Рішення

від 04.12.2018 по справі 910/10152/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.12.2018Справа №  910/10152/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді – Бондаренко Г. П., за участю секретаря – Бабаджанян М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи За позовом          Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А) До           Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-сервісне підприємство “Вербена” (02139, м. Київ, вул. Стальського, 22/10) Про           стягнення 723514, 83 грн Представники сторін: від позивача: Цимбаліст В. В., довіреність № 062/15/1/03-42 від 04.01.18; від відповідача: Сабов В. М. (керівник відповідно до витягу з ЄДРПОУ). ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-сервісне підприємство “Вербена” (далі – відповідач) про стягнення  723514,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за  договором оренди нежитлового приміщення № 655 від 28.03.1997, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 723514,83 грн, з яких 528432,48 грн заборгованості з орендної плати, 30178, 29 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 81493, 24 грн пені, 18450,62 грн трьох відсотків річних, 64960,20 грн інфляційних втрат, а також просить стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/10152/18 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.09.20108. У підготовчому судовому засіданні 04.09.2018 оголошено перерву до 20.09.2018. 19.09.2018 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 564 431, 42 грн заборгованості з орендної плати за період з 13.07.2016, 32415, 61 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 81 493, 24 грн пені, 3 % річних в сумі 18 450, 62 грн та інфляційних витрат в сумі 64 960, 20 грн. за період, як зазначає позивач з 21.05.2015 року по 16.09.2018 року (день фактичного звільнення приміщень). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 прийнято заяву Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” про збільшення позовних вимог до розгляду, оскільки суд розцінив, що позивачем збільшено  розрахунок заборгованості по строк фактичного звільнення приміщення відповідачем 16.09.2018 року, що за своєю суттю є збільшенням заявлених раніше вимог, а предмет та підстави позову залишились позивачем незмінними, судом в зв`язку з збільшенням позивачем позовних вимог продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні на 09.10.2018 для надання відповідачу процесуальної можливості надати відзив на збільшені позовні вимоги. В судовому засіданні 09.10.2018 року відповідачем у справі подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що позивач заперечував дійсність договору оренди № 655, а тому не надав відповідачу можливості користуватися наданими в оренду приміщеннями. У підготовчому судовому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву до 01.11.2018 для надання позивачеві процесуальної можливості підготувати відповідь на відзив. 22.10.2018 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заперечив аргументи, викладені відповідачем у відзиві. В судовому засіданні 01.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.11.2018. В судовому засіданні 20.11.2018 судом оголошено перерву на 27.11.2018, в зв`язку з необхідністю надання позивачем додаткових пояснень та розрахунків у справі. 23.11.2018 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі, а саме щодо розміру здійсненого розрахунку та застосування коригування розміру орендної плати на індекс інфляції. В судовому засіданні 27.11.2018 суд оголосив перерву на 04.12.2018. В судове засідання 04.12.2018 представники сторін прибули, позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності до вимог позивача, в зв`язку з чим відмовити в їх задоволенні та винести окрему ухвалу щодо порушень, допущених позивачем. Заслухавши сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному судом, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд ВСТАНОВИВ: Матеріалами справи підтверджено, що 28.03.1997 між Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду, як орендодавцем за умовами договору, та Акціонерним товариством закритого типу «Вербена», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Вербена», як орендарем за умовами договору,  був укладений договір № 655 оренди нежилого приміщення (далі за текстом - договір). У відповідності до п 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення (будинок) за адресою: вул. Стальського, буд. 22/10 загальною площею 367,90 кв. м. В п. 2.1. договору сторонами було погоджено, що орендар не має права без дозволу орендодавця переобладнувати чи пристосовувати орендоване приміщення (будинок) для своїх потреб, зводити на території нові будови, прибудови, надбудови. Орендна плата згідно договору вноситься в сумі 396, 72 грн (п. 3.1. договору). Пунктом 3.2 договору передбачено, що до 25 числа поточного місяця орендар повинен сплачувати: орендну плату; відшкодування внутрішньо будинкових мереж; експлуатаційні витрати; плату за землю; вивіз сміття; комунальні послуги минулого місяця згідно груп розрахунків та табулярів, які надходять від обслуговуючих організацій місяцем пізніше (до моменту встановлення лічильників обліку комунальних послуг). Згідно з п. 3.3. договору, за несвоєчасну сплату вищезгаданих платежів на користь орендодавця орендар сплачує пеню в розмірі 0,5 % від сум платежу за кожний день прострочення. Пунктом 3.5 договору передбачено, що у випадку закінчення терміну дії договору орендар сплачує по день фактичної здачі приміщення (будинку) по акту всі платежі, зазначені в п. 3.2 договору. Пунктом 4.11 договору строк дії встановлений з 28.03.1997 до 26.02.2007. Оскільки протягом місяця після 25.02.2007 заяви від орендодавця щодо припинення договору на адресу орендаря не направлялися, договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, тобто з 26.02.2007 по 25.01.2017. Факт подовження строку дії договору до 25.01.2017 встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2015 у справі №910/16318/15 за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – сервісне підприємство «Вербена» за участю третьої особи Департаменту комунальної власності міста Києва про виселення та повернення нежитлового приміщення. Господарський суд міста Києва розглянувши справу № 910/16318/15 відмовив у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що договір продовжив свою дію до 25.01.2017 року. Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління в місті Києві» нежилий будинок № 22/10 літер А (згідно з поверховим планом) на вул. Стальського Сулеймана закріплений на праві господарського відання за КП «Київжитлоспецексплуатація» та згідно з актом 03-1 від 30.09.2011 передано на баланс позивача. Отже, до позивача з 30.09.2011 перейшло право господарського відання щодо нежилих приміщень в будинку № 22/10 літер А на вул. Стальського Сулеймана. 30.09.2011 КП «Київжитлоспецексплуатація» та Акціонерним товариством закритого типу «Вербена» склали акт про те, що нежилі приміщення загальною площею 367,9 кв. м. використовуються Акціонерним товариством закритого типу «Вербена», що для розрахунків і нарахування плати за користування приміщеннями у розмірі орендної плати, відповідно до діючої на момент складання акта Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, які передаються в оренду, та що сума до сплати за фактичне користування нежилими приміщеннями за вересень місяць складає: 6391, 99 грн (без ПДВ), розмір плати на наступний місяць визначається з урахуванням індексу Інфляції за поточний місяць, податок на додану вартість нараховується додатково до плати за фактичне використання приміщення в розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується разом з платою за фактичне використання. На підставі висновку про вартість майна затвердженого 19.11.2013, акту обстеження від 21.05.2015 сл.зап. № 155/13-212 від 03.06.2015 позивачем здійснено розрахунок плати за користування за травень 2015 року за нежитловий будинок за адресою: Стальського, 22/10 літер А площею 367, 90 грн, згідно Методики розрахунку, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, згідно якого плата за користування за травень 2015 року складає 15859, 71 грн. Вказаний розрахунок відповідач отримав 09.07.2015, про що свідчить відповідна відмітка. 10.05.2017 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 910/4105/17 за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – сервісне підприємство «Вербена» про виселення та повернення нежилого приміщення про задоволення позовних вимог. Так, господарський суд вирішив виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Вербена" з нежилого приміщення (будинку) за адресою: 02139, м. Київ, вулиця Стальського, будинок 22/10, площею 367,9 кв.м., зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Вербена" передати Комунальному підприємству “Київжитлоспецексплуатація” нежиле приміщення (будинок) за адресою: 02139, м. Київ, вулиця Стальського, будинок 22/10, площею 367,9 кв.м. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Вербена" на користь Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” судовий збір в сумі 3    200, 00 грн. Вказане рішення було залишене без змін за результатами його перегляду в апеляційному та касаційному порядках. Із наявної в матеріалах справи копії акту державного виконавця від 17.09.2018 вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі №910/4105/17 виконано в повному обсязі та фактично, тобто 17.09.2018 об'єкт оренди повернутий орендодавцю. Відповідач, як стверджує позивач, договірні зобов'язання в частині здійснення орендних платежів виконував неналежним чином, не сплачував вчасно і в повному обсязі орендні платежі за користування об'єктом оренди та платежі по відшкодуванню плати за землю. За розрахунком позивача заборгованість відповідача за користування об'єктом оренди станом на 17.09.2018 за період з 13.07.2016 по 16.09.2018 складає 564341,42 грн, а заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою станом на 19.07.2018 за період з 21.05.2015 по 16.09.2018 складає 32    415, 61 грн. Відповідачем доказів на спростування розрахованої позивачем заборгованості за договором не надано. Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 564431,42 грн заборгованості по орендних платежах за період з 13.07.2016 по 16.09.2018 (як зазначає позивач у заяві про збільшення позовних вимог), 32    415, 61 грн заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою за період з 21.05.2015 по 16.09.2018, 81    493, 24 грн пені за період прострочення з 19.01.2018 по 19.07.2018, 18    450, 62 грн 3 % річних за період прострочення з 19.07.2016 по 19.07.2018 та 64    960, 20 грн інфляційних втрат за період прострочення з 19.07.2016 по 19.07.2018. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди). Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною шостою статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно із статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Частиною 2 ст. 795 ЦК України внормовано, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. У відповідності до п. 6.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 нарахування орендної плати припиняється у разі припинення договору оренди з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди орендарем та підприємством-балансоутримувачем. Згідно з п. 6.4. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 орендар за користування об'єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства -балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у підпункті 6.5 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності. Відповідно до п. 6.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств - балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством - балансоутримувачем або відповідними особами, що надають такі послуги, а у разі встановлення орендної плати у розмірі 1 гривня на рік, експлуатаційні витрати підприємства - балансоутримувача відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством - балансоутримувачем; послуги страховика. В п. 3.2. договору сторонами було погоджено, що орендар повинен сплачувати до 25 числа поточного місяця орендну плату та плату за землю, а в п. 3.5. договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату та плату за землю по день фактичної здачі приміщення (будинку) по акту. Судом встановлено, що строк дій договору закінчився 25.01.2017, а повернуто фактично приміщення було 17.09.2018, що підтверджено актом державного виконавця, отже за умовами договору відповідач був зобов'язаний сплачувати до 25 числа серпня 2018 року сплачувати орендну плату та плату за землю, визначені договором. Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором по сплаті орендних платежів та плати за землю по день фактичної здачі приміщення ґрунтуються на вимогах закону та договору, і відповідно є обґрунтованими. Відповідно до викладеного в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі N 3-54гс12 за змістом ст. 629, ч. 3 ст. 653, ч. 2 ст. 795 ЦК України вимога про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання (припинення) договору оренди є правомірною. Доказів на підтвердження сплати заборгованості по орендних платежах у розмірі 564431,42 грн відповідачем суду не надано. Перевіривши розрахунок заборгованості по сплаті орендних платежів суд встановив, що фактично позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оренді за період з квітня 2015 року по вересень 2018 року, оскільки позивач встановив, що заборгованість станом на 01.07.2016 року складає 107571,26 грн., що включає в себе заборгованість за попередні періоди. Так, за період з квітня 2015 року по вересень 2018 року відповідачу нараховано орендної плати 853    809, 61 грн, з яких 289    378, 19 грн були оплачені відповідачем в період з квітня 2015 року по жовтень 2017 року. Отже заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за договором за період з квітня 2015 року по вересень 2018 року складає, з урахуванням здійснених часткових оплат, 564    431, 42 грн (853    809, 61 – 289    378, 19 = 564    431, 42). За період з травня 2015 року по вересень 2018 року відповідачу нараховано плати за землю (плати за користування земельною ділянкою) 32    415, 61 грн, і доказів сплати відповідачем плати за землю у вказаний період матеріали справи не містять. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на спростування доводів позивача щодо розміру заборгованості відповідача за договором відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором по сплаті орендних платежів в сумі 564    431, 42 грн та по сплаті компенсації за користування земельною ділянкою в сумі 32    415, 61 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати зазначених платежів, у відповідності до п. 3.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу по сплаті орендних платежів в сумі 564    431, 42 грн та по сплаті компенсації за користування земельною ділянкою в сумі 32    415, 61 грн є доведеними, обґрунтованими і у суду наявні підстави для їх задоволення. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 81    493, 24 грн пені за період прострочення з 19.01.2018 по 19.07.2018. Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з п. 6.4. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню. Розмір пені визначається в договорі оренди і не може перевищувати розміру, встановленого законодавством. Пеня зараховується на рахунок підприємства - балансоутримувача. В п. 3.3. договору сторонами погоджено сплату орендарем пені в розмірі 0, 5 % від суми платежу за кожний день прострочення за несвоєчасну сплату орендної плати та плати за землю. Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених п. 3.2 договору, оплата орендних платежів та компенсації за користування земельною ділянкою здійснена вчасно та в повному обсязі не була, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення визначений з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України. Як встановлено судом, за умовами договору орендар зобов'язався здійснювати платежі обумовлені договором до 25 числа поточного місяця, отже прострочення відповідача щодо сплати періодичних платежів має місце щомісячно з 25 числа поточного місяця. Таким чином позивачем заявлені вимоги про стягнення пен,і у зв'язку з заборгованістю за періодичними платежами. При розрахунку пені, пов'язаної з неналежним виконанням зобов'язання зі сплати періодичних платежів, потрібно враховувати наступне: пеня нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення боржником свого обов'язку щодо його сплати; загальна сума пені визначається як сума розмірів нарахованої пені за кожним періодичним платежем; пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а обмежується лише сумою боргу за той період, в якому не здійснювались платежі; сума заборгованості за попередні періоди не додається до заборгованості за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того періоду, в якому платежі не сплачувались. Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 3.3. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач здійснив вказаний розрахунок неправильно, адже нараховував пеню на всю суму заборгованості, а не за кожним періодичним платежем окремо, відповідно суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язань за договором, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені. За розрахунком суду, зробленим за допомогою системи ЛІГА, за кожним періодичним платежем окремо (за січень – червень 2018 року), за період прострочення з 25.01.2018 по 19.07.2018 (визначений судом в межах періоду визначеного позивачем) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов'язання в розмірі 13    479, 90 грн. Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18    450, 62 грн 3 % річних за період прострочення з 19.07.2016 по 19.07.2018 та 64    960, 20 грн інфляційних втрат за період прострочення з 19.07.2015 по 19.07.2018. Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі  (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані 3 % річних та інфляційні втрати на всю суму заборгованості, а не за кожним періодичним платежем окремо. За розрахунком суду, зробленим за допомогою системи ЛІГА, за кожним періодичним платежем по орендній платі окремо (за липень 2016 року – червень 2018 року) за період прострочення з 25.07.2016 по 19.07.2018 (визначений судом в межах періоду визначеного позивачем) та за кожним періодичним платежем по сплаті компенсації за користування земельною ділянкою (за травень 2015 року – червень 2018 року) за період прострочення з 25.07.2015 по 19.07.2018 (визначений судом в межах періоду визначеного позивачем) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % за порушення грошового зобов'язання в розмірі 16    604, 41 грн та 56    561, 08 грн інфляційних втрат. Відповідачем в судовому засіданні 04.12.2018 було заявлено про застосування до позовних вимог позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. На думку відповідача позивач звернувся до суду після спливу строків позовної давності, оскільки просить стягнути заборгованість з відповідача, яка виникла ще в 2015 році. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 564    431, 42 грн заборгованості по орендних платежах за період з квітня 2015 року по вересень 2018 року та 32    415, 61 грн заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою за період з 21.05.2015 по 16.09.2018 визнані судом доведеними та обґрунтованими. Згідно зі    статтею 261 ЦК України    обчислення позовної давності здійснюється з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, і відповідно позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. З огляду на положення договору, відповідач зобов'язаний вносити платежі визначені договором до 25 числа поточного місця, відтак позовна давність щодо стягнення з відповідача орендних платежів та компенсації плати за землю за квітень 2015 року – липень 2015 року включно спливла, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог частині стягнення 33    764, 53 грн орендних платежів та 1917,29 грн компенсації плати за землю. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача у визначеному судом розмірі або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплатити таку заборгованість. Оплата компенсації за користування земельною ділянкою визначена сторонами в договорі та передбачена чинним законодавством, відтак судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку по її сплаті. Судом також відхилюються доводи відповідача про те, що позивач не надав можливості йому користуватися переданим в оренду приміщенням, оскільки такі твердження не підтверджуються жодними доказами, а в матеріалах справи  наявний акти від 30.0-9.2011 року про передачу відповідачу приміщення в фактичне користування, жодних інших документів, що перешкоджали б відповідачу користуватися приміщенням, переданим в оренду, матеріали справи не містять. Крім того, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості на розірвання договору оренди приміщень та пропонування позивачеві орендованого приміщення за актом приймання-передачі, доказів вчинення таких дій щодо повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди, матеріали справи не містять. Повернення приміщення після закінчення строку оренди було здійснено в примусовому порядку на виконання рішення суду про виселення відповідача з орендованих приміщень, яке набрало законної сили, про що судом зазначено вище. Розмір орендної плати за оренду майна державної та комунальної власності, в силу чинного законодавства, законодавчо є регульованим. За таких обставин внесення змін до методики розрахунку орендної плати щодо розміру ставок орендної плати, відповідно до якої здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та умов договору оренди в цій частині. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 530 666, 89 грн заборгованості по орендних платежах за період з серпня 2015 року по 17 вересня 2018 року, 30    498, 32 грн заборгованості по сплаті компенсації за користування земельною ділянкою за період з серпня 2015 року по вересень 2018 року, 13    479, 90 грн пені, 16    604, 41 грн 3 % річних та 56    561, 08 грн інфляційних втрат. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                                              В И Р І Ш И В: 1. Позов Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-сервісне підприємство “Вербена” про стягнення 723 514, 83 грн задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-сервісне підприємство “Вербена” (02139, м. Київ, вул. Стальського, 22/10; ідентифікаційний код 14305619) на користь Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 530    666 (п'ятсот тридцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 89 коп заборгованості по орендних платежах, 30    498 (тридцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн 32 коп. заборгованості по сплаті компенсації за користування земельною ділянкою, 13  479 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 90 коп. пені, 16  604 (шістнадцять тисяч шістсот чотири) грн 41 коп. 3 % річних, 56  561 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн 08 коп. інфляційних втрат та 9717 (дев'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн 16 коп. судового збору. 3. В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення 33  764,53 грн заборгованості по орендних платежах, 1  917,29 грн заборгованості по сплаті компенсації за користування земельною ділянкою, 68  013,34 грн пені, 1  846,21 грн 3 % річних, 8  399,12 грн інфляційних втрат, - відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 17.12.2018. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко