Рішення

від 13.12.2018 по справі 903/689/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua   Код ЄДРПОУ 03499885 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 13 грудня 2018 р.                        Справа № 903/689/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Чорного С. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/689/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігніс Трейд Компані"   до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинака-Україна" про стягнення 2681,82 грн. за участю представників-учасників справи: від позивача: Цимбала І. З., адвокат ордер серія ЛВ № 139245; від відповідача: Коломейчук О.М., довіреність №1 від 16.01.2017р.. Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України. Відводу складу суду не заявлено. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Судове засідання проведено в режимі відеоконференції. Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігніс Трейд Компані" звернулося до господарського суду з позовною заявою (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.10.2018 року та клопотання від 07.11.2018р. про стягнення витрат на правову допомогу адвоката) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинака-Україна" про стягнення 2681,82 грн. заборгованості, з них 2080,02 грн. – штрафу, 601,80 грн. – збитків, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем умов Договору № В-2 оптової поставки нафтопродуктів від 01.01.2018 року, витрат по судовому збору в сумі 1762,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. Ухвалою суду від 28.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2018 року і зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача – відповідь на відзив. Ухвалою суду від 29.10.2018 року відкладено підготовче засідання на 07.11.2018 року. Ухвалою суду від 07.11.2018 року продовжено строк підготовчого провадження до 28.12.2018 року та відкладено підготовче засідання на 04.12.2018 року. Ухвалою суду від 04.12.2018 року закрито підготовче провадження  та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2018 року. Відповідач у відзиві на позов від 07.11.2018 року несвоєчасну оплату боргу пояснює складним фінансовим становищем, вказує, що сума основного боргу повністю погашена 26.10.2018 року, не погоджується з розрахунком позивача та наводить свої розрахунки; просить повернути позивачу 50 % судового збору на підставі ч.1 ст. 130 ГПК України, у зв'язку з визнанням суми заборгованості. В судовому засіданні 13.12.2018 року представник позивача вимогу підтримав з підстав викладених у позові, відповіді на відзив, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.10.2018 року, клопотання від 07.11.2018 року представник відповідача позов заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та в запереченні від 04.12.2018 року. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, - в с т а н о в и в: 01.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» (надалі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» (надалі – Покупець), з іншої сторони, було укладено договір №В-2 оптової поставки нафтопродуктів (надалі - Договір) (а.с.8-11). Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Згідно з п. 2.3. Договору, загальна вартість даного Договору становить вартість всіх поставок за цим Договором. Вартість кожної поставки за цим Договором зазначається у відповідних накладних, які мають бути складені у відповідності до заявок Покупця. Відповідно до п. 3.4. Договору, Товар (товарна партія) відвантажується Постачальником на підставі пред'явлених Покупцем довіреності на отримання Товару (партії Товару) (типова форма № М-2, затверджена Наказом Мінстату України № 192 від 21.06.1996 р.) та/або на підставі накладної, засвідченої печаткою Покупця. На виконання взятих на себе за Договором обов'язків, ТОВ «Ігніс Трейд Компані» здійснило на користь ТОВ «Шинака-Україна» ряд поставок, зокрема 31.05.2018 року на суму 78 724,19 грн., що підтверджується належним чином підписаною та скріпленою печаткою сторін видатковою накладною № 376 від 31.05.2018 року (а.с.12). Сторонами у п.п. 4.2.1.,4.2.2. п. 4.2. Договору погоджено, що Покупець зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар в наступному порядку: на протязі двох робочих днів з моменту одержання рахунку - сплачується передоплата в розмірі згідно рахунку; на протязі двох робочих днів з моменту підписання видаткової накладної - оплачується решта (залишок) вартості поставленої партії товару. З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «Ігніс Трейд Компані» зверталось до ТОВ «Шинака-Україна» із вимогою-претензією №321 від 14.08.2018 року, якою вимагало від відповідача здійснити оплату залишку заборгованості 18  320,11 грн.. Факт направлення даної вимоги-претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком, накладною з штрихкодовим ідентифікатором № 4302517394700. Згідно з даними з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» дане поштове відправлення (№ 4302517394700) було отримане відповідачем 22.08.2018 року. Однак вимога позивача була задоволена частково, 16.08.2018 року та 10.09.2018 року сплачено по 5000,00 грн., залишок боргу становить 8320,11 грн. Відповідно до  ст.193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст.ст.  526,  599 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Матеріалами справи підтверджено, що сума боргу 8320,11 грн. погашена відповідачем після пред'явлення позову, а саме 26.10.2018 року. Предметом спору по справі, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є стягнення 2080,02 грн. та штрафу 601,80 грн., збитків спричинених зміною курсу долара США до гривні (п.6.5 договору). Згідно із ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пунктом 6.3. Договору визначено, що у випадку якщо термін прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості. Оскільки обов'язок відповідача з оплати поставленого Товару за видатковою накладною № 376 від 31.05.2018 року виник 05.06.2018 року (по спливу 2 робочих днів з моменту поставки згідно з п. 4.2.2, Договору), залишок основного боргу в сумі 8320,11 грн. оплачений відповідачем лише 26.10.2018р. (а.с.51), тобто з простроченням оплати понад 15 календарних днів, а тому вимога про стягнення 2080,02 грн. – штрафу, що становить 25% від суми заборгованості – 8320,11 грн., підставна та підлягає до задоволення. При цьому клопотання, відповідача заявлене у відзиві на позов, про зменшення суми штрафу до розрахованої ним пені 649,64 грн. суд вважає безпідставним, оскільки договором передбачено як стягнення штрафу, так і пені, однак позивач скористався своїм правом і стягує лише штраф сума якого є незначною та становить 2080,02 грн. Щодо позовної вимоги про стягнення 601,80 грн. – збитків із-за зміни курсу валют, суд зазначає наступне. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до  статті 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до  ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови (пункті, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з п. 6.5. Договору, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного Договору Постачальник має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміною курсу долара США до гривні, які обраховуються за наступною формулою: S = (С х А0) / A1 – С, де S - завдані збитки, які підлягають сплаті покупцем; Ао - вартість долара США у гривнях на день пред'явлення вимоги до Покупця; A1 - вартість долара США у гривнях на день поставки товару (п. 6.7. Договору); С - вартість поставленого, але неоплаченого Товару відповідно до умов Договору. При цьому сторони приймають курс долара США до гривні встановлений Національним Банком України. Суд зазначає, що згідно статті 99 Конституції України  грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга  статті 192 ЦК України). Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі  Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»,  Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,  Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Згідно зі  статтею 524 ЦК України  зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої  статті 533 ЦК України  грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга  статті 533 ЦК України  допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, які по суті є курсовою різницею у розмірі 601,80 грн. відповідно до наступного розрахунку: S = (8 320,11 грн. х 28,02 грн.) /26,13 грн. - 8 320,11 грн. = 601,80 грн. Проте судом встановлено, що при розрахунку курсової різниці позивачем невірно визначено дату вимоги, зокрема, позивач рахує її з дня підписання позовної заяви (13.09.2018 року), суд вважає, що днем пред'явлення вимоги є 22.08.2018 року, (дата отримання претензії № 321 від 14.08.2018 року), на яку курс долара до гривні становив 27,70 грн., а тому здійснивши відповідний перерахунок курсової різниці, вважає, що сума курсової різниці становить 499,91 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.   Щодо заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне. Стаття 59 Конституції України  гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1  статті 126 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2  ст. 126 ГПК України). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Суду надано докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. (Договір про надання правової допомоги від 19.09.2018р., акт виконаних робіт від 05.11.2018р., рахунок-фактуру №СФ-00037 від 06.11.2018р., платіжне доручення №2192 від 07.11.2018р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.08.2018 року (а.с. 78-82), а тому дані підлягають стягненню з відповідача. Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву б/н від 07.11.2018р. клопотання про повернення позивачу з бюджету 50% сплаченого судового збору у зв'язку з визнанням основного боргу, то суд вважає, що в даному випадку не підлягає застосуванню ч. 1 ст. 130 ГПК України, на яку посилається відповідач, оскільки сума боргу сплачена 26.10.2018 року до подачі відзиву, позивач заявою від 05.11.2018 року зменшив суму позову з врахуванням даної оплати. Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення 2681,82 грн. заборгованості, підлягає частковому задоволенні в сумі 2579,93 грн., з них 2080,02 грн. – штрафу, 499,91 грн. – курсової різниці, в решті позову слід відмовити. Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 1745,68 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, в и р і ш и в: 1. Позов задоволити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинака-Україна" (45603, Волинська обл., Луцький район, село Струмівка, вул. Рівненська, будинок 4, код ЄДРПОУ 30659358) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігніс Трейд Компані" (43005, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Тараса Бульби-Боровця, будинок 9, код ЄДРПОУ 40554265) 2579,93 грн., з них 2080,02 грн. – штрафу, 499,91 грн. – збитків від курсової різниці, а також 1745,68 грн. витрат по судовому збору та 4000 грн. витрат на правову допомогу. 3. Відмовити в стягненні збитків по курсовій різниці в розмірі 101,89 (сто одна гривня вісімдесят дев'ять копійок) грн. 4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Дата складення повного судового рішення           18.12.2018 року.           Суддя                                                                      С. В. Костюк