Постанова

від 19.12.2018 по справі 826/14469/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14469/17 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника відповідача - Німенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації Комітет конституційно-правового контролю України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації Комітет конституційно-правового контролю України до Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Всеукраїнська громадська організація Комітет конституційно-правового контролю України (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського про визнання протиправними дії відповідача, що полягають у наданні несвоєчасної відповіді, у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача, та у ненаданні запитаної інформації на запит на інформацію позивача; стягнення з відповідача компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 2600,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського щодо відмови у наданні запитуваної Всеукраїнською громадською організацією Комітет Конституційно - правового контролю України інформації на запит від 11.04.2017 року №069/2-17. В задоволенні клопотання про стягнення компенсації витрат на правову допомогу у розмірі 2600,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації витрат на правову допомогу, та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Висновки апелянта обґрунтовані тим, що в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, тому суд першої інстанції мав усі законні підстави задовольнити прохання позивача щодо компенсації його витрат на правову допомогу за рахунок відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача у наданні запитуваних позивачем документів є протиправною з підстав порушення права позивача на доступ та одержання публічної інформації в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав необґрунтованості останньої.

Позивач у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. 18 грудня 2018 року на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

У зв'язку з тим, що КАС України надано обмежений строк на розгляд апеляційної скарги та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, колегія суддів, відповідно ч. 2 ст. 313 КАС України, визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2017 року Всеукраїнська громадська організація Комітет Конституційно - правового контролю України звернулася до Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського з запитом на інформацію №069/2-17, яким на підставі Законів України Про доступ до публічної інформації , Про інформацію просила надати публічну інформацію про Вищий навчальний заклад (далі - ВНЗ), яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій документів: статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензій на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; сертифікату про акредитацію освітньої програми АНЗ; структури ВНЗ; витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Правил прийому до ВНЗ у 2016 році; Положення про приймальну комісію ВНЗ на 2017 рік; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ на 2017 рік; переліку та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; планів роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Даний запит отримано відповідачем 18 квітня 2017 року.

Листом від 27.04.2017 року №396 Національна музична академія ім. П.І. Чайковського повідомила, що надання запитуваних документів можливе лише після відшкодування витрат на виготовлення копій документів, передбачених ч. 2 ст. 21 Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки обсяг вищезгаданих копій більше ніж 10 сторінок.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію від 13 липня 2011 року № 740 та наказу ректора Академії № 170-А від 18.11.2013 року, розмір відшкодування витрат за виготовлення однієї сторінки формату А4 становить 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.

Запитувана позивачем інформація є доступною на офіційному веб-сайті Академії http://knmau.coni.ua.

Крім того, відповідачем повідомлено, що запитувана позивачем інформація не є предметом суспільного інтересу відповідно до пункту 2 статті 29 Закону України Про інформацію , оскільки: Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо .

На підставі викладеного вище, ректорат Академії надасть копії зазначених документів після відшкодування витрат за їх виготовлення, згідно рахунку, окрім 10 сторінок статуту Академії, які надає безкоштовно згідно частини 2 статті 21 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Позивач, не погоджуючись з відмовою в задоволенні запиту на інформацію, з діями щодо ненадання запитаної інформації та діями щодо надання несвоєчасної відповіді, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що правові підстави для відмови в задоволенні запиту на інформацію від 11 квітня 2017 року №069/2-17 відсутні, тому, дії Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтями 1-4, 19 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що є публічною інформацією, що є запитом на публічну інформацію, мета даного Закону, гарантії права на доступ до публічної інформації та принципи такого доступу.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З аналізу вищевикладених норм Закону України Про доступ до публічної інформації вбачається, що розпорядники інформації зобов'язані надавати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до п. 3 ч. ст. 21 Закону України Про громадські об'єднання для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право, зокрема одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, запит позивача від 11 квітня 2017 року №069/2-17 оформлений відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації , доказів що запитувана інформація, належить до інформації з обмеженим доступом, відповідачем не надано.

Запит від 11.04.2017 року №069/2-17 отриманий відповідачем 18.04.2017 року, що підтверджується копією поштового повідомлення.

Відповідь на запит було надано відповідачем 27.04.2017 року, тобто на 7 робочий день, що не спростовано відповідачем.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідь Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського на запит Всеукраїнської громадської організації Комітет Конституційно - правового контролю України від 11.04.2017 року №069/2-17 була надана з порушенням строків, визначених ч.1 ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Частина перша статті 21 Закону України Про доступ до публічної інформації встановлює, що інформація на запит надається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України Про доступ до публічної інформації у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст. 21 Закону України Про доступ до публічної інформації при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Таким чином, при зверненні із запитом на отримання інформації що становить суспільний інтерес, заявник не повинен платити за копіювання та друк.

З аналізу положень ст. 29 Закону України Про інформацію , ст.53 Конституції України, позивач звернувся із запитом на інформацію з метою реалізації конституційного права на освіту, зокрема щодо вступу до вищого навчального закладу, тому запитувана інформація становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк такої інформації не стягується, що також підтверджує відсутність правових підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію позивача від 11 квітня 2017 року №069/2-17.

Крім того, дані обставини також були предмет розгляду у справі №826/17538/15 за позовом ВГО Комітет Конституційно - правового контролю України до Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського про визнання протиправними дій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року - залишена без змін, позов задоволено частково.

Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу були надані наступні документи: Договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 31.05.2017 року, копію диплому спеціаліста ОСОБА_4, акт передачі - прийому наданих правових послуг від 24.10.2017 року, платіжне доручення №63 від 02.11.2017р.

Зі змісту Договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 31.05.2017 року вбачається, що він укладений між позивачем та фахівцем в галузі права ОСОБА_4, яка діє на підставі диплома спеціаліста про отримання повної вищої освіти за спеціальністю Правознавство .

Також, з Витягу з Протоколу №2 Конференції ВГО Комітет Конституційно - правового контролю України від 17.07.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 є працівником ВГО Комітет Конституційно - правового контролю України .

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відшкодування витрат, пов'язані з правничою допомогою можливе за умови надання правничої допомоги адвокатом.

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_4 є адвокатом, тому в задоволенні клопотання про стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу у розмірі 2600,00 грн. має бути відмовлено.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, досліджуючи надані позивачем документи, в них не міститься інформація про складання процесуальних документів чи здійснення інших процесуальних дій саме по справі № 826/114469/17.

Вартість послуг юриста, як того вимагає ч.1 ст. 134 КАС України, наданими документами також не підтверджується.

Відповідно до акта передачі - прийому наданих правових послуг, правової допомоги від 24.10.2017 року клієнт (позивач у справі) отримав правову допомогу у формі: проведення аналізу запиту на інформацію; аналізу відповіді розпорядника інформації; аналізу судової практики; складання інших процесуальних документів; надання консультацій, підготовка позову.

Жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, акт передачі - прийому наданих правових послуг, правової допомоги не містить.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Враховуючи те, що наданими документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, а також враховуючи відсутність документів, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача є обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації Комітет конституційно-правового контролю України залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19.12.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев