Постанова

від 19.12.2018 по справі 10/56-1283 (14/377-5139)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 10/56-1283 (14/377-5139)

адміністративне провадження № К/9901/5957/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 10/56-1283 (14/377-5139)

за адміністративним позовом Державного підприємства Ягільницький кінний завод до Мухавської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, треті особи: ПАП Фортуна про зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Державного підприємства Ягільницький кінний завод на постанову господарського суду Тернопільської області (суддя Півторак М. Є.) від 29 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Довга О. І., Матковська З. М., Запотічний І. І.) від 18 травня 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2006 року Державне підприємство Ягільницький кінний завод (далі - ДП Ягільницький кінний завод ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Мухавської сільської ради, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Мухавської сільської ради № 1 від 24 жовтня 2001 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач, серед іншого, зазначив, що підприємство знаходиться у загальнодержавній власності та належить до сфери управління Мінагрополітики України, якому надано функції щодо розпорядження майном підприємства. Колишній директор ДП Ягільницький кінний завод Стефаняк П. О., на переконання позивача, перевищивши надані йому повноваження у 2001 році передав Мухавській сільській раді земельну ділянку загальною площею 488,3 га ріллі та 27,5 га пасовищ, а сільська рада, всупереч нормам чинного законодавства без оформлення належних документів, прийняла рішення № 1 від 24 жовтня 2001 року, яким вказану земельну ділянку прийняла у комунальну власність та передала її до земель запасу.

3. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 червня 2008 року залучено до участі у справі ПАП Фортуна , в якості третьої особи.

4. Постановою господарського суду Тернопільської області від 29 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДП Ягільницький кінний завод у червні 2016 року звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 29 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 18 січня 2018 року касаційну скаргу ДП Ягільницький кінний завод на постанову господарського суду Тернопільської області від 29 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі № 10/56-1283 (14/377-5139) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Мухавської сільської ради від 24 жовтня 2001 року № 66 Про вилучення земель у Ягільницького кінного заводу та передачі їх до земель резервного фонду сільської ради з наступною передачею закритому акціонерному товариству Науково-виробниче підприємство Райз-Агро , яким вилучено землі з користування ДП Ягільницький кінний завод в кількості 531,9 га та передано їх до земель запасу сільської ради; надано землі в кількості 488,3 га в оренду закритому акціонерному товариству Науково-виробниче підприємство Райз-Агро терміном на чотири роки; уповноважено сільського голову заключити від імені сільської ради договір оренди встановленого законом зразка із закритим акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Райз-Агро .

12. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало звернення трудового колективу і адміністрації ДП Ягільницький кінний завод та звернення закритого акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Райз-Агро .

13. На час розгляду справи в суді першої інстанції, договір оренди земельної ділянки з закритим акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Райз-Агро припинив свою дії.

14. 19 жовтня 2006 року між Чортківською районною державною адміністрацією та ПАП Фортуна укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки площею 488,3 га (землі запасу Мухавської сільської ради), строком на один рік.

15. 29 січня 2008 року між Чортківською районною державною адміністрацією та ПАП Фортуна укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки площею 514,01 га (землі запасу Мухавської сільської ради), строком на десять років. На момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій, зазначений договір оренди землі був чинний.

16. Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходили з того, що оспорювань рішення відповідача прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Зокрема судами попередніх інстанцій надано праву оцінку нормам національного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема положенням ст. 9, 30, 123, 152 Земельного Кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної та колективної власності , Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу .

19. Суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом судового розгляду ДП Ягільницький кінний завод визначив визнання незаконним та скасування рішення Мухавської сільської ради № 1 від 24 жовтня 2001 року Про вилучення земельної ділянки у ДП Ягільницький кінний завод , та передачі їх до земель запасу сільської ради з наступною передачею в оренду закритому акціонерному товариству Науково-виробниче підприємство Райз-Агро з підстав, визначених у позовній заяві.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Статуту Державного підприємства Ягільницький кінний завод визначено, що кінзавод є юридичною особою; права і обов'язки юридичної особи кінзавод набуває з дня його державної реєстрації. Кінзавод засноване на державній власності і підпорядковане виробничому об'єднанню по конярству.

Позивач набув права юридичної особи з часу його державної реєстрації, а саме - з 18 серпня 1993 року. З аналізу положень дослідженого судами статуту, слідує, що підприємство на час його створення не ставало правонаступником жодного господарюючого суб'єкта, оскільки про це в статуті не зазначено. Посиланням позивача на факт користування спірною земельною ділянкою з 1940 року не підтверджено належними та допустимими доказами.

20. Судами попередніх інстанцій зазначено, що Чортківський державний районний архів листом № 10 від 17 січня 2007 року повідомив, що Акт на вічне користування землею Ягільницькому кінному заводу Чортківського району на зберігання до Чортківського державного архіву не надходив. Листом № 89 від 23 січня 2007 року Чортківський районний відділ земельних ресурсів повідомив, що в книгах реєстрації державних актів не зареєстровано акту на користування землями Ягільницького кінного заводу. Державний архів Тернопільської області листом № 21 від 11 січня 2007 року повідомив, що в документах Чортківської районної ради за 1949-1955 роки відомостей про видачу державного акта на право постійного користування землею Ягільницькому кінзаводу № 9 не виявлено, а протоколи № 21-27 засідань Чортківського райвиконкому за 1952 рік на збереження в Державний архів не надходили.

На підставі вказаного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що твердження ДП Ягільницький кінний завод про те, що воно користується спірною земельною ділянкою на законних підставах не знайшло свого підтвердження у наданих позивачем документальних доказах.

21. Крім того, суди попередніх інстанцій відхили доводи позивача щодо наявності постанови слідчого, як на підставу встановлення факту підробки витягів з протоколу загальних зборів трудового колективу ДП Ягільницький кінний завод від 15 липня 2001 року, оскільки кримінальна справа, порушена стосовно директора ДП Ягільницький кінний завод Стефаняка П. О. за фактом перевищення ним службових повноважень, та вчинення службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, закрита 27 лютого 2009 року, за відсутністю складу злочину.

22. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що з наданих позивачем документів слідує, що ДП Ягільницький кінний завод набувши права юридичної особи з 18 серпня 1993 року, вправі було звертатися до органів місцевої влади та місцевого самоврядування про надання йому у постійне користування земельної ділянки. Проте, доказів, що ДП Ягільницький кінний завод за період з серпня 1993 року по 2007 рік зверталося з відповідною заявою до відповідача - Мухавської сільської ради про надання у користування спірної земельної ділянки, не надало.

23. Крім цього, суди попередніх інстанцій зазначили, що на час розгляду справи, ДП Ягільницький кінний завод визнаний господарським судом Тернопільської області 18 серпня 2011 року банкрутом, його господарська діяльність припинена.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

25. Зокрема скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам, щодо закріплення за позивачем спірної земельної ділянки з 1940 року, оскільки саме в 1940 році за рішенням постанови РНК УРСР та КП(б)У почалось становлення нинішнього ДП Ягільницький кінний завод .

Згідно архівного витягу від 25 вересня 2006 року № 425 з протоколу за № 10 засідання президії Тернопільського облвиконкому від 05 квітня 1940 року пройшла передача частини земель для кінного радгоспу в с. Ягольниця. Вказаним документом доручалось і зобов'язувалось долучити і інші землі, а також прохання про проведення землевпорядних робіт.

26. Крім того, про наявність земель у користуванні Кінзаводу свідчать: рішення виконавчого комітету Чортківської районної ради депутатів трудящих № 389 від 27 травня 1949 року, висновок та довідка Управління земельних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації від 23 лютого 1996 року та 06 березня 2007 року, план внутрішньогосподарського землевпорядкування від 20 квітня 1977 року та 06 листопада 1977 року та інші документи.

27. Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно надано оцінку обставинам, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, оскільки факт підробки протоколу зборів трудового колективу від 15 липня 2001 року та звернення встановлений прокуратурою Тернопільської області.

28. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Статут підприємства та ст. 4, 15, 27, 29, 31 Земельного кодексу України в редакції 1990 року та ст. 24 Земельного кодексу України в редакції 2001 року передбачає, що відчуження земельної ділянки може мати місце тільки в разі надання дозволу Міністерством аграрної політики або добровільної відмови власника або користувача.

29. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій всупереч ст. 69, 71 КАС України, не виконали вимоги наведених норм процесуального права, внаслідок чого позивача позбавили можливості набути право власності на спірні земельні ділянки.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Згідно ч. 1 ст. 357 КАС України якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою.

31. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

32. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

33. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

34. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

35. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

36. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

37. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

38. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

39. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

41. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

42. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

43. Спір у цій справі стосується права володіння (користування) земельною ділянкою, яке, за твердженням позивача, є порушеним, земельна ділянка передана оскаржуваним рішенням в оренду третій особі, тобто існує спір про право, а саме щодо належності прав на спірну ділянку.

44. Отже, спір щодо оскарження рішень органу місцевого самоврядування, який виник у зв'язку з невизнаним правом у сфері земельних відносин належить розглядати у порядку господарського судочинства.

45. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що цей позов може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України.

46. Відповідно до ч. 3 ст. 357 КАС України за результатами розгляду касаційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 349 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.

47. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

48. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

49. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Ягільницький кінний завод задовольнити частково.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 29 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у адміністративній справі № 10/56-1283(14/377-5139) скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб