Рішення

від 14.12.2018 по справі 921/471/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:НОМЕР_1, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2018 року м.Тернопіль Справа №921/471/18 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув справу

за позовом: Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства МІСЬКШЛЯХРЕМБУД , м.Тернопіль

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю В.Н.Т. , м.Теропіль

про стягнення 49196,80грн боргу та 9940,77грн пені

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №3/18 від 03.01.2018;

відповідача: не з'явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Документообіг господарського суду . Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним № N127VF25D8015431C1.

Позивач - Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство МІСЬКШЛЯХРЕМБУД , м.Тернопіль, звернувся 12.11.2018 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду №597) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В.Н.Т. , м.Тернопіль, про стягнення 49196,80грн боргу та 9940,77грн нарахованої пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог без номеру від 29.11.2018 (вх.№22043 від 29.11.2018)).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що відповідачем допущено заборгованість в частині проведення оплати отриманого на умовах договору купівлі-продажу №03-05/18 від 03.05.2018 товару - асфальтобетону в сумі 49196,80грн. Надіслані на адресу відповідача претензії з вимогою оплатити товар та акти звірки розрахунків, відповідачем залишені без реагування. Крім суми боргу, позивач, спираючись на п.7.3 договору від 03.05.2018 нарахував пеню в розмірі 9940,77грн.

Ухвалою суду від 15.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 06.12.2018, котре відкладалося на 14.12.2018 у зв'язку з неявкою сторони відповідача та необхідністю надати можливість товариству ознайомитися із заявою про збільшення позовних вимог, надати заперечення.

Уповноважений представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, як і будь яких інших клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України; причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать долучені до справи повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень від 21.11.2018 (вх.№21588п від 23.11.2018) та 10.12.2018 (вх.№22799п від 12.12.2018).

Водночас, суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно ч.9 ст.165 ГПК України, з огляду на достатність поданих доказів.

Окрім того, неявка представника відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи у відповідності до п.4 частини 3 статті 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив.

03.05.2018 між Тернопільським міським шляховим ремонтно-будівельним підприємством Міськшляхрембуд як Продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю В.Н.Т. як Покупцем укладено договір купівлі-продажу №03-05/18 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупцю товар - асфальтобетон гарячий дрібнозернистий типу Б в кількості 50,8тони за ціною 2080грн (без ПДВ) за 1 тону, та загальною вартістю 126796,80грн (з ПДВ), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.п.1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 5.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3, 6.4.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем передано відповідачу обумовлений договором товар, а саме: асфальтобетон в кількості 50,8тонн, на загальну суму 126796,80грн з урахуванням ПДВ, а відповідачем його прийнято через представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності №12 від 03.05.2018, про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна №14 від 07.05.2018 та Акт прийому-передачі від 03.05.2018, також видано Покупцю рахунок-фактуру №98 від 03.05.2018 для проведення оплати вартості отриманого товару.

Датою передачі товару від Продавця Покупцю вважається дата підписання товаророзпорядчих документів на товар, визначених у п.4.2 договору купівлі-продажу. Перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором відбувається за умови надання Продавцем видаткових накладних, що виписуються Покупцю та рахунку-фактури, яка виписується безпосередньо на Покупця (п.п.5.4, 5.5 договору купівлі-продажу).

Згідно з п.4.3 договору Покупець зобов'язаний розрахуватися з Продавцем за отриманий товар протягом трьох днів з моменту отримання від Продавця документів, зазначених у п.п.4.1, 4.2 цього договору.

У пунктах 6.1.1, 6.1.3 договору купівлі-продажу на Покупця покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати отриманий товар; виконувати умови договору належним чином.

Пунктом 7.1 договору купівлі-продажу сторонами встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором; передбачена законами України відповідальність застосовується з врахуванням положень цього Договору.

Крім того, договором передбачено відповідальність сторін, зокрема Покупця за несвоєчасну або неповну оплату товару у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, яку Покупець сплачує на вимогу Продавця за кожен день прострочення платежу (п.7.3 договору купівлі-продажу).

Згідно п.10.1 договору купівлі-продажу цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їхніми печатками та діє до 31 грудня 2018 року.

Як стверджує позивач, і такі твердження не заперечуються відповідачем, Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство Міськшляхрембуд свої зобов'язання по Договору виконало в повній мірі, передавши товар у строк, визначений п. 5.1. договору, однак ТОВ В.Н.Т. порушило свої договірні зобов'язання, провівши оплату частково в сумі 10000грн шляхом перерахування коштів 11.09.2018 на банківський рахунок позивача.

Враховуючи факт невиконання зобов'язання з оплати товару Тернопільським міським шляховим ремонтно-будівельним підприємством Міськшляхрембуд 13.06.2018 (згідно фіскального чеку 11-го відділення поштового зв'язку м.Тернополя) направлено відповідачу вимогу-претензію №267/18 від 13.06.2018 та Акт звірки розрахунків за договором купівлі-продажу, проте такі документи залишені відповідачем без задоволення.

Водночас, у травні 2018року на підставі Наряду - Журналу №1 (дорожньої машини) ТОВ В.Н.Т. надано Тернопільському міському шляховому ремонтно-будівельному підприємству Міськшляхрембуд послуги асфальтоукладчиком Демак 120 в кількості 104год. на загальну суму 67600,00грн (з ПДВ), що підтверджено Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №3 від 03.09.2018, підписаним сторонами без заперечень.

Підприємством було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.601 ЦК України в рахунок погашення заборгованості ТОВ В.Н.Т. з оплати вартості товару, переданого йому за договором купівлі-продажу від 03.05.2018, про що у вересні 2018 року складено Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2018 по 10.10.2018, та визначено суму заборгованості відповідача в розмірі 49196,80грн. (з урахуванням сплати коштів 11.09.2018 в сумі 10 000 грн).

10.10.2018 (згідно фіскального чеку 11-го відділення поштового зв'язку м.Тернополя) відповідачу було надіслано вимогу-претензію №347/18 від 09.10.2018 в порядку ст. 530 ЦК України про погашення в семиденний термін заборгованості в сумі 49196,80грн, а також нараховано штрафні санкції (додано розрахунок до претензії), яку відповідачем отримано 26.10.2018 (підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), однак залишено без реагування. Також товариство ухилилося від підписання акту звірки розрахунків, надісланого позивачем на його адресу.

Зважаючи на порушення майнових прав підприємства, з посиланням на п. 7.3. договору, на суму простроченого грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню в сумі 9940,77грн, котру просить суд стягнути в примусовому порядку разом із сумою боргу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому суд виходив з такого.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються §1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальними положеннями про купівлю-продаж передбачено право продавця вимагати оплати товару. Згідно ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Судом встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди щодо купівлі-продажу товару та визначили порядок здійснення розрахунків за нього. Так, Продавець зобов'язався на замовлення Покупця відвантажити або поставити йому товар, загальною вартістю 126796,80грн (без ПДВ), а Покупець - прийняти товар, підписавши відповідну видаткову накладну з Актом прийому-передачі товару, та оплатити його згідно виставленого Продавцем рахунку (п.п.4.1, 4.2, 5.1, 5.3, 5.4, 5.5 договору купівлі-продажу).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано своє договірне зобов'язання шляхом передачі відповідачу 03.05.2018 товару на загальну суму 126796,80грн, а також було підписано всі товаророзпорядчі документи та виставлено рахунок на оплату.

Однак, відповідач взяті на себе грошові зобов'язання за договором від 03.05.2018 в повній мірі не виконав, здійснивши 11.09.2018 оплату товару частково в сумі 10000грн, та надавши позивачу послуги асфальтоукладчиком на суму 67600грн (з ПДВ), що підтверджено випискою по банківському рахунку позивача та актом № 3 від 03.09.2018. При цьому вартість наданих послуг позивачем зарахована в погашення заборгованості по договору купівлі-продажу від 03.05.2018 на підставі ст.601 ЦК України і наведене відповідач не заперечив.

В силу ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу України щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч.3 ст.203 ГК України). При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Слід зазначити, що статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Отже, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, інформація стосовно чого відсутня в матеріалах справи.

З урахуванням вищенаведених обставин та поданих доказів, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість купленого товару повністю не сплачена, що є порушенням умов договору, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день вирішення даного господарського спору відповідач заборгованості в сумі 49196,80грн (126796,80-10000-67600) не погасив, а також не надав суду жодних належних документів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право підприємства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 49196,80грн боргу.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Аналогічне сторонами визначено у п.7.4 договору купівлі-продажу.

Водночас, відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено сторонами згідно п. 7.3. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За правилами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог) суд враховує, що позивачем нараховано пеню в розмірі 9940,77грн за період з 07.05.2018 по 07.11.2018 (з 07.05.2018 по 12.09.2018 на суму простроченого боргу 59196,80грн та з 13.09.2018 по 07.11.2018 на суму боргу 49196,80грн). У додатково наданому суду розрахунку пені №141/18від 07.12.2018 підприємством здійснено нарахування пені за інший період, а саме з 11.05.2018 по 11.11.2018, що становить 9904,43грн, однак оскільки позивачем в подальшому не було подано заяви з процесуальних питань, то за основу судом береться розмір пені, нарахований за період, що вказаний позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог, а саме з 07.05.2018 по 07.11.2018.

Відтак, здійснивши власні арифметичні підрахунки розміру пені, суд вважає правомірними, такими, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та п.4.3, 7.3 договору вимоги щодо стягнення пені в сумі 9710,49грн , нарахованої за період з 11.05.2018 по 07.11.2018, (181 день) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати та з урахуванням кінцевого строку оплати товару (розрахунок долучено до матеріалів справи), а тому задовольняються судом. Вимоги в частині стягнення 230,28грн пені до задоволення не підлягають, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково, в розмірі 58907,29грн як правомірні та документально підтверджені.

Зважаючи на наявні у справі докази на підтвердження понесених сторонами судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 14.12.2018, відповідно до ст.240 ГПК України оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В.Н.Т. (вул.Дорошенка, 8, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 39085102) - 49196(сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто шість)грн 80коп. основного боргу, 9710(дев'ять тисяч сімсот десять)грн 49коп. пені та 1755(одну тисячу сімсот п'ятдесят п'ять)грн 14коп в повернення сплаченого судового збору на користь Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства МІСЬКШЛЯХРЕМБУД (вул.Монастирського, 8, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 14047614).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції через Західний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.12.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Суддя Н.О. Андрусик