суддів вважає, що лише з 07.04.2018 підлягає нарахуванню пеня за пропущення строків оплати наданих послуг. Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.”, враховуючи визначений позивачем період по 21.05.2018 встановила,, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2224,35 грн., виходячи з наступного: Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4700007.04.2018 - 12.04.2018617.0000 %0.093 %*262.68 4700013.04.2018 - 21.05.20183917.0000 %0.093 %*1707.45 6064.5207.04.2018 - 12.04.2018617.0000 %0.093 %*33.89 6064.5213.04.2018 - 21.05.20183917.0000 %0.093 %*220.32 Відповідно в решті вимог про стягнення пені слід відмовити. Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку щодо періоду, за який підлягає обчислення розмір пені. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки судом першої інстанції їм була надана правова оцінка. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29). Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, однак дійшов помилкового висновку щодо розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, не врахувавши положення 4 розділу договору. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Марріком Сервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2018 у справі №910/6473/18 з підстав, викладених в ній, не підлягає задоволенню, однак рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2018 у справі №910/6473/18 підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду. У зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, також судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -                                                           ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Марріком Сервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2018 у справі №910/6473/18 залишити без задоволення. 2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2018 у справі №910/6473/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: « 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Марріком Сервіс” (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 5, офіс 3, код ЄДРПОУ 37933237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лоренс Сервіс” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 21, код ЄДРПОУ 39290006 ) 53  064,52 грн. боргу, 2224,35 грн. пені, 1758,47 грн. судового збору. 3. В решті позові відмовити.» 3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ. 4. Матеріали справи №910/6473/18 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 20.12.2018. Головуючий суддя                                                            І.М.  Скрипка Судді                                                                                Т.І. Разіна                                                                                 А.І. Тищенко