Постанова

від 12.12.2018 по справі 818/2099/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2099/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

представника позивача Богомол Т.С.

представника відповідача Боброва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2018р. ( головуючий суддя І інстанції С.В. Воловик) по справі № 818/2099/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Будсервіс") звернулось з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач, Управління) в якій, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 201 с/м374 від 20.04.2018;

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача № СМ374/182/АВ/П від 23.04.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № СМ374/182/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2018.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу та прийняти нову постанову, якою позов у вказаній частині задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на те, що ОСОБА_3 працівником ТОВ Будсервіс не являлась, оздоблювальні роботи надавала на підставі укладеного 25.09.2017 року з ТОВ Будсервіс договору №1, який передбачав, що ОСОБА_3 (виконавець) надавала послуги за цим договором на свій ризик, самостійно організовувала надання послуг, виконання послуг відбулося в певні строки, вона не підпадала під дію правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ Будсервіс , а отже підстав для укладання трудового договору з ОСОБА_3 у позивача не було, а тому висновки суду першої інстанції щодо використання праці ОСОБА_3 без укладення трудового договору є помилковими.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з отриманням службової записки завідувача Сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Управління Держпраці у Сумській області № 15-26/12/659 від 16.04.2018 (а.с. 43) начальником Управління Держпраці у Сумській області Семеног Д.Ю. 20 квітня 2018 року прийнятий Наказ № 513 (а.с. 41) про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Будсервіс". Для здійснення вказаного заходу, головному державному інспектору Любовій Ю.В. видано направлення № 201/СМ374 (а.с. 42).

За результатами інспекційного відвідування ТОВ "Будсервіс" з питань дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин, 23.04.2018 складений акт № СМ374/182/АВ (а.с. 13-18), згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України внаслідок використання праці ОСОБА_3 без укладення трудового договору. При цьому, посилання директора ТОВ "Будсервіс" на те, що фактично роботи ОСОБА_3 виконувались згідно з цивільно-правовим договором № 1 від 25.09.2017, до уваги прийняті не були, оскільки характер робіт, що виконувала згадана особа, є роботами з підвищеною небезпекою, виконання яких можливе лише на підставі трудового договору особами, які мають спеціальну підготовку.

На підставі висновків акту перевірки, 23.04.2018 позивачу був направлений Припис № СМ374/182/АВ/П (а.с. 17) про усунення виявлених порушень шляхом укладання трудового договору з найманим працівником в строк до 04.05.2018, у зв'язку з невиконанням якого, 17.05.2018 прийнята Постанова № СМ374/182/АВ/П/ТД-ФС (а.с. 19) про накладення на ТОВ "Будсервіс" штрафу в розмірі 111 690, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу, суд першої інстанції виходив з їх законності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржувані припис та постанову про накладення штрафу на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийняті вони незаконно, виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 23.04.2018 року Управлінням Держпраці у Сумській області за результатами проведеного інспекційного відвідування ТОВ Будсервіс складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №СМ374/182/АВ, яким зафіксовано порушення позивачем частини 3 статті 24 КзпП України.

У ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що позивачем допущено до виконання робіт підвищеної небезпеки ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

На підставі вказаного акту Управлінням Держпраці у Сумській області видано припис про усунення виявлених порушень від 23.04.2018 року № СМ374/182/АВ/П, згідно якого ТОВ Будсервіс зобов'язано у строк до 04.05.2018 року усунути наведені в акті інспекційного відвідування порушення.

На підставі акта інспекційного відвідування від 23.04.2018 року №СМ374/182/АВ Управлінням Держпраці у Сумській області 17.05.2018 року прийнято постанову № СМ374/182/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ Будсервіс штрафу у розмірі 111690 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Посилаючись на порушення позивачем частини 3 статті 24 КзпП України відповідач зазначив, що останній допустив до роботи підвищеної небезпеки працівника ОСОБА_3 без укладення трудового договору, за що передбачена відповідальність згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 3 статті 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що відповідальність згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Згідно із частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі - КзпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, ознаками, притаманними відносинам між працівником і власником підприємства за трудовим договором, є: підлягання працівника внутрішньому трудовому розпорядкові підприємства; виплата власником підприємства працівникові заробітної плати за виконувану роботу і забезпечення умов праці, необхідних для виконання роботи.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність або відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_3.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 25.09.2017 року між ТОВ Будсервіс та ОСОБА_3 укладений цивільно-правовий договір №1, згідно умов якого замовник (ТОВ Будсервіс ) доручив, а виконавець (ОСОБА_3) взяв на себе зобов'язання виконати оздоблювальні роботи.

Згідно вказаного договору виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування (пункт 1.1). Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором (пункт 1.2). Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти і оплатити виконану виконавцем роботу (пункт 1.3). За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 4000 грн ( пункт 2.1). Термін дії договору з 25 вересня по 31 жовтня 2017 року (пункт 6.1).

31.10.2017 року між ТОВ Будсервіс та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до цивільно-правового договору №1 від 25.09.2017 року, якою внесено зміни до п. 2.1 цивільно-правового договору №1 від 25.09.2017 року та викладено його в наступній редакції за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 3060,00 грн за домовленістю .

Отже, за вказаним договором ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання виконати індивідуально-визначену роботу за винагороду у певні строки.

З аналізу умов вказаного договору колегія суддів приходить до висновків, що в ньому відсутні обов'язкові умови, притаманні трудовому договору, зазначені у ч.1 ст. 21 КЗпП України.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Колегією суддів встановлено, що виконання зазначеного вище договору підтверджене актом прийому наданих послуг від 31.10.2017 року.

На підставі акту ОСОБА_3 отримала погоджену оплату, що підтверджується видатковим касовим ордером від 08.11.2017 року, що складений ТОВ Будсервіс і виданий ОСОБА_3 за виконані роботи по договору №1 від 25.09.2017р.

Отже, зобов'язання сторін за договором №1 від 25.09.2017 року були виконані, такі роботи постійного характеру не мали, носили разовий характер.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що акт виконаних робіт, складений на підставі договору №1 від 25.09.2017 року, має недоліки, оскільки не містить конкретного виду робіт, виконаних ОСОБА_3, а отже не містить змісту та обсягу господарської операції, що свідчить про проведення оплати за процес роботи, а не виконання конкретного обсягу робіт за цивільно-правовим договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність певних недоліків в акті не доводить наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_3, а відповідачем не доведено, що у відносинах, які склалися між позивачем та ОСОБА_3 за договором №1 від 25.09.2017 року, наявні ознаки трудових відносин, визначені ч.1 ст. 21 КЗпП України, а саме: підлягання працівника внутрішньому трудовому розпорядкові підприємства позивача; виплата власником підприємства працівникові заробітної плати за виконувану роботу; забезпечення роботодавцем працівника умовами праці, необхідними для виконання роботи.

Колегія суддів зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно- правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2018 по справі № 822/723/17.

Згідно умов договору №1 від 25.09.2017 року ОСОБА_3 (виконавець) надавала послуги за цим договором на свій ризик, самостійно організовувала надання послуг, вона не підпадала під дію правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ Будсервіс .

Так, договором №1 від 25.09.2017 року було визначено строк виконання робіт з 25.09.2017 року по 31.10.2017 року (п.6.1).

ОСОБА_3 роботи за договором №1 від 25.09.2017 року були виконані, що підтверджується актом прийому наданих послуг від 31.10.2017 року.

Отже, колегія суддів зазначає, що договір №1 від 25.09.2017 року позивачем укладався для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці, у зв'язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та ОСОБА_3 припинилися у зв'язку з виконанням останньою робіт.

В матеріалах справи відсутні докази, що відносини між позивачем та ОСОБА_3 після підписання акту виконаних робіт продовжувалися.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що при виконанні робіт за договором №1 від 25.09.2017 року ОСОБА_3 підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача, самостійно свою роботу не організовувала і не виконувала її на власний ризик, а тому колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що спірні правовідносини мали ознаки трудових відносин.

Крім того, з звіту ТОВ Будсервіс про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2017 року колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 значиться як працююча за договором цивільно-правового характеру, на дохід ОСОБА_3 нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок.

Також, за виконану ОСОБА_3 роботу за цивільно-правовим договором позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що підтверджується підсумковою випискою з особового рахунку ТОВ Будсервіс та розрахунком виплат по цивільно- правових договорах за жовтень 2017 року.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявність між позивачем та ОСОБА_3 трудових відносин, то доводи відповідача про порушення позивачем вимог трудового законодавства є необгрунтованими.

Посилання відповідача в акті інспекційного відвідування від 23.04.2018 року та у відзиві на апеляційну скаргу, що взаємовідносини між позивачем та ОСОБА_3 мали ознаки трудових відносин, оскільки ОСОБА_3 за договором №1 від 25.09.2017 року виконувались роботи підвищеної небезпеки, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки приписи законодавства, наведені в акті інспекційного відвідування від 23.04.2018 року та у відзиві на апеляційну скаргу, не містять посилань на обов'язковість укладання з працівником трудового договору у разі виконання робіт підвищеної небезпеки.

Також, посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що ОСОБА_3 самостійно виконання роботи не організовувала, а підпадала під дію внутрішнього трудового розпорядку, оскільки виконувала роботи в одній ланці зі штатними працівниками, а тому відносини між позивачем та ОСОБА_3 мали характер трудових, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки виконання робіт в одній ланці зі штатними працівниками не доводить наявності саме трудових відносин між позивачем та ОСОБА_3

Також, посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 26.09.2018 року №822/723/17 та від 04.07.2018 року №820/1432/17 в підтвердження своїх доводів про те, що відносини між позивачем та ОСОБА_3 носили трудовий характер, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки постановами від 26.09.2018 року №822/723/17 та від 04.07.2018 року №820/1432/17 встановлено обставини щодо наявності між підприємством та працівниками саме трудових відносин через ознайомлення працівника з інструкцією підприємства з охорони праці для підсобного робітника та підпадання працівників правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а у спірних правовідносинах відповідачем наявності вказаних фактів не доведено.

Враховуючи, що матеріалами справи не доведено наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_3, то колегія суддів приходить до висновку про незаконність оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу.

За таких обставин, через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в частині визнання незаконними та скасування припису та постанови про накладення штрафу, прийняті Управлінням Держпраці у Сумській області.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" задовольнити .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 по справі № 818/2099/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису та наказу Управління Держпраці у Сумській області та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати припис № СМ374/182/АВ/П від 23.04.2018 року та постанову № СМ374/182/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2018 року про накладення штрафу, прийняту Управлінням Держпраці у Сумській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 20.12.2018.