Постанова

від 20.12.2018 по справі 805/2928/16-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року справа №805/2928/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в письмовому провадженні засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 805/2928/16-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.), яке було складено в повному обсязі 18 липня 2018 року у м.Слов'янську Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії та стягнення суми середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі відповідач-1, апелянт), Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі відповідач-2) в якому просив суд зобов'язати нарахувати та сплатити суму середнього заробітку з 6 листопада 2015 року за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

В обґрунтуванні позову зазначили, що ГУ МВС України в Донецькій області несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні, в який входить одноразова грошова допомога та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

Зазначає, що згідно ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю, відповідач, внаслідок несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги, повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Краматорського міського відділу Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку з 6 листопада 2015 року за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку 31.10.2016 року в сумі 46135 грн.09 коп.

У задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлена дата проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції. Тобто, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення та Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність..

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Національної поліції в Донецькій області. Звернулось з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги управління зазначає, що порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, відтак положення ст. 117, 118 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на правовідносини з виплатою грошового забезпечення працівників міліції. Суд першої інстанції безпідставно стягнув грошові кошти з Краматорського міського відділу Національної поліції в Донецькій області, оскільки відповідач не є юридичною особою.

Усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 (а.с. 7-8).

З 10.03.1999 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, маючи спеціальне звання капітана міліції.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 14 серпня 2013 року № 358 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області.

Згідно п. 23 наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 783 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області" за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу в порушення статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органу внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ згідно п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 та на підставі статей 2, 5, 7, 12 та 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 29 липня 2014 року № 1436 о/с "По особовому складу" позивач звільнений з органів внутрішніх справ згідно п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 поновлений на посаді помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу, починаючи з 30 липня 2014 року, та на користь ОСОБА_1 стягнута сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2014 року по 24 квітня 2015 року у розмірі 26208 грн. 89 коп.

Наказом ГУ МВС України у Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 331 о/с "По особовому складу", яким на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року капітан міліції ОСОБА_1 поновлений на посаді помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу з 30 липня 2014 року.

Наказом ГУ МВС України у Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 354 о/с "По особовому складу" позивач звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, за власним бажанням.

Згідно зведених відомостей сум для зарахування на рахунки станом на 17 грудня 2015 року та 11 квітня 2016 року нарахована ОСОБА_1 вихідна допомога в сумі 8511,75 грн., та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 2046,54 грн. перераховані позивачу на карткові рахунки 13 квітня 2016 року та 18 грудня 2015 року відповідно.

Відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі № 805/1580/16-а за позовом ОСОБА_1 до Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік, яка набрала законної сили 17 серпня 2016 року, сума одноразової грошової допомоги, що підлягала нарахуванню та виплаті позивачу при звільненні, повинна складати 17638 грн. 38 коп., сума компенсації за невикористану відпустку - в розмірі 4685 грн. 67 коп.

Враховуючи часткову сплату 13 квітня 2016 року позивачу частини вихідної грошової допомоги в розмірі 8511 грн. 75 коп. та 18 грудня 2015 року компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2046 грн. 54 коп., наведеним судовим рішенням від 28 липня 2016 року з Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 стягнута сума невиплаченої частки одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 9126 грн. 63 коп. та сума невиплаченої частки компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік в розмірі 2639 грн. 13 коп.

Згідно меморіального ордеру від 31.10.2016 року № 1, кінцеве стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні за виконавчим листом Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/1580/16-а ОСОБА_1 в сумі 5623 грн. 38 коп. здійснена 31.10.2016 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме в цій частині належить переглянути справу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про Національну поліцію".

Пункт 12 частини першої статті 92 Конституції України визначає, що державна служба, до якої відноситься і служба в органах внутрішніх справ, є єдиною за своїми основами.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За приписами п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Проаналізувавши норм чинного законодавства вбачається, що а ні Законом України "Про Національну поліцію", а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, не врегульований порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ 06.11.2015 року відповідно до наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 354 о/с, фактичний розрахунок, а саме кінцеве стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні за виконавчим листом Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/1580/16-а ОСОБА_1 в сумі 5623 грн. 38 коп. здійснене 31.10.2016 року.

Необхідно враховувати, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Згідно п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлена дата проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши вищенаведені вимоги Закону вважає,що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення та Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звільнений зі служби 06.11.2015 року, розрахунок проведений 31.10.2016 року, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку (за 359 днів затримки розрахунку).

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 27.05.2016 року № П-18/301-01-2016 вбачається, що за два місяці служби перед звільненням грошове забезпечення позивача складало 7839 грн. 27 коп., середньоденне грошове забезпечення позивача становить 128 грн. 51 коп.

Тобто, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 46135 грн.09 коп. (359 дні *128 грн. 51 коп.), яка підлягає стягненню з Краматорського відділу Національної поліції в Донецькій області.

Щодо арифметичного розрахунку суду першої інстанції апеляційна скарга заперечень не містить.

Подібна правова позиція щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року, від 01.03.2018 року у справах №806/535/16 та №806/1899/17 та від 21.11.2018 року у справі №808/928/16.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідач Краматорський міський відділ національної поліції в Донецькій області ліквідований, оскільки навіть станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено що юридична особа за кодом ЄДРПОУ № 08671509 знаходиться у стані припинення.

Суд апеляційної інстанції застосовуючи частину 2 статті 77 КАС України, яка передбачає, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вважає, що з цього приводу податковий орган не надав доказів спростовуючи зазначений факт.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 805/2928/16-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 805/2928/16-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 20 грудня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

А.А.Блохін