Постанова

від 13.11.2018 по справі 133/2576/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 133/2576/14-к

провадження № 513012км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 12014020170000295 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 3 червня 2016 ОСОБА_9 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяцівіз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Вирішено питання про цивільні позови та судові витрати.

Як установив суд, ОСОБА_8 02 травня 2014 року близько 15:30керуючи автомобілем ЗАЗ-110557 «Таврія» (д.н.з. НОМЕР_1 ) на вул. Київській в с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області, на ділянці автодороги «Житомир-Вінниця», порушившивимоги пунктів 10.1., 10.4.Правил дорожнього рухуУкраїни при виконати маневру розвороту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, після зупинки автомобіля розпочав його рух з правого узбіччя пересікаючи праву смугу проїзної частини, при цьому не надав дорогу попутному транспортному засобу та відразу виїхав на крайню ліву смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем Volvo XC-90 (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_10 .В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиравтомобіляVolvo XC-90 ОСОБА_11 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При перегляді справи 15 листопада 2016 року Апеляційний суд Вінницької області апеляційні скарги представника потерпілої та цивільних позивачів адвоката ОСОБА_12 залишив без задоволення, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_13 та представника цивільного відповідача ОСОБА_14 задовольнив частково: вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_11 і власника автомобіля Volvo XC-90ОСОБА_15 скасував та призначив новий розгляд справи у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Цей же вирок участині призначеного ОСОБА_8 покарання змінив та призначив останньомупокарання у виді виправних робіт на строк 2 роки із відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

Вимоги касаційної скаргита узагальнені доводи особи, яка її подала

Укасаційній скарзі прокурор просить рішення апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого унаслідок м`якості.

На думку прокурора, приймаючи рішення про пом`якшення покарання засудженому апеляційний суд не дотримався вимог статей 50, 65 КК та не взяв до уваги усіх обставинсправи іданих про ОСОБА_16 унаслідок чого призначив йому покарання, яке, як вважає прокурор, є явно несправедливим через м`якість. Таким чином, на його думку, ухвала апеляційного суду за своїм змістом не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу частково, в частині недотримання апеляційним судом вимог статей 370, 419 КПК, та просив Суд ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_8 просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційного суду залишити без зміни.

Інші учасники були належно повідомлені про час та місце касаційного розгляду справи і в судове засідання не з`явилися.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, поясненнясторін,перевіривши матеріали кримінального провадження, обговорившинаведеніу касаційній скарзі доводи,колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій судом за ч. 1 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинений злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, такй іншими особами.

Згідно з вимогами ст.65 ККсуд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправленнята попередження вчинення нових злочинів.

За злочин,вчинений ОСОБА_8 ,кримінальний закон передбачає покарання у виді штрафу, виправних робіт, арешту та обмеження волі на строк до трьох років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Як убачається з вирокумісцевого суду, у ньому суд послався на те, що при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_8 він, крім іншого, також приймає до уваги його позитивну характеристику тавідсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, однак,незважаючи на це,визначив таке останньому у найбільш суворому виді у вигляді обмеження волі.

При перегляді справи апеляційний суд погодився із доводамиапеляційної скарги захисника ОСОБА_18 про явну суворість покарання призначеного судом першої інстанції ОСОБА_8 і, взявши до уваги, щовказаний злочин був вчиненийним з необережності, а також те, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітніх дітей та постійне місце роботи, дехарактеризується виключно позитивно,дійшов висновку про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості, а тому пом`якшив його та призначив таке ОСОБА_8 у вигляді виправних робіт на строк 2 роки із відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

На думку колегії суддів, призначене судом апеляційної інстанції ОСОБА_8 покарання є справедливим, необхіднимй достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок м`якостісуд касаційної інстанції не вбачає.

Що стосується доводів прокурора про призначення апеляційним судом ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців, з урахуванням того, що його трудова діяльність тісно пов`язана з експлуатацією автомобілів, то таке рішення не суперечить вимогам закону.

Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою і за своїм змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

При перевірці кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено порушень норм матеріального права чи істотних порушень норм процесуального права, які би були підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скаргиколегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441та п. 15розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_19 ОСОБА_3