Рішення

від 19.12.2018 по справі 904/4492/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4492/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного підприємства "Транс-Атлас" (45635, с. Піддубці Луцького району Волинської області, вул. Захарова, 7-Б; ідентифікаційний код 36071694)

до Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС" (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 8, офіс 36-А; ідентифікаційний код 35396142)

про стягнення 38 317 грн. 31 коп.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Приватне підприємство "Транс-Атлас" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4424/18 від 04.10.2018р.), в якій просить суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС" 38 317 грн. 31 коп. - заборгованості за послуги, надані на підставі транспортної заявки від 19.06.2018р. №510.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

До Господарського суду Дніпропетровської області 25.10.2018р. повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося судом позивачеві, з відміткою про його отримання 17.10.2018р. Отже, строк для усунення недоліків закінчується 22.10.2018р. (включно).

Від позивача засобами поштового зв'язку надійшла заява (вх.№46535/18 від 25.10.2018р.) про усунення недоліків, та виконання вимог ухвали суду від 09.10.2018р. у справі №904/4492/18.Також, позивач зазначає, що заборгованість Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС" становить суму судового збору у розмірі 1 762 грн. 00 коп. та повинна бути відшкодована винною стороною.

При цьому, позивачем своєчасно (19.10.2018р.) здано до органу поштового зв'язку та направлено вказану заяву, про що свідчить штамп органу поштового зв'язку на поштовому конверті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№49977/18 від 15.11.2018р.) на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що: - заявка на перевезення була погоджена сторонами та підписана з обох боків; - позивач виконав своє зобов'язання з перевезення вантажу, а відповідач в свою чергу виконав зустрічне зобов'язання – сплатив повну суму фрахтового платежу; - станом на дату звернення позивача до суду заборгованість за послуги за заявкою від 19.06.2018р. №510 була сплачена в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями; - відповідач виконав своє зобов'язання з оплати перевезення належним чином у відповідності до умов транспортної заявки; - позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки отримавши кошти від відповідача, навмисно подав до суду позовну заяву з наміром отримання неправомірної вигоди у розмірі 100% від фрахтової суми.

Сторони своїм правом на подання до суду документів, визначених статтями 165-167, 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення позивачу – 05.11.2018р. та відповідачу – 07.11.2018р. ухвали суду від 30.10.2018р. про відкриття провадження у справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Проте, позивач не скористався правом на надання відповіді на відзив на позов не надав.

Суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем - Приватним підприємством "Транс-Атлас" та відповідачем - Приватним підприємством "ВЕГА ТРАНС" було узгоджено та підписано транспортну заявку від 19.06.2018р. №510 на перевезення вантажу - 21.06.2018р. за маршрутом: м. Ремшайд (Німеччина) - м. Кам'янське (Україна), відповідно до якої фрахтова сума складає 1250 євро по курсу НБУ на дату завантаження, що еквівалентно становить 38 317 грн. 31 коп.; умови оплати: оплата здійснюється після надання наступних документів: оригінала CMR, оригінала рахунка, акта виконаних робіт, оригінала договору (а.с.11).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 909 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин перевезення вантажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання з оплати перевезення вантажу.

На виконання умов транспортної заявки позивачем було здійснено перевезення з місця завантаження до місця розвантаження транспортним засобом з номерним знаком АС3613СА, що підтверджується СМR №23/20046483 та не спростовано відповідачем (а.с.15).

Матеріали справи містять акт від 26.06.2018р. №1801 надання послуг на суму 38 317 грн. 31 коп., на якому відсутній підпис відповідача (а.с.12).

Також у матеріалах справи наявний рахунок на оплату від 26.06.2018р. №1801 на суму 38 317 грн. 31 коп. та податкова накладна від 26.06.2018р.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З умов підписаної сторонами транспортної заявки вбачається, що остаточні розрахунки за здійснене перевезення здійснюються відповідачем після отримання від позивача оригіналів документів, а саме: рахунку, акту виконаних робіт, СМR та ін.

Як вбачається в якості доказу отримання відповідачем оригіналів документів позивачем долучено до матеріалів справи: поштовий опис вкладення від 30.08.2018р., фіскальний чек від 30.08.2018р. та накладна, а також про отримання вказаних оригіналів документів свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу - 04.09.2018р. (а.с.16-19).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 317 грн. 31 коп.

На момент розгляду справи відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем в повному обсязі, про що свідчать:

- платіжне доручення від 25.09.2018р. №568 на суму 7 000 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 27.09.2018р. №601 на суму 7 000 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 02.10.2018р. №624 на суму 14 000 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 04.10.2018р. №648 на суму 10 317 грн. 31 коп.

Також, позивачем долучена до матеріалів справи виписка по рахунку з 25.09.2018р. до 18.10.2018р. про погашення суми заборгованості у розмірі 38 317 грн. 31 коп. (а.с.28).

При цьому, відповідачем частину суми основного боргу у розмірі 7 000 грн. 00 коп. було сплачено до звернення позивача з позовом, що вбачається з штампу органу поштового зв'язку на поштовому конверті - 27.09.2018р., в якому надійшла позовна заява до суду, та відповідно, в частині позовних вимог у сумі 7 000 грн. 00 коп., слід відмовити у задоволенні в цій частині, як неправомірно заявленої.

Оскільки, відповідачем суму основного боргу у загальному розмірі 31 317 грн. 31 коп. було сплачено після звернення позивача з позовом до суду, тому провадження у справі у частині 31 317 грн. 31 коп. суми основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Щодо розподілу суми судового збору слід зазначити наступне.

Позивач у заяві (вх.№46535/18 від 25.10.2018р.) зазначає, що заборгованість Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС" становить суму судового збору у розмірі 1 762 грн. 00 коп. та повинна бути відшкодована винною стороною.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача; однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За приписом частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у зв'язку із тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1 440 грн. 11 коп., що відповідає частині суми основного боргу у сумі 31 317 грн. 31 коп. та частина судового збору у сумі 321 грн. 89 коп., що відповідає частині суми основного боргу в розмірі 7 000 грн. 00 коп., що сплачена відповідачем до звернення з позивачем до суду з позовом, слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог в частині 7 000 грн. 00 коп. відмовити.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 31 317 грн. 31 коп. - заборгованості.

Стягнути з Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС" (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 8, офіс 36-А; ідентифікаційний код 35396142) на користь Приватного підприємства "Транс-Атлас" (45635, с. Піддубці Луцького району Волинської області, вул. Захарова, 7-Б; ідентифікаційний код 36071694) 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 11 коп. – витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,

19.12.2018