Постанова

від 17.12.2018 по справі 910/10341/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" грудня 2018 р.                                     Справа№ 910/10341/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Мальченко А.О. суддів:            Жук Г.А.           Дикунської С.Я.   при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 за заявою Приватного підприємства «Аква-Лайф» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 у справі № 910/10341/17 (суддя Морозов С.М.) за позовом Приватного підприємства «Аква-Лайф» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання виконати умови договору за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Аква-Лайф» (надалі – ПП «Аква-Лайф», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»,  яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі – АТ КБ «ПриватБанк», відповідач) про зобов'язання виконати умови договору розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 401  855,40  грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 у справі №910/10341/17 позовні вимоги ПП «Аква-Лайф» задоволено повністю та зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування на користь ПП «Аква-Лайф» грошових коштів у розмірі 401 855,40 грн на поточний рахунок №26004050009340 у АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до платіжного доручення №394 від 24.05.2017, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ПП «Аква-Лайф» 6 027,83 грн судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 у справі №910/10341/17 залишено без змін. 06.11.2017 Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення видано відповідні накази. 12.02.2018 до Господарського суду міста Києва звернулося ПП «Аква-Лайф» із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2017, відповідно до якої заявник просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення суду у даній справі в частині зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування на користь ПП «Аква-Лайф» грошових коштів у розмірі 401 855,40 грн на поточний рахунок №26004050009340 у АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до платіжного доручення №394 від 24.05.2017, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 401 855,40 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/10341/17 від 07.08.2018 заяву ПП «Аква-Лайф» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 задоволено, змінено спосіб та порядок виконання вказаного рішення в частині зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування на користь ПП «Аква-Лайф» грошових коштів у розмірі 401 855,40 грн на поточний рахунок №26004050009340 у АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до платіжного доручення №394 від 24.05.2017 - стягнувши з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ПП «Аква-Лайф» грошові кошти у розмірі 401 855,40 грн. Задовольняючи заяву ПП «Аква-Лайф», суд виходив з того, що у даному випадку суд не вбачає зміни суті рішення, оскільки боржник фактично буде зобов'язаний перерахувати стягувачеві присуджені рішенням суду у даній справі грошові кошти в розмірі 401 855,40 грн, проте, змінивши спосіб та порядок виконання рішення суду від 15.08.2017, стягувач отримає можливість його реального виконання; заявником у встановленому процесуальним законом порядку доведено суду наявність обставин щодо зміни способу та порядку виконання рішення. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким відмовити ПП «Аква-Лайф» в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2017. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду винесена за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з порушенням судом норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначав, що зміна порядку та способу виконання рішення має відбуватись в межах первісно обраного позивачем способу захисту свого права; зміна способу і порядку виконання рішення, яким відповідача зобов'язано вчинити дію (перерахувати грошові кошти з конкретного рахунку позивача, відкритого у відповідача, на рахунок позивача, відкритий в іншому банку) не може відбуватися шляхом стягнення коштів. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 апеляційну скаргу АТ КБ  «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі № 910/10341/17 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги. У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом матеріали справи було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду. Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко  А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, її розгляд призначено на 17.12.2018, встановлено ПП «Аква-Лайф» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі  - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у даній справі, яке не може бути виконано без його участі, 06.03.2018 державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження; враховуючи, що рішення не було фактично виконано, позивач стверджує про порушення права ПП «Аква-Лайф» на мирне володіння майном у вигляді грошових коштів; зважаючи на те, що відповідач протягом тривалого часу ігнорує зобов'язання самостійно виконати рішення суду та, з огляду на те, що інші законодавчі норми, які б сприяли виконанню судового рішення боржником відсутні, на думку позивача, наявні правові підстави для зміни способу та порядку виконання рішення; предметом спору у даній справі були вимоги позивача про перерахування грошових коштів, тобто спір є майновим, а твердження апелянта про те, що зміна порядку і способу виконання рішення не може відбуватись шляхом стягнення коштів, безпідставні. У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у справі. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. 17.12.2018 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Частиною 1 статті 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 331 ГПК України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України). У ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №  1404-VIII передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Поряд із цим, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення. Колегія суддів зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Таким чином, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення. Обґрунтовуючи подану заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду заявник зазначав, що 14.11.2017 позивач звернувся до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві  (надалі – Печерський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м.  Києві) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі №910/10341/17. 17.11.2017 заступником начальника Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м.  Києві відкрито виконавче провадження №55158796 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі №910/10341/17 про зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування на користь ПП «Аква-Лайф» грошових коштів в розмірі 401  855,40 грн на поточний рахунок №26004050009340 у АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до платіжного доручення №394    від 24.05.2017. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №55158796, державним виконавцем вживалися заходи, передбачені ст. ст.  63,75 Закону України «Про виконавче провадження»  щодо примусового виконання рішення суду. Так, постановою державного виконавця від 27.12.2017 за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5    100,00 грн, зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, проте вказана постанова залишена боржником без виконання. На підставі ч. ч. 2, 3 ст.  63, ст.  75 Закону України «Про виконавче провадження»  державним виконавцем винесено подання №1529/18 від 03.03.2018 до Печерського управління поліції ГУНП в місті Києві про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок досудового розслідування за невиконання судового рішення у даній справі та притягнення до кримінальної відповідальності службової особи АТ КБ «ПриватБанк» за вчинення злочину, передбаченого  ст. 382 Кримінального кодексу України. У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у даній справі, яке не може бути виконано без участі боржника, державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» 06.03.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Враховуючи викладене, заявник просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 в частині зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування на користь ПП «Аква-Лайф» грошових коштів в розмірі 401 855,40 грн на поточний рахунок №26004050009340 у АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до платіжного доручення №394 від 24.05.2017 на інший – шляхом  стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ПП «Аква-Лайф» грошових коштів у розмірі 401  855,40 грн. Колегія суддів зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому, господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення). Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту,  встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Таким чином, проаналізувавши подану заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку не відбувається зміни суті рішення, оскільки боржник фактично буде зобов'язаний перерахувати стягувачеві присуджені рішенням суду у даній справі грошові кошти в розмірі 401 855,40 грн, проте, змінивши спосіб та порядок виконання рішення суду від 15.08.2017, стягувач отримає можливість його реально виконати. Статтями 1,  8 Конституції України   встановлено, що Україна є правовою державою. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України  має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі  Конституції України  і повинні відповідати їй. Статтею 41 Конституції України  визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, а також Рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013. Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Законом України №475/97 від 17.07.1997  ратифіковано  Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  від 04.11.1950 (надалі - «Конвенція») та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу  ст. 9 Конституції України  вони є частиною національного законодавства України. Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється  Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно зі  ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, присуджені до перерахування позивачеві рішенням у даній справі грошові кошти є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст.  1,  8,  41 Конституції України  та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому, в рішеннях у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002  та «Ясіуньєне проти Латвії» від 06.03.2003 Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1. Водночас, як правильно вказав суд першої інстанції, у даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права стягувача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований  Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви ПП «Аква-Лайф» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 у справі №910/10341/17. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 07.08.2018 у справі №910/10341/17 про  задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» – без задоволення. Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України  покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.  253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі №910/10341/17 залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі №910/10341/17 залишити без змін. 3. Матеріали справи №910/10341/17 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.           Повний текст постанови складено  20.12.2018. Головуючий суддя                                                            А.О. Мальченко Судді                                                                                Г.А. Жук                                                                                 С.Я. Дикунська