Постанова

від 18.12.2018 по справі 810/2388/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2388/17 Головуючий у 1-й інстанції - Лапій С.М.

Суддя-доповідач - Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року

у справі №810/2388/17 (розглянутої у відкриому судовому засіданні)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача Департаменту державної архвтектурно-будівельної інспекції у Київській області

треті особи : Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

та Державна архвтектурно-будівельна інспекція України

та ОСОБА_3

про взнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архвтектурно-будівельної інспекції у Київській області, треті особи: Відділ містобудування та архітектури Києвао- Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Державна архвтектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_3 про визнання проиправними та скасування рішень Департаменту державної архвтектурно-будівельної інспекції у Київській області та зобов'язання відповідача вчинити дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду, на підставі ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу через порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем не було порушено норм ст.240 КАС України, оскільки позивачем було повідомлено про неможливість прибуття в судове засідання призначене на 18 вересня 2018 року, а тому неявка представника позивача у судове засідання не мала ознак повторності. Крім того позивачем було зауважено, що судові виклики в судове засідання на 18.09.2018 та 29.10.2018 були здійсненні без поновлення провадження у справі, оскільки провадження у справі було зупинено ухвалою суду від 22.02.2018.

В свою чергу ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі зазначила, що неявка позивача 29.10.2018 в судове заідання не мала повторності, крім того зауважувала, що вона заперечувала проти залишення позову без розгляду, що підтверджується технічним записом судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача та ОСОБА_3 підтримали вимоги та доводи своїх апеляційних скарг та просили скасувати ухвалу суду першої інстанції й прийняти нову постанову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального права.

Відповідач та інші треті особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду посилався на повторне неприбуття позивача у судове засідання, який був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду справи, без поважних причин.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, особи які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Нормами ч. 5 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зазначені норми кореспондуються з п. 4 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких позовна заява залишається без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у підготовче засідання чи судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге без поважних причин не прибули на розгляд справи і в суду є достовірні докази про те, що обидва рази позивача було належним чином повідомлено.

Повторність означає вчинення знову, тобто основною ознакою повторності є здійснення аналогічного, тотожного. При цьому черговість та порядок вчинення дій не впливає на факт їх повторності. А тому повторне неприбуття , як підстава для залишення позовної заяви без розгляду, означає неявку у судове засідання два чи більше разів без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття протягом усього розгляду справи та не обов'язково двічі підряд.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що підставою для скасування ухвали є та обставина, що позивачем не було порушено норм ст.240 КАС України, оскільки позивачем було повідомлено про неможливість прибуття в судове засідання призначене на 18 вересня 2018 року, а тому неявка представника позивача у судове засідання не мала ознак повторності. Крім того апелянтами зазначено, що судові виклики в судове засідання на 18.09.2018 та 29.10.2018 були здійсненні без поновлення провадження у справі, оскільки провадження у справі було зупинено ухвалою суду від 22.02.2018.

А також ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі зазначила, що неявка позивача 29.10.2018 в судове заідання не мала повторності, крім того зауважувала, що вона заперечувала проти залишення позову без розгляду, що підтверджується технічним записом судового засідання.

Крім того ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі зазначив, що не втратив зацікавленості в розгляді зазначеної справі.

Так з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 31.07.2017.

В подальшому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 було призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі №810/2388/17 до одержання судом результатів експертизи.

Повісткою про виклик сторін повідомлено про призначення розгляду справи на 18 вересня 2018 року на 11:00.

18 вересня 2018 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи призначеного на 18.09.2018 на іншу дату.

Відповідно до складеного секретарем судового засідання службового документа, розгляд справи №810/2388/17 відкладено за клопотанням позивача, та зазначено, що розгляд справи відбудеться 29 жовтня 2018 року о 10:00.

Відповідно до розписки у справі представник позивача та інші сторони були повідомлений про розгляд справи 29.10.2018, що не заперечувалось сторонами.

Однак, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року суд поновив провадження у справі, яке було зупинено у зв'язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи.

Водночас ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду , у зв'язку з повторною неявкою позивача чи його представника в судове засідання.

Відповідно до норм ст. 115 Кодексу адміністративного судочинства України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи , витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Згідно з ч.2 п.4 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення судом експертизи - до одержання її результатів.

Відповідно до ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Так, обов'язковою умовою для застосування такої підстави залишення адміністративного позову без розгляду є саме повторна неявка позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин. Зазначені наслідки настають, якщо позивач не з'явився вдруге поспіль (тобто повторно) і від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У даному випадку, під повторністю неприбуття в судове засідання позивача та/або його представника необхідно розуміти саме послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів.

Як вбачається з матеріалів позивач та його представник фактично не допустили повторної неявки, оскільки 29 жовтня 2018 відбулось перше судове засідання, на якому було поновлення провадження зупинене ухвалою суду для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом проведення експертизи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави 29 жовтня 2018 року виносити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_3, яка має статус третьої особи, в межах прав встановлених статтями 44, 51 КАС України, в судовому засіданні суду першої інстанції заперечувала проти залишення позову без розгляду, що підтверджується технічним записом судового засідання. Проте судом першої інстанції зазначена обставина не була взята до уваги, а в рішенні суду вказано, що ОСОБА_3 залишила зазначене питання на розсуд суду, що не відповідає обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції передчасно без перевірки усіх обставин справи, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

За ч.1 ст.6 Європейської Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

До вказаного висновку суд дійшов, серед іншого, використовуючи правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення "Guerin v. France" від 29.07.1998) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осі

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду з підстав повторної неявки позивача до суду.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з винесенням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 243, 310, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2018 року.