Рішення

від 18.12.2018 по справі 910/13442/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.12.2018Справа №  910/13442/18 Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Енерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Холдинг Україна» про стягнення 528  249,04 грн.,            ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Норд Енерджі» (надалі – ТОВ «Норд Енерджі») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Холдинг Україна» (надалі – ТОВ «Енерго-Холдинг Україна») про стягнення 528  249,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового  зобов'язання з оплати поставленого на підставі генерального договору поставки нафтопродуктів №98/0706-2018 від 07.06.2018 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 495 000,00 грн. та заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 850,00 грн., штрафу у розмірі 14  850,00 грн. та 3% річних у розмірі 3  549,04 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання. Зазначена ухвала суду направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0103047718574, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання». Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 22.10.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. 07.06.2018 між ТОВ «Норд Енерджі» (постачальник) та ТОВ «Енерго-Холдинг Україна» (покупець) був укладений генеральний договір поставки нафтопродуктів №98/0706-2018 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього. 08.06.2018 між сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору, за умовами якої постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму 469  000,00 грн., при цьому, п. 6 передбачено, що 100% вартості товару сплачується покупцем до 15.06.2018. На виконання умов Договору та додаткової угоди №1 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 469  000,00 грн., що підтверджується актом приймання – передачі товару №102 від 08.06.2018. Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений згідно Договору та додаткової угоди №1 товар у загальному розмірі 439  000,00 грн., що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №92327 від 17.10.2018. 22.06.2018 між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору, за умовами якої постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму 465  000,00 грн., при цьому, п. 6 передбачено, що 100% вартості товару сплачується покупцем до 04.07.2018. На виконання умов Договору та додаткової угоди №2 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 465  000,00 грн., що підтверджується актом приймання – передачі товару №112 від 23.06.2018. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 495 000,00 грн. Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Матеріалами справи підтверджується (акти приймання – передачі товару №102 від 08.06.2018 та №112 від 23.06.2018) факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 934 000,00 грн. В свою чергу, відповідачем частково оплачено поставлений товар на загальну суму 439  000,00 грн., що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №92327 від 17.10.2018. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 6  Додаткових угод №1 та №2 до Договору, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 495 000,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 495 000,00 грн. за переданий на підставі Договору товар.  Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Норд Енерджі» про стягнення з ТОВ «Енерго-Холдинг Україна» заборгованості у розмірі 495  000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 14  850,00 грн., штрафу у розмір 14  850,00 грн. та 3% річних у розмірі 3  549,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.06.2018 по 04.10.2018. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 1  ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у  Господарському кодексі України, іншими законами та договором. Згідно з нормами  ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Згідно з п. 9.3 Договору у разі невиконання покупцем умов оплати вартості товару, зазначених в додаткових угодах до даного договору, покупець сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше 3% річних від вартості не відвантаженої партії товару. У разі невиконання або неналежного виконання покупцем умов оплати вартості товару, зазначених в додаткових угодах до даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, окрім пені, передбаченої цим пунктом, штраф у розмірі 3% (три відсотки) від вартості простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості товару, або за кожний випадок невиконання письмових вимог постачальника про усунення порушень.      Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 850,00 грн., штраф у розмірі 14  850,00 грн. та 3% річних у розмірі 3  549,04 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 495 000,00 грн., пені у розмірі 14 850,00 грн., штрафу у розмірі 14  850,00 грн. та 3% річних у розмірі 3  549,04 грн.. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1.  Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Енерджі» задовольнити повністю. 2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Холдинг Україна» (03040, м. Київ, пр. 40-річчя жовтня, будинок 70, офіс 310, 311; ідентифікаційний код 39273829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Енерджі» (04655, м. Київ, вул.  Старокиївська, будинок 10 літ. Г; ідентифікаційний код 39999698) заборгованість у розмірі 495 000 (чотириста дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 14  850 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., штраф у розмірі 14  850 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 3  549 (три тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 7 923 (сім тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 74 коп. Видати наказ. 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                             В.П. Босий