Рішення

від 20.12.2018 по справі 910/14710/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.12.2018Справа №  910/14710/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРБУДІНВЕСТ» (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Капіталіст» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 19, офіс 89) про стягнення 37 000,00 грн. Представники сторін не викликались ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРБУДІНВЕСТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Капіталіст» про стягнення 37 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору підряду №2-БМ від 23.03.2017, відповідач не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, які згідно Акту приймання-передачі від 02.05.2018 були прийняті останнім на суму 244 794,75 грн. Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 37 000,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Разом із позовною заявою ТОВ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРБУДІНВЕСТ» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі 37 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку ТОВ «Будівельна компанія «Капіталіст». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРБУДІНВЕСТ» про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі ч. 5 ст. 139, ч. 7. ст. 140 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/14710/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.11.2018 була направлена  рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 19, офіс 89. 16.11.2018 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.11.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання». За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про  відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою  суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 2     ст.178 Господарського процесуального кодексу України   у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив. 23 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРБУДІНВЕСТ» (надалі – підрядник/позивач)  та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Капіталіст» (надалі – замовник/відповідач) було укладено договір підряду № 2-БМ (надалі  - договір), відповідно до умов якого замовник доручив і зобов'язався оплатити а підрядник зобов'язався виконати електромонтажні роботи на об'єкті «Житловий будинок за адресою: м. Київ, провулок Московський, 2е). Відповідно до п. 2.2. договору склад робіт та їх вартість визначено договірною ціною (додаток № 1), який є невід'ємною  частиною даного договору. Як вбачається із матеріалів справи,  сторонами підписано та скріплено печатками додаток № 1 до договору, яким погоджено кошторис на електромонтажні роботи, загальна вартість яких складає 705   000,00 грн, в т.ч. ПДВ. За умовами п. 3.1. договору підрядник розпочинає виконання робіт протягом 3 (трьох) календарних  днів, з моменту отримання від замовника попередньої оплати, в розмірі передбаченому Графіком фінансування робіт (додаток № 2), який є невід'ємною  частиною даного договору. Згідно з додатком № 2 до договору, яким затверджено  Графіком фінансування робіт, сторонами погоджено терміни сплати авансових платежів, зокрема:   29.03-30.03.2017 – 100   000,00 грн за придбання Лоток, Труба; 14.04.-17.04.2017 – 350   000,00 грн за придбання щитового обладнання, автоматичних вимикачів, лічильників; 15.05.-17.05.2017 – 200   000,00 грн за влаштування блискавкозахисту, освітлювальних приладів та 15.06.-20.06.2017 55   000,00 грн – оплата виконаних робіт. Пунктом 3.3. договору встановлено, що строки виконання робіт визначено Графіком виконання робіт (додаток № 3), який є невід'ємною  частиною даного договору. Даний договір відповідно до п. 18.1. набирає чинності з дати підписання і діє до 30.12.2017 р., але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх робіт. За доводами позивача, підрядник виконав, а замовник прийняв роботи за договором на загальну суму 244   794,75 грн, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 02.05.2018 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками  (належним чином завірена копія якого наявна у матеріалах справи). Відповідачем  у свою чергу, на виконання умов договору  роботи частково оплачено на загальну суму 207   794,75 грн, зокрема: 05.04.2017 було сплачено авансовий платіж у сумі 100   000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 57 від 05.04.2017 із призначенням платежу «авансовий платіж  на придбання матеріалів, згідно графіка фінансування робіт по договору № 2-БМ від 23.03.2017 в т.ч. ПД»; 28.04.2017  сплачено авансовий платіж у сумі 500   000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 74 від 28.04.2017 із призначенням платежу «авансовий платіж  на придбання матеріалів, згідно графіка фінансування робіт по договору № 2-БМ від 23.03.2017 в т.ч. ПД»; 30.11.2017 сплачено платіж у сумі 20    000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 333 від 30.11.2017 із призначенням платежу «часткова оплата за виконані роботи, згідно договору  підряду № 2-БМ від 23.03.2017 в т.ч. ПД» та 09.01.2018  сплачено платіж у сумі 37   794,75 грн, згідно з платіжним дорученням № 521  від 09.01.2018  із призначенням платежу «оплата за виконані роботи, згідно договору  підряду № 2-БМ від 23.03.2017 в т.ч. ПД». За твердженням позивача, неоплаченими залишились роботи з боку відповідача у сумі 37   000,00 грн (244   794,75 грн - 207   794,75 грн), яку позивач  просить суд стягнути з відповідача у судовому порядку. Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду. Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи  за договором підряду № 2-БМ від 23.03.2017  на загальну суму  244   794,75 грн, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 02.05.2018 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Матеріалами справи підтверджується оплата робіт за договором з боку відповідача на суму 207   794,75 грн, зокрема: 05.04.2017 було сплачено авансовий платіж у сумі 100   000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 57 від 05.04.2017 із призначенням платежу «авансовий платіж  на придбання матеріалів, згідно графіка фінансування робіт по договору № 2-БМ від 23.03.2017 в т.ч. ПД»; 28.04.2017 сплачено авансовий платіж у сумі 500   000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 74 від 28.04.2017 із призначенням платежу «авансовий платіж  на придбання матеріалів, згідно графіка фінансування робіт по договору № 2-БМ від 23.03.2017 в т.ч. ПД»; 30.11.2017 сплачено платіж у сумі 20    000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 333 від 30.11.2017 із призначенням платежу «часткова оплата за виконані роботи, згідно договору  підряду № 2-БМ від 23.03.2017 в т.ч. ПД» та 09.01.2018  сплачено платіж у сумі 37   794,75 грн, згідно з платіжним дорученням № 521  від 09.01.2018  із призначенням платежу «оплата за виконані роботи, згідно договору  підряду № 2-БМ від 23.03.2017 в т.ч. ПД». Відтак, неоплаченими залишились роботи з боку відповідача у сумі 37   000,00 грн (244   794,75 грн - 207   794,75 грн), Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно умов договору п. 14.1. замовник протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання акту виконаних робіт зобов'язаний підписати документи, повернути підряднику один екземпляр та здійснити оплату виконаних робіт  або надіслати підряднику мотивовану відмову про прийняття. Як вбачається і матеріалів справи, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду № 2-БМ від 23.03.2017  на загальну суму  244   794,75 грн відповідачем підписано без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати. Відповідно до     ст. 193 Господарського кодексу України     суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст.    525,    526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести         ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до      ст. 86 Господарського процесуального кодексу України    суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором підряду , як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України      витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 236 – 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд  ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Капіталіст» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 19, офіс 89; ідентифікаційний код 39080099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРБУДІНВЕСТ» (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2; ідентифікаційний код 32343522) заборгованість у розмірі 37   000 (тридцять сям тисяч) грн 00 коп.  та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1   762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст  рішення складено 20.12.2018.              Суддя                                                                                           Пукшин Л.Г.