Постанова

від 06.12.2018 по справі 912/921/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/921/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третіх осіб - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Адоніс"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 (судді: Кузнцов В.О., Науменко І.М., Євстигнеєв О.С.) у справі № 912/921/17

за позовом Фермерського господарства "Адоніс"

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Новогригорівської Першої сільської ради та Долинської районної державної адміністрації,

про визнання укладеною додаткової угоди,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2017 року Фермерське господарство "Адоніс" (далі - ФГ "Адоніс") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яку прийнято судом) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 22.12.2006 між ФГ "Адоніс" і Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого 11.01.2007 у ДП "Центр ДЗК при Держкомітеті по земельних ресурсах" у Долинському районі, книга № 4 за № 1, у редакції, запропонованій позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФГ "Адоніс" наголосило, що на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" воно звернулося до відповідача із заявою про поновлення дії договору із наданням додаткової угоди, проте відповідач відповіді на цю заяву у встановлений законом строк не надав, у зв'язку з чим позивач вважає, що він набув право на поновлення договору оренди на той же строк та на тих самих умовах, про що зазначено у додатковій угоді.

1.2. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, заперечуючи проти задоволення позову, акцентувало, що за результатами розгляду заяви ФГ "Адоніс" Головне управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області направило позивачеві лист, в якому запропонувало узгодити істотні умови договору, однак відповіді на цей лист управління не отримало. У зв'язку із закінченням терміну дії договору та недосягненням згоди щодо істотних умов Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 07.02.2017 направило лист-повідомлення про прийняте рішення та висловило свої заперечення щодо поновлення дії договору оренди. Отже, зважаючи на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідач наголосив, що підстав для задоволення позовних вимог ФГ "Адоніс" немає.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 24.03.2017 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Долинську районну державну адміністрацію і Новогригорівську Першу сільську раду.

2.2. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2017 (суддя Наливайко Є. М.) позов задоволено повністю, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 22.12.2006 між ФГ "Адоніс" та Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого 11.01.2007 у ДП "Центр ДЗК при Держкомітеті по земельних ресурсах" у Долинському районі, книга № 4 за № 1 (далі - договір), у такій редакції, запропонованій позивачем.

2.3. Аргументуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, установивши обставини здійснення позивачем всіх необхідних дій для поновлення договору оренди відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" та недотримання відповідачем вимог цієї норми щодо направлення своїх заперечень протягом місячного строку з моменту закінчення дії договору щодо укладення додаткової угоди.

2.4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 (Кузнєцов В.О. - головуючий, Науменко І.М., Євстигнєєв О.С.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2017 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції установив, що дія спірного договору завершилася 11.01.2017, а 07.02.2017 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у межах місячного строку після закінчення строку дії договору, направило на адресу позивача лист-повідомлення № Ф-854/0-1205/0/6-17, в якому заперечило щодо поновлення договору оренди землі, та направило для підписання акт приймання - передачі земельної ділянки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2017, ФГ "Адоніс" просить її скасувати, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2017 - залишити без змін, зазначаючи, що протягом місяця з моменту закінчення строку дії договору (з 12.01.2017 по 12.02.2017) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не заперечило у поновленні договору оренди землі. При цьому скаржник зазначає, що як правильно установлено судом першої інстанції, лист відповідача від 19.01.2017 № 27-11-0.332-705/2-17 є відповіддю на звернення позивача від 29.12.2016 про надання інформації, а лист від 07.02.2017 № Ф-854/0-1205/0/6-17 є відповіддю на звернення позивача від 30.01.2017 і не є запереченням щодо поновлення договору оренди землі в розумінні частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Натомість, позивачем 14.02.2017 було направлено відповідачеві лист-повідомлення про поновлення договору строком на 10 років у відповідності до приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі " тобто здійснено дії спрямовані на укладення додаткової угоди, однак відповіді на цей лист відповідачем надано не було, що стало підставою для звернення до суду.

3.2. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не скористалося своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2006 між Долинською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ФГ "Адоніс" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування земельну ділянку площею 57,8396 га, в тому числі рілля - 57,8396 га на території Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, строком на 10 років. При цьому за умовами договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Договір зареєстровано у ДП "Центр ДЗК при Держкомітеті по земельних ресурсах" в Долинському районі 11.01.2007.

Суди попередніх інстанцій установили, що строк дії договору спливає 11.01.2017.

4.3. Судами попередніх інстанцій також установлено, що ФГ "Адоніс" у межах строку, визначено у пункті 8 договору, звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом від 17.10.2016, в якому повідомило про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та до якого додало проект додаткової угоди відповідно до вимог частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, судами зазначено, що позивачем дотримано строк і процедуру повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

5.3. Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у ній є вимога ФГ "Адоніс" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного 22.12.2006 між ФГ "Адоніс" і Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області у редакції, викладеній у позовній заяві, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.4. Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця після закінчення договору заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень у встановлений строк орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

5.5. Як установлено судом апеляційної інстанції 07.02.2017, тобто у межах місячного строку після закінчення строку дії договору (11.01.2017), Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області направило ФГ "Адоніс" лист-повідомлення № Ф-854/0-1205/0/6-17, в якому зазначило про заперечення щодо поновлення договору оренди землі та направило для підписання акт приймання - передачі земельної ділянки (а.с. 47), що, як зазначив суд апеляційної інстанції унеможливлює застосування положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин.

5.6. Доводи скаржника стосовно того, що лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.02.2017 № Ф-854/0-1205/0/6-17 не є відповіддю у розумінні частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи.

Доводи заявника касаційної скарги про вчинення ним дій, спрямованих на укладення додаткової угоди, шляхом направлення 14.02.2017 відповідачеві листа-повідомлення колегія суддів також відхиляє, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області висловлено заперечення проти поновлення договору оренди землі у листі-повідомленні від 07.02.2017.

5.7. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про поновлення терміну дії договору оренди землі на тих самих умовах на той же строк у редакції, запропонованій позивачем, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пункту 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Адоніс" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 912/921/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак