Рішення

від 10.12.2018 по справі 922/2819/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2819/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс", с. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ООБ", м. Харків

про стягнення 63432,01 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1Ю (дов. б/н від 01.10.2018 р.)

відповідача - не з'явився;

Участь представника позивача у судовому засіданні була забезпечена в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої було доручено Господарському суду м. Києва.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ООБ", про стягнення 63432,01 грн., яка складається з 47641,77 грн. основного боргу, 6201,26 грн. пені, 2267,23 грн. - 3% річних, 7321,75 грн. інфляційні втрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 06.02-1 від 06.02.2017 р. в частині своєчасної оплати за надані послуги перевезення вантажу згідно вантажної накладної CMR № 961010 за маршрутом смт. Романів (Україна) - Деттінген-на-Ермсе (Німеччина), а/м АІ 5993 ВС, н/п АІ 3934ХТ, вага 18200,00 кг. Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2819/18, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

у судовому засіданні 13.11.2018 р. з розгляду справи № 922/2819/18 за правилами спрощеного позовного провадження було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи до 29 листопада 2018 року о 10:30 год. в порядку приписів ч. 2 ст. 202 ГПК України.

Станом на 29.11.2018 до матеріалів справи будь-яких заяв по суті спору, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

У судовому засіданні 29.11.2018 р. з розгляду справи № 922/2819/18 було постановлено протокольну ухвалу, яку було занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні до 10.12.2018 р. о 09:30 з посиланням на приписи ч. 2 ст. 216 ГПК України;

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що ухвала про відкриття провадження у справі № 922/2819/18 та ухвали-повідомлення направлялись відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судових засідань, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Крім того, враховуючи те, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (позивач, Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ООБ" (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 06.02-1, відповідно до п. 1.2 якого предметом договору є порядок взаємовідносин, які виникають між замовником і виконавцем при організації та здійсненні перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1.3. договору, виконавець відповідно до умов договору зобов'язується, згідно письмових Заявок про транспортно-експедиційні послуги Замовника (Додаток № 1 до Договору), надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, транспортно-експедиційне обслуговування вантажів та інші послуги пов'язані з перевезенням вантажів, а замовник прийняти належним чином надані послуги і провести оплату в порядку та на умовах визначених Договором. Заявка про транспортно-експедиційні послуги надається на кожне окреме перевезення і с невід'ємною частиною Договору.

Порядок організації та перевезення вантажу обумовлений сторонами у розділі 2 договору, зокрема у п. 2.1. договору зазначено, що перевезення вантажу здійснюється на підставі заявок, що направляються виконавцеві у письмовій формі та містять відомості, зазначені в п. 1.3. Договору.

За змістом п. 4.2.2 договору, виконавець зобов'язався прийняти вантаж для перевезення, в порядку визначеному у п. 2.4 договору, та забезпечити доставку вантажу в пункт призначення на умовах та в строки визначені в Заявці і передати Вантажоодержувачу.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціни на послуги виконавця за договором відображаються в погоджених сторонами заявках про транспортно-експедиційні послуги.

Пунктом 5.4. договору та п. 12 заявки встановлено, що остаточний розрахунок проводиться замовником протягом 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та отримання рахунку на оплату.

Згідно з приписами пункту 3.2.3 договору, виконавець має право вимагати відшкодування додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах замовника і узгоджені з замовником. Також виконавець має право на оплату належним чином наданих послуг згідно Договору та Заявки.

Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором перевезення № 06.02-1 від 06.02.2017, товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" були надані послуги з перевезення вантажу загальною вагою 18200,00 кг. за маршрутом смт. Романів (Україна) - Деттінген-на-Ермсе (Німеччина), а/м АІ 5993 ВС. н/п АІ 3934 XT, вартість яких обумовлена сторонами у розмірі 1400 євро.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду Заявку на перевезення № 1 згідно договору № 06.02-1 від 06.02.2017, складену і підписану сторонами правочину; міжнародну товарно-транспортну накладну - CMR № 961010 від 08.02.2017. Дата одержання вантажу зазначена в CMR - 13.02.2017 (а.с. 19).

Згідно вантажної накладної CMR № 961010, одержувач вантажу не має жодних претензій до виконавця. Із запису одержувача в п. 24 CMR вбачається, що вантаж отримано у належному стані, а відмітки, які б свідчили протилежне - відсутні. CMR № 961010 погоджена трьома сторонами, про що свідчать печатки та підписи. Кожна зі сторін поставила свій штамп та підпис без жодних зауважень до якості перевезення, тобто послуги з перевезення вантажу позивачем надані належним чином, що в свою чергу свідчить про виникнення кореспондуючого обов'язку щодо оплати цих послуг.

Крім того, у зв'язку з вищезазначеним перевезенням, позивачем були здійснені додаткові витрати на суму 250 євро, а саме експедиторські послуги у розмірі 100 злотих, послуги з розвантаження/завантаження 800 злотих; стоянка 30 злотих, що разом становить 930,00 злотих. Як на докази здійснення вказаних витрат позивач посилається на відповідні платіжні квитанції (а.с. 20-24).

Як зазначає позивач, 14.02.2017 р. ним був виставлений відповідачу рахунок-фактура № СФ-0000226, відповідно до якого виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору: - міжнародне перевезення вантажу автотранспортом згідно CMR 961010, за маршрутом смт. Романів (Україна) - Деттінген-на-Ермсе (Німеччина), а/м АІ 5993 ВС, н/п АІ 3934 ХТ, вага 18200 кг, на загальну суму 47641,77 грн. На підтвердження направлення рахунку-фактури, CMR № 961010 та акт виконаних робіт документів позивачем надано опис вкладення у цінний лист від 14.02.2017, копію квитанції від 14.02.2017 року, роздруківку з сайту Укрпошти про отримання листа відповідачем.

В зв'язку з несплатою вартості перевезення позивач звертався до відповідача з відповідною претензією № 302 від 01.08.2018, в якій вимагав повної оплати наданих послуг.

Таким чином, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 06.02-1 від 06.02.2017 та заявки № 1 до цього договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування основної заборгованості у розмірі 47641,77 грн.

Так, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6201,26 грн. пені відповідно до п. 7.2.9 Договору; 7321,75 грн. інфляційних втрат та 2267,23 грн. 3% річних від простроченої суми в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Статтею 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктами 1-4 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення вантажу за заявкою на перевезення № 1 від 06.02.2017 в сумі 47641,77 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати визначено зазначеною заявкою, є таким, що настав.

Так, пунктом 5.4. договору та п. 12 заявки встановлено, що остаточний розрахунок проводиться замовником протягом 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та отримання рахунку на оплату.

Як встановлено судом, позивач направив на адресу відповідача оригінали рахунку-фактури, CMR № 961010 та акту виконаних робіт з цінним листом 14.02.2017 р., про що свідчить залучені до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист від 14.02.2017 та квитанції від 14.02.2017 року; вказані документи отримані відповідачем 17.02.2017 р., що підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошта про відстеження поштового відправлення за № 0318903607703.

Факт отримання зазначеної кореспонденції відповідачем не спростовано, як і не надано доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань або зазначення обставин, які б спростовували обов'язок щодо необхідності такого виконання.

Суд також враховує, що відповідач знаючи про здійснене позивачем перевезення, був зобов'язаний усвідомлювати факт наявності в нього зобов'язань з його оплати. До того ж, відповідачу була надіслана також претензія № 302 від 01.08.2018.

За таких підстав, керуючись умовами п. 5.4. Договору та п. 12. заявки та приписами ст. 612 ЦК України, суд визнає відповідача таким що прострочив виконання взятого на себе грошового зобов'язання.

Разом з цим, суд зауважує, що в супереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги частини другої статті 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог у частині стягнення заборгованості в розмірі 47641,77 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до пункту 7.2.9. договору у випадку порушення строків з оплати остаточного рахунку за надані послуги, передбачені п. 5.4. договору, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених положень ЦК України та умов договору позивачем за час прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу пеню в розмірі 6201,26грн., 3% річних у сумі 2267,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7321,75 грн., розрахованих до 21.09.2018 включно.

Суд перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних страт, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 6201,26 грн., 3% річних у сумі 2267,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7321,75 грн. підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати та стягнути 2000,00 грн.

До матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем судових витрат надано: платіжного доручення № 2603 від 26.09.2018 р. на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору та платіжне доручення № 2642 від 05.10.2018 р. на суму 560,10 грн. оплату за переклад документів, наданих на підтвердження позовних вимог, на українську мову.

У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору, сплаченого позивачем згідно платіжного доручення № 2603 від 26.09.2018 р. у розмірі 1762,00 грн., покладаються на відповідача в розмірі 1762,00 грн.

Одночасно суд вважає за можливе задовольни вимогу позивача та покласти на відповідача витрати понесені позивачем на послуги письмового перекладу у розмірі зазначеному позивачем - 238,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ООБ" (61000, Харківська обл., м. Харків, вул. Героїв Праці, 7; ідент. код 39980776), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84; ідент. код 20583021) 47641,77 грн. основного боргу, 6201,26 грн. пені, 2267,23 грн. - 3% річних, 7321,75 грн. інфляційні втрати та 2000,00 грн. судових витрат, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на послуги письмового перекладу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 17.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_2