Рішення

від 11.12.2018 по справі 910/9792/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.12.2018Справа №  910/9792/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи за позовом          Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» до          Приватного підприємства «Фіорд ПГ» про          стягнення 255168,90 грн. Представники: від позивача:                    Янчик М.І. від відповідача:          не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне акціонерне товариство «ІСРЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Фіорд ПГ» про стягнення 255168,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору №51998 від 13.12.2016 своєчасно не оплатив вартість ремонту судна в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 226488,62 грн. та пеню у розмірі 28680,28 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. 10.08.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків. За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження. Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на  11.09.2018. У підготовче засідання 11.09.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 11.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.10.2018. У підготовче засідання 05.10.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином. У підготовчому засіданні 05.10.2018 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.11.2018. У судове засідання 13.11.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином. У судовому засіданні 13.11.2018 оголошено перерву до 11.12.2018. У судове засідання 11.12.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином. За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 11.12.2018, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У судовому засіданні 11.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд ВСТАНОВИВ: 13.12.2016 між Приватним акціонерним товариством «ІСРЗ» як заводом (виконавцем) та Приватним підприємством «ФІОРД ПГ» як замовником укладено договір № 51998 (надалі – Договір), відповідно до якого замовник передає, а завод  приймає замовлення на доковий ремонт морського водолазного боту «ВОДОЛАЗ ЛЕСНІЧИЙ» згідно з попередньою ремонтною відомістю (Додаток №1) прапор Україна. Згідно з пунктом 2.3 Договору приймання судна в ремонт оформлюється сторонами актом приймання судна в ремонт. Пунктом 4.3 Договору визначено, послуги за договором вважаються виконаними (фактично наданими) за датою складання Акта виконаних робіт, який оформлюється представниками сторін Актом приймання судна з ремонту. Пунктом 3.1 Договору орієнтовна вартість робіт і послуг за цим Договором становить 1 104 588,00 грн. Згідно з пунктом 3.3 Договору остаточна сума, що підлягає оплаті, визначається виконавчим кошторисом та протоколом узгодження ціни. Пунктом 5.1 Договору встановлено порядок здійснення оплати: 50 % - вартості робіт згідно Договору - передоплата; 70 % - вартості згідно Виконавчого кошторису, включаючи попередні платежі, до виходу судна із акваторії заводу; залишок вартості згідно з Виконавчим кошторисом, протягом 30 днів після виходу судна з ремонту. Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку затримки оплати (за виставленими рахунками заводу), зазначених у розділі 5, замовник оплачує заводу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості. Загальна сума пені не повинна перевищувати 10% від вартості ремонту. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що на виконання умов Договору судно морського водолазного боту «ВОДОЛАЗ ЛЕСНІЧИЙ» було прийнято позивачем в ремонт, що підтверджується Актом приймання судна в ремонт від 19.12.2016. Судом встановлено, що 12.01.2017 позивачем було проведено доковий огляд судна морського водолазного боту «ВОДОЛАЗ ЛЕСНІЧИЙ», що підтверджується Актом докового огляду судна від 12.01.2017. Судом встановлено, що судно «ВОДОЛАЗ ЛЕСНІЧИЙ» було прийнято відповідачем з ремонту, що підтверджується Актом приймання судна з ремонту № 82 від 03.05.2017, який підписаний відповідачем та скріплений печаткою відповідача без зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт. Наведене свідчить про те, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, здійснивши роботи по ремонту судна «ВОДОЛАЗ ЛЕСНІЧИЙ» в належному обсязі. Судом встановлено, що у виконавчому кошторисі від 13.12.2017, а також Акті прийомки судна з ремонту від 03.05.2017 сторони погодили кінцеву ціну ремонту судна «ВОДОЛАЗ ЛЕСНІЧИЙ» в розмірі 798 488,62 грн. Судом встановлено, що на виконання Договору відповідач сплатив за ремонт судна «ВОДОЛАЗ ЛЕСНІЧИЙ» всього 572 000,00 грн., а саме: 230 000,00 грн. – згідно з платіжним дорученням № 719 від 29.12.2016, 150 000,00 грн. – згідно з платіжним дорученням № 57 від 25.01.2017, 192 000,00 грн. – згідно з платіжним дорученням № 228 від 25.04.2017. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач всупереч умовам договору №51998 від 13.12.2016 своєчасно не оплатив вартість ремонту судна в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 226488,62 грн. та пеню у розмірі 28680,28 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом, пунктом 5.1 Договору встановлено порядок здійснення оплати: 50 % - вартості робіт згідно Договору - передоплата; 70 % - вартості згідно Виконавчого кошторису, включаючи попередні платежі, до виходу судна із акваторії заводу; залишок вартості згідно з Виконавчим кошторисом, протягом 30 днів після виходу судна з ремонту. Згідно з узгодженим сторонами Договору графіком платежів відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок згідно з Виконавчим кошторисом від 13.12.2017 протягом 30 днів після 03.05.2017 - дати виходу судна з ремонту за Актом приймання судна з ремонту №82 від 03.05.2017, тобто до 02.06.2017 включно. Так, як встановлено судом, на виконання Договору відповідач сплатив за ремонт судна морського водолазного боту «ВОДОЛАЗ ЛЕСНІЧИЙ» всього 572 000,00 грн., а саме: 230 000,00 грн. – згідно з платіжним дорученням № 719 від 29.12.2016, 150 000,00 грн. – згідно з платіжним дорученням № 57 від 25.01.2017, 192 000,00 грн. – згідно з платіжним дорученням № 228 від 25.04.2017. Будь-яких інших доказів щодо здійснення відповідачем сплати вартості виконаних робіт за Договором суду не надано, з огляду на що суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за Договором складає 226488,62 грн. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем не надано доказів повної сплати вартості виконаних робіт за Договором у розмірі 226488,62 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 226488,62 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 28680,28 грн. пені за період з 03.06.2017 по 01.12.2017. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку затримки оплати (за виставленими рахунками заводу), зазначених у розділі 5, замовник оплачує заводу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості. Загальна сума пені не повинна перевищувати 10% від вартості ремонту. Перевіривши вказаний розрахунок, судом встановлено, що його здійснено за період з 03.06.2017 по 01.12.2017, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості – 226488,62 грн., що не перевищує встановлений ст. 232 ГК України шестимісячний строк нарахування пені; вказаний розрахунок є арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Приватного підприємства «Фіорд ПГ» (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 30; ідентифікаційний код: 37673028) на користь Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» (68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, село Малодолинське, вул. Космонавтів, 59-Б; ідентифікаційний код: 32333962) основний борг у розмірі 226488 (двісті двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 62 коп., пеню у розмірі 28680 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 3827 (три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 53 коп. 3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено: 20.12.2018   Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева