Постанова

від 20.12.2018 по справі 920/806/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" грудня 2018 р.                                               Справа № 920/806/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Буравльова  С.І. суддів:            Мартюк  А.І.           Пашкіної С.А.   без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” на ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.10.2018 р. (повний текст складено 24.10.2018 р.) у справі № 920/806/18 (суддя – Резніченко О.Ю.) за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Озон” про зобов`язання визнати кредиторські вимоги та зобов`язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулося з позовом до Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Озон” про: 1) зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги позивача, що виникли із заборгованості за договором № б/н від 17.07.2012 р., яка утворилася станом на 20.08.2018 р., у розмірі 473132,61 грн; 2) зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити зазначені кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.10.2018 р. у справі № 920/806/18 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” залишено без руху на підставі ст. 174 ГПК України та надано заявнику строк на усунення її недоліків впродовж десяти днів з дня вручення ухвали шляхом сплати судового збору у розмірі 7096,99 грн. Зазначена ухвала мотивована тим, що позовна вимога про зобов`язання визнати кредиторські вимоги є майновою вимогою, оскільки за своєю правовою природою пов'язана з визнанням прав на грошову суму, а тому має вартісну оцінку. Судом також зазначено, що вимога позивача про зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу є окремою вимогою немайнового характеру. Тому оскільки позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір лише за одну немайнову вимогу у розмірі 1762,00 грн, Господарським судом Сумської області залишено позовну заяву без руху на підставі ст. 174 ГПК України, оскільки заявником не дотримано вимог ст. 164 ГПК України в частині надання доказів сплати судового збору. Від Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до суду першої інстанції 22.10.2018 р. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. До заяви позивачем додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1762,00 грн, тобто як за вимогу немайнового характеру. При цьому позивач зазначив, що позовна вимога про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги є вимогою немайнового характеру, оскільки дії, про спонукання до вчинення яких заявлено позивачем, за своєю суттю є процесуальними (процедурними). Відтак Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” вказує на те, що позовні вимоги у даній справі спрямовані лише на усунення процедурних порушень (бездіяльності), що були вчинені ліквідаційною комісією відповідача, а відтак не можуть ототожнюватися зі встановленням майнового права. Разом з цим, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2018 р. (повний текст складено 24.10.2018 р.) у справі № 920/806/18 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та не надано доказів сплати судового збору у визначеному розмірі. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки вимога позивача про зобов`язання визнати кредиторські вимоги є майновою, позиція позивача, викладена у заяві про усунення недоліків, не приймається до уваги. Тому, на переконання місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” не усунуло недоліки поданої позовної заяви. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали неправильно застосовано норми процесуального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги є вимогою про прийняття відповідного рішення стосовно заявлених кредиторських вимог у порядку ч. 6 ст. 105 ЦК України. На переконання Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” позовні вимоги у даній справі спрямовані лише на усунення процедурних порушень (бездіяльності), що були вчинені ліквідаційною комісією відповідача, а тому не можуть ототожнюватись зі встановленням майнового права позивача. Окрім цього, заявником до апеляційної скарги на підтвердження власної позиції також додано копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2018 р. у справі № 922/3655/16. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” у справі № 920/806/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мартюк А.І., Калатай Н.Ф. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” на ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.10.2018 р., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) у порядку ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено Приватному виробничо-торгівельному підприємству “Озон” строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 10 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Також до Північного апеляційного господарського суду 27.11.2018 р. від Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” надійшла заява про долучення до матеріалів даної справи оригіналу позовної заяви та заяви про усунення недоліків з доданими до них документами. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/665/18 від 19.12.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/806/18. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 р. апеляційну скаргу у справі № 920/806/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 р. справу № 920/806/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне. Як вже було зазначено вище, у жовтні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулося з позовом до Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Озон” про: 1) зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги позивача, що виникли із заборгованості за договором № б/н від 17.07.2012 р., яка утворилася станом на 20.08.2018 р., у розмірі 473132,61 грн; 2) зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити зазначені кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.10.2018 р у справі № 920/806/18 вищевказану позовну заяву було залишено без руху. Судом першої інстанції, зокрема, зазначено, що позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” містить дві вимоги, серед яких є вимога про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги, яка за своєю суттю є майновою. До позовної заяви у якості доказу сплати судового збору було додано платіжне доручення № PROM3BRPN8 від 03.10.2018 р. на суму 1762,00 грн. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", який визначає поняття, порядок, та підстави сплати судового збору, закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2018 р. Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн. Таким чином позивачем за подання даної позовної заяви було сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру. Від представника позивача 22.10.2018 р. на адресу суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. До зазначеної заяви позивачем додано платіжне доручення № PROM7BSAK9 від 17.10.2018 р. про сплату 1762,00 грн судового збору, тобто, як за іще одну вимогу немайнового характеру. При цьому, у поданій заяві Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” зазначило, що позовна вимога про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги є вимогою немайнового характеру, а отже підлягає оплаті судовим збором у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі знову зазначено, що позивач мав сплатити судовий збір за вимогу про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги, як за майнову позовну вимогу. Відтак, на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” було повернуто без розгляду, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та не надано доказів сплати судового збору у визначеному розмірі. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Частиною 8 статті 111 ЦК України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Отже, під час здійснення процедури ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія має вчинити наступні дії: - розглянути заяву кредитора та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду; - відобразити результати розгляду заяви кредитора шляхом складання проміжного ліквідаційного балансу підприємства. Таким чином, суд погоджується з доводами апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” стосовно того, що позовна вимога про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги є вимогою про прийняття відповідного рішення стосовно заявлених кредиторських вимог у порядку ч. 6 ст. 105 ЦК України. Отже, позовні вимоги у даній справі спрямовані лише на усунення можливих процедурних порушень (бездіяльності), що були вчинені ліквідаційною комісією відповідача, а тому не можуть ототожнюватися зі встановленням майнового права позивача. Окрім цього, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2018 р. у справі № 922/3655/16, на яку позилається позивач у поданій апеляційній скарзі, майновий позов (позовна заява майнового характеру) – це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Апеляційний суд зазначає, що задоволення позовної вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги не призведе до отримання позивачем певного блага у вигляді отримання грошових коштів, а лише захистить порушене право позивача та у майбутньому надасть змогу отримати грошові кошти у порядку затвердженої черговості вимог кредиторів. Тобто зазначені позовні вимоги, фактично, є спонуканням до вчинення певних дій, не пов`язаних із передачею грошових коштів, майна чи інших благ. Отже колегія суддів зауважує на тому, що позовна вимога Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги є вимогою немайнового характеру, а тому повинна оплачуватися судовим збором у розмірі 1762,00 грн, як і було зроблено позивачем разом із поданням заяви про усунення недоліків позовної заяви. При цьому, у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір"). Отже за подання Акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк” даного позову про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги та включити зазначені кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу слід було сплатити 3524,00 грн (1762*2) судового збору, тобто як за дві вимоги немайнового характеру. Отже, позивач, подавши до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, виконав вимоги закону та сплатив судовий збір у визначеному розмірі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Також згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України). Однак, оскільки Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, фактично, виконало вимоги закону і ухвали суду та надало докази сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому розмірі, судом першої інстанції неправильно застосовано приписи процесуального права та повернуто позовну заяву без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду Сумської області від 24.10.2018 р. у справі 920/806/18 є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню. За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд – ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” задовольнити. 2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.10.2018 р. у справі 920/806/18 скасувати. 3. Справу № 920/806/18 передати до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду. 4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 20.12.2018 р. Головуючий суддя                                                            С.І.  Буравльов Судді                                                                                А.І.  Мартюк                                                                                 С.А. Пашкіна