Рішення

від 20.12.2018 по справі 420/5306/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5306/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м.Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства «Будівельна оптова база» до ОСОБА_1 митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання висновків щодо повернення надміру сплачених платежів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Будівельна оптова база» до ОСОБА_1 митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання висновків щодо повернення надміру сплачених платежів та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.10.2018 року о 17:08:24 год. справа № 420/5306/18 розподілена на суддю Тарасишину О.М.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

31.10.2018 року за вх..№ 32676/18 від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

06.11.2018 року за вх..№ 33420/18 від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.

У судовому засіданні 07.11.2018 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче судове засідання для отримання відзиву на позов від представника відповідача, який було направлено на адресу суду засобами поштового зв'язку.

09.11.2018 року за вх..№ 34072/18 від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого він просив приєднати до матеріалів справи докази направлення відповіді на пояснення третьої особами іншим учасникам справи.

12.11.2018 року за вх..№ 34300/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.11.2018 року за вх..№ 35031/18 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

26.11.2018 року за вх..№ 36112/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

26.11.2018 року за вх..№ 36114/18 від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого він просив у разі задоволення позову покласти судові витрати в розмірі 6700 грн. витрат на правову допомогу та витрати із сплати судового збору на відповідача. На підтвердження суми стягнення позивачем надано копію договору про надання професійної правничої допомоги, копію платіжного доручення.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для судового розгляду по суті на 13.12.2018 року.

27.11.2018 року за вх..№ 36512/18 від представника позивача повторно надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

27.11.2018 року за вх..№ 36449/18 від представника позивача повторно надійшло клопотання, згідно якого він просив у разі задоволення позову покласти судові витрати в розмірі 6700 грн. витрат на правову допомогу та витрати із сплати судового збору на відповідача.

13.12.2018 року за вх..№ 38774/18 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представника відповідача.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що рішенням у справі №815/1483/17, яке набрало законної сили 20.12.2017 року, було визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 митниці ДФС №UA50003 0/2017/000003/2 від 07.03.2017 року. У зв'язку із визнанням цього рішення протиправним та його скасуванням позивачем було надміру сплачено до бюджету коштів у розмірі 44635,38 грн. Для повернення цих коштів позивач звернувся до ОСОБА_1 митниці ДФС з відповідною заявою, однак отримав ОСОБА_1 №4458/10/15-70-19-02 від 12.09.2018 року, яким у поверненні коштів було відмовлено. Позивач вважає, що бездіяльність ОСОБА_1 митниці ДФС щодо нездійснення заходів щодо повернення на користь Приватного підприємства «Будівельна оптова база» надміру сплачених коштів протиправною та такою, що порушує норми чинного законодавства, а саме норми Конституції України, Митного кодексу України, Бюджетного кодексу України та низки підзаконних нормативно-правових актів. У зв'язку із цим представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.

12.11.2018 року за вх..№ 34300/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Згідно зазначеної заяви по суті відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що позивачем при наданні заяви до ОСОБА_1 митниці ДФС не було дотримано встановлених законодавством вимог щодо належного оформлення такої заяви, а саме не було надано документу, який підтверджує суму помилково та/або надміру сплачених, а також не надано належним чином завіреної копії судового рішення. Зважаючи на ці критерії, на думку представника відповідача, у відповідності до встановлених законодавством наслідків недотримання вимог заяви відповідачем було правомірно відмовлено у задоволенні заяви.

31.10.2018 року за вх..№ 32676/18 від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову. Згідно зазначеного документа представник третьої особи вважає, що позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що визнання протиправними дії митного органу не має автоматичним та прямим наслідком його обов'язок повернення надлишково сплачених до бюджету коштів. За таких обставин, третя особа вважає, що відповідач - ОСОБА_1 митниця ДФС - діяв у відповідності до встановлених матеріальних та процесуальних норм та з дотриманням принципу, встановленого ч.2 ст.19 Конституції України.

У судове засідання 13.12.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно.

26.11.2018 року за вх..№ 36112/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

13.12.2018 року за вх..№ 38774/18 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представника відповідача.

У матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області отримала копію ухвали від 26.11.2018 року та повістку про виклик до суду 02.12.2018 року (а.с. 117).

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Приватного підприємства «Будівельна оптова база» до ОСОБА_1 митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року у справі №815/1483/17 було визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 07.03.2017 року №500030/2017/000003/2 (а.с. 31).

Постановою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС було залишено без задоволення, а Постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року - без змін (а.с. 37).

Під час розгляду справи №815/1483/17 судом першої інстанції було встановлено, що 06.03.2017 року Приватне підприємство Будівельна оптова база звернулося до ОСОБА_1 митниці ДФС з метою митного оформлення товару, а саме: мішків пакувальних, плетених з поліпропіленових стрічок - синтетичного текстильного матеріалу, в тюках, виробник XINTAI XINFANG PLASTIC PRODUCTS CO., LTD, країна виробництва - Китай (СN). Декларування здійснювалося відповідно до поданої митної декларації №500030/2017/002217 від 06.03.2017 року.

За результатами перевірки вищевказаної митної декларації ОСОБА_1 митницею ДФС митним постом Одеса - порт прийнято рішення № 500030/2017/000003/2 від 07.03.2017 року про коригування митної вартості товарів. На підставі прийнятого рішення, ОСОБА_1 митницею ДФС відмовлено у митному оформленні (випуску) про що складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2017/00013 від 07.03.2017 року.

Оскільки за рішенням суду, яке набрало законної сили, рішення про коригування митної вартості товарів №500030/2017/000003/2 від 07.03.2017 року було визнано протиправним та скасовано, а позивачем фактично було сплачено митні платежі за тією сумою, що була встановлена скасованим рішенням, а саме 44640,00 грн. (а.с. 43), позивачем було подано заяву №23/07 від 23.07.2018 року про внесення змін до митної декларації UA500030/2017/002437 (а.с. 13).

10.08.2018 року головним державним інспектором відділу ОМК було складено Аркуш коригування митної декларації UA500030/2017/002437 (а.с. 14). Згідно проведеного коригування було встановлено, що позивачем переплачено 7199,25 грн. ввізного мита та 37436,13 грн. податку на додану вартість.

З метою повернення цих коштів позивач звернувся до ОСОБА_1 митниці ДФС з відповідною заявою №27/08 від 27.08.2018 року (а.с.15-17), згідно якої просив ініціювати процедуру повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 44635,38 грн.

ОСОБА_1 митниці ДФС №4458/10/15-70-19-02 від 12.09.2018 року у поверненні коштів було відмовлено (а.с. 18-20).

У зв'язку із зазначеною бездіяльністю ОСОБА_1 митниці ДФС позивач і звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів.

Спірні правовідносини, що виникли, регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, Бюджетним кодексом України, Порядком повернення авансових платежів (переоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом МФУ від 18.07.2017 року №643 (далі - Порядок №643), Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України в процесі повернення платниками податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом МФУ від 15.12.2017 року №1146 (далі - Порядок №1146).

Згідно ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно ч.5, 6 ст. 301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Згідно ч.4, 7 ст.55 Митного кодексу України під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно ч.9 ст.55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Статтею 43 Податкового кодексу України встановлено, що Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Згідно положень Розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

До заяви додаються:

документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;

виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням.

Згідно п.7, 8 Порядку №1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових забовязань та пені (крім грошових забовязань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових забовязань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновкiв органи ДФС, мiсцеві фiнансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства.

Пунктом 9 Порядку №1146 встановлено, що орган ДФС несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законом за несвоєчаснiсть передачi висновку органу Казначейства для виконання.

Представник позивача зазначав, що жодних правових підстав відмовляти позивачу у задоволенні його заяви щодо повернення надміру сплачених коштів не було.

Представник відповідача зазначав, що після отримання ОСОБА_1 митницею ДФС відповідної заяви було встановлено недоліки цієї заяви, які унеможливили його задоволення, а саме не було надано документу, який підтверджує суму помилково та/або надміру сплачених, а також не надано належним чином завіреної копії судового рішення. Зважаючи на ці критерії, на думку представника відповідача, у відповідності до встановлених законодавством наслідків недотримання вимог заяви відповідачем було правомірно відмовлено у задоволенні заяви. Крім цього, на думку відповідача, факт підтвердження відсутності податкового боргу шляхом надання довідки має бути здійснений саме позивачем про подачі заяви.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Дотримання принципу, встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, є гарантією належного виконання суб'єктами владних повноважень та їх посадовими особами покладених на них службових обов'язків. Застосування правовстановлюючих та праворегулюючих норм суб'єктами владних повноважень має відбуватись із чітким дотриманням встановлених нормами матеріального та процесуального права вимог. Такий підхід виключає можливість множинного тлумачення встановлених порядків, і, як наслідок, неправомірних дій органів державної влади, які порушують права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

У досліджуваних правовідносинах необхідність встановлення факту відсутності податкового боргу у позивача відповідачем трактується як така, що є обов'язком самого позивача. При цьому представник відповідача у відзиві на позов посилається на положення ст..43 Податкового кодексу України як підставу таких доводів. В той же час, суд акцентує увагу на тому, що згідно Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу.

Вищевказаною нормою нормативно-правового акту, який представник відповідача використовує у своєму відзиві на позовну заяву, прямо передбачено, що обов'язок перевірки відомостей щодо відсутності у заявника податкового боргу прямо встановлений саме органу ДФС, а саме відповідальному підрозділу. Будь-які інші посилання представника відповідача на більш загальні норми разом із наданням власного тлумачення цих норм судом не приймаються до уваги, адже відповідачем прямо порушено вимоги ч.2 ст.19 Конституції України.

Суд не погоджується із позицією відповідача про відсутність доказів оплати надміру сплачених коштів. У матеріалах справи міститься копія заяви позивача №27/08 від 27.08.2018 року, у якій серед додатків, зокрема, міститься документ з бухгалтерії, що підтверджує суму надміру сплачених митних платежів (внесених у якості гарантії) коштів (а.с. 17). При цьому, у ОСОБА_1 митниці ДФС №4458/10/15-70-19-02 від 12.09.2018 року жодних зауважень до цього документу не надано, а у відзиві на позовну заяву не зазначено, яким вимогам наданий документ не відповідає і якого документу для відповідача було б достатньо для прийняття позитивного рішення. За таких умов, суд не приймає такий аргумент відповідача.

Аналізуючи зміст ОСОБА_1 митниці ДФС №4458/10/15-70-19-02 від 12.09.2018 року суд наголошує, що єдиною підставою відмови у задоволенні заяви позивача вказано відсутність рішень суду про повернення сум митних платежів (а.с. 20). Будь-яких інших підстав, на які представник відповідача посилається у відзиві на позовну заяву, у ОСОБА_1 не вказано. Оскільки аргументування представника відповідача вже після початку судового розгляду правомірності бездіяльності ОСОБА_1 митниці ДФС не відповідає наявним у ОСОБА_1 державного органу, суд ставить під сумнів такі твердження відповідача.

Як наслідок неправомірної відмови у задоволенні заяви позивача, протиправною є і бездіяльність ОСОБА_1 митниці ДФС щодо ненадання висновків щодо повернення надміру сплачених платежів у відповідності до положень Порядку №643. У зв'язку із цим суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_1 митниці ДФС щодо ненадання до ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області Висновків щодо повернення ПП Будівельна оптова база надміру сплачених платежів за заявою від 27.08.2018 року вих.№ 27/08) у розмірі 44635,38 грн (7199,25 ввізне мито (020), 37436,13 - ПДВ (028)) підлягає задоволенню.

Крім цього, Верховний Суд України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-29а14), 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), 25 листопада 2014 року (справа № 21-338а14), від 03 листопада 2015 року (справи №21-422а15) зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. При цьому, у постанові від 03 листопада 2015 року №21-2220а15 Верховний Суд України вказав, що у випадку необґрунтованої відмови митного органу у здійсненні митного оформлення товару та надмірною у зв'язку із цим сплатою декларантом митних платежів, належним способом захисту є зобов'язання митницю скласти та надати управлінню ДКСУ висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Оскільки у судовому порядку вже було встановлено факт протиправності прийнятого рішення про коригування митної вартості №500030/2017/000003/2 в рамках справи №815/1483/17, а також в рамках розгляду даної справи визнано протиправної бездіяльність бездіяльності ОСОБА_1 митниці ДФС щодо ненадання до ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області Висновків щодо повернення ПП Будівельна оптова база надміру сплачених платежів за заявою від 27.08.2018 року вих.№ 27/08) у розмірі 44635,38 грн (7199,25 ввізне мито (020), 37436,13 - ПДВ (028)), суд має запобігти неповному відновленню прав і свобод позивача. Згідно вищезазначеної практики Верховного Суду України, а також у відповідності до положень Порядку №643 суд вважає, що відповідач зобов'язаний підготувати та надати до уповноваженого фінансового органу висновок про повернення надміру сплачених митних платежів. За таких обставин порушені внаслідок неправомірних дій суб'єкта владних повноважень права позивача будуть відновлені в повному обсязі, що відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеного ч.1 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_1 митниці ДФС скласти на надати ОСОБА_2 управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області Висновок щодо повернення ПП Будівельна оптова база надміру сплачених платежів за заявою від 27.08.2018 року вих. №27/08) у розмірі 44635,38 грн. (7199,25 ввізне мито (020), 37436,13 - ПДВ (028)).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих доводів на підтвердження власної правової позиції, а позивачем чітко та з посиланнями на норми чинного законодавства доведено неправомірність допущеної бездіяльності, суд дійшов висновку, що позовна заява Приватного підприємства «Будівельна оптова база» підлягає задоволенню повністю.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №466 від 11.10.2018 року, згідно якого позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) (а.с. 9).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Будівельна оптова база» (код ЄДРПОУ 40574538) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2-4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

26.11.2018 року за вх..№ 36114/18 від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого він просив у разі задоволення позову покласти судові витрати в розмірі 6700 грн. витрат на правову допомогу та витрати із сплати судового збору на відповідача. На підтвердження суми стягнення позивачем надано копію договору про надання професійної правничої допомоги, копію платіжного доручення.

Дослідивши клопотання представника позивача та проаналізувавши чинне процесуальне законодавство суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявленого клопотання.

Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У матеріалах справи міститься Договір №19/02/1 про надання професійної правничої допомоги від 19.02.2018 року (а.с. 93-94). Згідно п.4 даного Договору об'єм професійної правничої допомоги надається у 3 етапи: 1-ий досудовий; 2-ий - судовий (подання та розгляд справи судом 1-ї інстанції) та 3-й судовий (подання та розгляд справи судом апеляційної інстанції).

Згідно п.5 Договору вартість робіт складає, в том числі, за другий етап надання професійної правничої допомоги 6700 грн. (а.с. 94).

Згідно копії Звіту №21/11 від 21.11.2018 року позивачу було надано наступні послуги:

1. 11.10.2018 року - підготовано та подано адміністративний позов до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду (Справа №420/5306/18).

2. 06.11.2018 року підготовано та подано суду і сторонам по справі відповідь на пояснення третьої особи.

3. 13.11.2018 року підготовано та подано суду і сторонам по справі відповідь на відзив Відповідача.

4.здійснено судове представництво інтересів Приватного підприємства «Будівельна оптова база» в засіданні 07.11.2018 року.

5. планується участь в судовому засіданні 26.11.2018 року (а.с. 95).

Згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення №452 від 04.10.2018 року позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_3 кошти за надання професійної правової допомоги у розмірі 6700,00 грн. (а.с. 96).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було подано позов, 06.11.2018 року за вх..№ 33420/18 від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи, 16.11.2018 року за вх..№ 35031/18 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно протоколу судового засідання від 07.11.2018 року представник позивача був присутнім у судовому засіданні. Однак, разом з тим, згідно протоколу судового засідання 26.11.2018 року представник позивача у судове засідання не прибув.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В рамках розгляду даної справи суд вважає, що сума професійної правничої допомоги є обґрунтованою, за винятком представництва позивача у судовому засіданні 26.11.2018 року, а факт її сплати підтверджений документально.

Таким чином, з урахуванням встановлених ч.5 ст.134 КАС України вимог, суд вважає, що стягненню підлягають витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.)

Керуючись ст.ст. 2 , 3 , 5 , 6 , 8 , 9 , 14 , 22 , 139 , 241 , 242-244, абз. 2 ч. 4 ст. 245, 246 , 250 , 255 , 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного підприємства «Будівельна оптова база» до ОСОБА_1 митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання висновків щодо повернення надміру сплачених платежів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 митниці ДФС щодо ненадання до ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області Висновків щодо повернення ПП Будівельна оптова база надміру сплачених платежів за заявою від 27.08.2018 року вих.№ 27/08) у розмірі 44635,38 грн (7199,25 ввізне мито (020), 37436,13 - ПДВ (028)).

Зобов'язати ОСОБА_1 митницю ДФС скласти на надати ОСОБА_2 управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області Висновок щодо повернення ПП Будівельна оптова база надміру сплачених платежів за заявою від 27.08.2018 року вих.№ 27/08) у розмірі 44635,38 грн (7199,25 ввізне мито (020), 37436,13 - ПДВ (028)).

Стягнути з ОСОБА_1 митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Будівельна оптова база» (код ЄДРПОУ 40574538) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за сплату судового збору та 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Рішення суду набирає законної сили у строк і порядок визначені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.12.2018 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.