Постанова

від 18.12.2018 по справі 903/552/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Справа № 903/552/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб:

- ТОВ "ВОЛ І К": ОСОБА_1 - адвокат, представник згідно ордеру серії ВЛ№000039372

від 10.09.2018р.

- Горохівська РДА в особі Відділу державної реєстрації Горохівської РДА: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 29.10.18р. суддею Костюк С. В. о 12:58 год. у м.Луцьку, повний текст складено 07.11.18р.

у справі № 903/552/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апетит", м.Берестечко, Горохівського району Волинської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛ І ОСОБА_2, Горохівського району Волинської області та Горохівської районної державної адміністрації в особі Відділу державної реєстрації Горохівської районної державної адміністрації, м.Горохів Волинської області

про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав кредитора, заставодержателя (іпотекодержателя) та відновлення обтяжень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.10.2018р. по справі №903/552/18 у позові Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апетит", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛ І К" та Горохівської районної державної адміністрації в особі Відділу державної реєстрації Горохівської районної державної адміністрації про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав кредитора, заставодержателя (іпотекодержателя) та відновлення обтяжень - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- обґрунтовує, що на виконання приписів Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку" ПАТ "Кредитпромбанк" та АТ "Дельта Банк" уклали та нотаріально посвідчили договір відступлення прав вимоги від 27.09.2013р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим №2466. Згідно умов вказаного договору до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами;

- зауважує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виконує публічно-владні управлінські функції. При виконанні вказаних функцій Фонду гарантування чинним законодавством України надано певні владні повноваження. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452-VІ, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом 1-го року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, з підстав, визначених ч.3 цієї статті;

- зазначає, що розділ VIII (в якому містяться ст.ст.37, 38) вище наведеного Закону регламентує запровадження тимчасової адміністрації в банку, владні повноваження уповноваженої Фондом особи, заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, а також підстави визначення правочини нікчемними через застосування методу владних приписів, який полягає у прийнятті рішення уповноваженою Фондом особою в односторонньому порядку за наявності відповідних підстав визнати відповідні правочини нікчемними;

- констатує, що дії (накази, рішення) Фонду, його уповноваженої особи щодо визнання нікчемними правочинів (операцій), за якими були відчуженні активи банку, створюють правові наслідки для сторін такого правочину;

- вказує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не е стороною будь-якого правочину, не укладає такі правочини на засадах вільного волевиявлення, майнової самостійності, та відносини між контрагентами банків і Фондом гарантування не ґрунтуються на засадах юридичної рівності. Фонд гарантування, зокрема, здійснює публічно-владні управлінські функції та є суб'єктом владних повноважень, рішення якого породжують для контрагентів певні правові наслідки;

- покликається на те, що положення Цивільного кодексу України при визначенні Фондом гарантування нікчемності правочинів на підставах, зазначених у ч.ч.2, 3 та 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452-VІ, не застосовуються. Відповідно, Фонд гарантування та його уповноважена особа мають право на визнання правочинів нікчемними на підставі положень ст. 38 вище зазначеного Закону без поєднання з нормами Цивільного кодексу України, які регулюють порядок визначення правочинів нікчемними. Крім того, норми Цивільного кодексу України не застосовуються до зазначених правовідносин щодо недійсності правочинів;

- окремо вказує про процесуальні порушення, що допущені судом першої інстанції. Зокрема зазначає, що в судовому засіданні 29.10.2018р., під час розгляду справи по суті, судом було оголошено перерву (не зазначено в рішенні суду, але підтверджується технічною фіксацією судового засідання), однак учасників справи, які не були присутні, суд належним чином не повідомив про дату та час продовження розгляду справи;

- вказує, що відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2018р. у справі №903/552/18 та справу №903/552/18 призначено до розгляду на 18.12.2018р. об 15:30год..

Також, вказана ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була оприлюднена в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який знаходиться у вільному доступі.

12.12.2018р. до Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Апетит" надійшов письмовий відзив від 12.12.2018р. на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2018р. у справі №903/552/18 - без змін.

Також, 12.12.2018р. до Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Апетит" надійшла заява від 12.12.2018р., в якій просить розглядати справу за відсутності його представника.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Представник ТОВ "ВОЛ І К" у письмовому відзиві від 12.12.2018р. на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 18.12.2018р. заперечила проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2018р. у справі №903/552/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Горохівська районна державна адміністрація в особі Відділу державної реєстрації Горохівської районної державної адміністрації не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надала суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 28.10.2010р. між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Апетит" був укладений кредитний договір №02.3-1.10/19/10-КЛТ (а.с.19-22).

На забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором 29.01.2010р. між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Апетит" було укладено іпотечний договір №02.3-1.10/19/101/10-КЛТ (предмет іпотеки приміщення ковбасного цеху А-2 загальною площею 1570,5кв.м. та земельна ділянка площею 0,6296га за адресою: Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного,39 (а.с.23-26); іпотечний договір № 02.3-1.10/19/101/12-КЛТ від 12.01.2012р. (предмет іпотеки: добудова цеху по випуску сировялених ковбас загальною площею 561,4кв.м.; господарські приміщення (В-1), загальною площею 248,7 кв.м.; холодильник (Б-1) загальною площею 213,0кв.м., за вищевказаною адресою (а.с.27-29); договір застави №02.3-1.10/19/301/10-КЛТ від 29.10.2010р. (предмет застави: виробниче та інше обслуговуюче обладнання (а.с.30-32).

В подальшому, 27.09.2013р. між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу права вимоги (а.с.104-109).

Згідно акту приймання-передачі до вказаного договору покупець - ПАТ "Дельта Банк" придбав право вимоги до ТОВ "Апетит" за кредитним договором №02.3-1.10/19/10-КЛТ від 28.10.2010р. та іпотечним договором №02.3-1.10/19/10-КЛТ за ціною 1795588,33грн. (а.с.110-111).

Надалі, 26.05.2014р. між ПАТ "Дельта Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Надбання" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (а.с.33-34), за яким первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до ТОВ "Апетит" за кредитним договором №02.3-1.10/19/10-КЛТ від 28.10.2010р. та забезпечувальними договорами, а саме, договорами іпотеки №02.3-1.10/19/101/10-КЛТ від 29.10.2010р., №02.3-1.10/19/101/12-КЛТ від 12.01.2012р., договором застави №02.3-1.10/19/301/10-КЛТ від 29.10.2010р. та договорами поруки від 29.10.2010р. та 12.01.2012р., укладеними з фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У п.1.4 вказаного договору сторони встановили, що ціна відступлення права вимоги становить 1809000,00грн., яку новий кредитор зобов'язався сплатити до 27.05.2014р. (п.1.5), і як вбачається з протоколу №48 від 11.08.2015р. засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними договорами, призначеної наказом №67 від 11.03.2015р., ціна відступлення 1809000,00грн. була сплачена новим кредитором - ТОВ «ФК «Надбання» 26.05.2014р. на рахунок АТ «Дельта Банк» 26500002017041 (а.с.35 зворотня сторона).

02.03.2015р. на підставі постанови Правління НБУ № НОМЕР_1 «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО; постановою НБУ від 02.10.2015р. №664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку, яку продовжено до 04.10.2019р. (а.с.11-18).

Рішенням комісії з перевірки правочинів за кредитними договорами, яке оформлене протоколом від 11.08.2015р. №48, визнано договір відступлення права вимоги між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" нікчемним на підставі п.п.1,2,3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с.35-37).

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апетит", в якому просить:

1. Застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання", посвідченого 26.05.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 26.05.2014р. за реєстровим №744:

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-Б) стороною (кредитором) за кредитним договором №02.3-1.10/19/10-КЛТ від 28.10.2010р.;

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-Б) стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором №02.3-1.10/19/І01/10-КЛТ від 29.10.2010р., посвідченим приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7, за реєстровим номером 2556;

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м.Київ. вул.Щорса, 36-Б) стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором №02.3-1.10/19/101/12-КЛТ від 12.01.2012р., посвідченим приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8, за реєстровим номером 32;

- шляхом визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, 01133. м.Київ. вул.Щорса, 36-Б) стороною (заставодержателем) за договором застави №02.3-1.10/19/301 /1 б-КЛТ від 29.10.2010р..

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з ПАТ "Кредитпромбанк" на ТОВ "Дж.Медика" та припинення іпотеки по обтяженню майна іпотекою номер записи про іпотеку: 5963244, 5964503, 5965606, 5966193, 5969309 та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів:

- (з 29.10.2010р.) запис про обтяження нерухомого майна іпотекою 10424011, підстава обтяження: іпотечний договір, 2556, 29.10.2010 року, приватний нотаріус ОСОБА_8; Об'єкт обтяження: інше, приміщення ковбасного цеху А-2, Волинська область, Горохівський район, м. Берестечко, вул. Будьоного, буд.39, номер РПВН: 4224268. Об'єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного. земельна ділянка 39, кадастровий номер 0720810300:01:002:0009;

- (з 12.01.2012р.) запис про обтяження нерухомого майна іпотекою 12053410, підстава обтяження: іпотечний договір, 32, 12.01.2012р., приватний нотаріус ОСОБА_8, Об'єкт обтяження: інше, добудова цеху по випуску сировялених ковбас потужністю 0,3 т. на добу /Г-1/, загальною площею 561,4кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область. Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного, буд.39, номер РПВН: 34759820. Об'єкт обтяження: інше, господарські приміщення /В-1/, загальною площею 248,7кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного, буд.39, номер РПВН: 34759788. Об'єкт обтяження: інше, холодильник /Б-1/, загальною площею 213,0кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, м. Берестечко, вул. Будьоного, буд.39, номер РПВН: 34759813.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно держав реєстрацію припинення обтяження, номери записів про обтяження: 5963173, 5964465, 5965571, 5966150, 5969192 та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту вчинення первинних записів:

- (з 29.10.2010р.) записи про обтяження нерухомого майна, а саме:

- тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 10423794. підстава обтяження: іпотечний договір, 2556, 29.10.2010р., приватний нотаріус ОСОБА_7. Об'єкт обтяження: інше, приміщення ковбасного цеху А-2, Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного, буд.39, номер РПВН: 42242684;

- тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 10423953, підстава обтяження: іпотечний договір, 2556, 29.10.2010р., приватний нотаріус ОСОБА_7, Об'єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: Волинська область Горохівський район, м. Берестечко, вул. Будьоного, земельна ділянка 39, кадастровий номер 0720810300:01:002:0009;

- (з 12.01.2012р.) записи про обтяження нерухомого майна, а саме:

- тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 12053163, підстава обтяження: іпотечний договір, 32, 12.01.2012р., приватний нотаріус ОСОБА_7, Об'єкт обтяження: інше, добудова цеху по випуску сировялених ковбас потужністю 0,3 т. на добу /Г-1/, загальною площею 561,4кв.м., що знаходиться за адресою Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного, буд.39, номер РПВН 34759820;

- тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження - 12053298, підстава обтяження: іпотечний договір, 32, 12.01.2012р., приватний нотаріус ОСОБА_7, Об'єкт обтяження: інше, господарські приміщення /В-1/, загальною площею 248,7кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного, буд.39. номер РПВН: 34759788;

- тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяжені 12053335, підстава обтяження: іпотечний договір. 32, 12.01.2012р., приватний нотарі ОСОБА_7, Об'єкт обтяження: інше, холодильник /Б-1/, загальною площею 213.0кв.м: що знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного, буд.39, номер РПВН: 34759813.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" посилається на те, що 28.10.2010р. між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Апетит" було укладено кредитний договір №02.3-1.10/19/10-КЛТ згідно умов якого позичальнику були подані кредитні кошти на умовах визначених договором; з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено:

- іпотечний договір №02.3-1.10/19/101/10 КЛТ від 29.10.2018р., посвідчений приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області зареєстрованим за №2556, згідно якого передано в іпотеку приміщення ковбасного цеху А-2, загальною площею 1570,5кв.м. за адресою: Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Будьоного,39 та земельна ділянка площею 0,6296га кадастровий номер 0720810300:01:002:0009 за вищезазначеною адресою для обслуговування ковбасного цеху;

- іпотечний договір №02.3-1.10/19/101/12-КЛТ від 12.01.2012р., згідно якого передано в іпотеку добудова цеху по випуску сировялених ковбас потужністю 0,3 т на добу (Г-1), загальною площею 561,4кв.м.; господарські приміщення (В-1), загальною площею 248,7кв.м.; холодильник (Б-1) загальною площею 213,0кв.м., що знаходяться за вищевказаною адресою;

- договір застави №02.3-1.10/19/301/10-КЛТ від 29.10.2010р., згідно якого передано в заставу виробниче та інше обслуговуюче обладнання за вищезазначеною адресою.

При укладені іпотечних договорів державна реєстрація іпотеки та обтяжень була здійснена у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження.

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги між АТ "Дельта Банк" та ПАТ "Кредитпромбанк" новим кредитором по кредитному договору та забезпечувальними договорами стало АТ "Дельта Банк"; 26.05.2014р. між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого банк передав товариству "Надбання" права вимоги за кредитним договором від 28.10.2010р. та договорами, укладеними в забезпечення виконання даного договору.

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.07.2018р. №131342415 припинено обтяження щодо іпотечного та заставного майна.

Також, 02.03.2015р. на підставі постанови Правління НБУ №1150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО; постановою НБУ від 02.10.2015р. №664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку, яку продовжено до 04.10.2019р..

Покликається на те, що рішенням комісії з перевірки правочинів за кредитними договорами, яке оформлене протоколом від 11.08.2015р. №48, визнано договір відступлення права вимоги між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" нікчемним на підставі п.п.1,2,3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому, посилаючись на норми ст.216 ЦК України, норми Закону України "Про іпотеку", просить застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання ПАТ "Дельта Банк" кредитором за кредитним договором, іпотекодержателем та заставодержателем за забезпечувальними договорами; посилаючись на норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-IV, п.41 ПКМ України "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" №1141 від 26.10.2011р., скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо припинення обтяжень та поновити записи щодо обтяжень за договорами іпотеки та застави.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №903/552/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання і зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив, договір купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013р.; обґрунтувати письмовою заявою необхідність залучення до участі у справі 3-х осіб.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.09.2018р. відкладено підготовче засідання.

17.09.2018р. на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява голови комісії з припинення (ліквідатора) ТОВ "Апетит" про залишення позову без розгляду на підставі ст.226 ГПК України, на обґрунтування якої зазначає, що в провадженні Демидівського районного суду Рівненської області перебуває справа №558/488/18, предметом по вказаній справі є вимога ПАТ "Дельта Банк" про застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги від 26.05.2014р., укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Фінансова компанія "Надбання", даний предмет спору є тотожним предмету спору по справі №903/552/18, обидва позови банк обґрунтовує одними і тими ж юридичними фактами та обставинами, що свідчить про спільність підстав цих позовів, а тому позов ПАТ "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апетит" про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав кредитора, заставодержателя (іпотекодержателя) та відновлення обтяжень залишити без розгляду на підставі ст.226 ГПК України.

Розглянувши вказану заяву та долучені до неї докази судом встановлено, що у справі №558/488/18 відповідачами є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у справі №903/552/18 - ТОВ "Апетит".

Згідно п.3 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст.4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Із системного аналізу вказаних норм процесуального законодавства вбачається, що лише при наявності усіх складових - ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави - суд залишає позов без розгляду.

При цьому, у справах №558/488/18 та № 903/552/18 стороною - відповідачем є різні особи, а тому заява ліквідатора ТОВ "Апетит" про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.

18.09.2018р. на адресу Господарського суду Волинської області від ПАТ "Дельта Банк" надійшло клопотання, в якому просить залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" (код ЄДРПОУ 37357105, 01033, м.Київ, вул.Тарасівська,38, приміщення 1-4); Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛ І К» (код ЄДРПОУ 30724600, 45765, Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Січових Стрільців,39); Відділ державної реєстрації Горохівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04051365 45701, Волинська область, м.Горохів, вул.Шевченка,17).

Обґрунтовуючи подане клопотання позивач зазначає, наступне про те, що 26.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №744.

Згідно умов договору ПАТ "Дельта Банк" передало ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" права вимоги за кредитним договором від 28.10.2010р. №02.3- 1.10/19/10-КЛТ, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Апетит" та договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором. На виконання імперативних вимог спеціального Закону в ході здійснення перевірки договору відступлення, укладеного між банком та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання", уповноваженою особою виявлено факти порушень законодавства України, за результатами якої прийнято рішення, оформлене протоколом від 11.08.2015р. №48, відповідно до якого вказаний правочин є нікчемним на підставі пунктів 1, 2, 3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому враховуючи позовні вимоги щодо застосування наслідків недійсності договору, стороною за яким є ТОВ "Фінансова компанія "Надбання", рішення суду по даній справі може вплинути на права або обов'язки останнього.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.07.2018р. №131342415 на даний час право власності на нерухоме майно щодо якого заявлено позовні вимоги зареєстровано за ТОВ "ВОЛ І К", тому враховуючи вимоги позивача про визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень, рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки ТОВ "ВОЛ І К".

Крім того, враховуючи, що нерухоме майно по якому заявлено позовні вимоги територіально розташоване у сфері дії територіального органу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - Відділ державної реєстрації Горохівської районної державної адміністрації, та виходячи з обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, тому прийняття судом рішення по справі може вплинути на права або обов'язки Відділу державної реєстрації Горохівської районної державної адміністрації.

За приписами ч.1 ст.50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Суд досліджуючи матеріали справи, врахувавши доводи позивача, що викладені у клопотанні про залучення третіх осіб, дійшов висновку, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки ТОВ "ВОЛ І К", в частині вирішення похідних вимог - скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Горохівську районну державну адміністрацію в особі Відділу державної реєстрації Горохівської РДА, а тому клопотання позивача підлягає частковому задоволенню, а саме судом залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛ І К" (код ЄДРПОУ 30724600, 45765, Волинська область, Горохівський район, м.Берестечко, вул.Січових Стрільців,39);

- Горохівську районну державну адміністрацію в особі Відділу державної реєстрації Горохівської РДА (код ЄДРПОУ 04051365, 45701, Волинська область, м.Горохів, вул.Шевченка,17).

Водночас, судом відмовлено в залученні 3-ю особою - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" (01033, м.Київ, вул.Тарасівська,38, приміщення 1-4, код ЄДРПОУ 37357105), оскільки дана юридична особа згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є припиненою з 17.09.2015р..

19.09.2018р. до Господарського суду Волинської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній не визнає вимог позивача та вважає їх безпідставними.

Водночас, посилаючись на норми п.п.1-3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі яких рішенням від 11.08.2015р. №48 комісія з перевірки правочинів визнала нікчемним договір відступлення права вимоги між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання", вважає, що позивач не довів порушення вимог чинного законодавства, яке є підставою визнавати договір нікчемним, а відтак вимога позивача про застосування наслідків недійсності договору цесії від 26.05.2014р. необґрунтована; щодо вимог про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то дані є похідними від вимог про застосування наслідків недійсності правочину, а тому зважаючи, що позивачем не доведено належними доказами факту нікчемності правочину, тому вимоги про скасування відповідних записів також не підлягають задоволенню.

Також, до відзиву долучено копію договору купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013р. між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" з додатками, в підтвердження своєї позиції щодо відсутності підстав для віднесення договору від 26.05.2014р. до нікчемних правочинів на підставі ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Третя особа - ТОВ "ВОЛ І К" у поясненні від 19.09.2018р. (а.с.88-90), вимогу позивача не визнало, вказавши про те, що п.1ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними у разі, якщо:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна;

- прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій;

- відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до п.2 даної статті ознакою нікчемності правочину є те, що банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Однак позивачем даного факту не підтверджено.

У відповідності до п.3 ч.3 вказаної статті договір є нікчемним, у разі , якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору. Вказує, що банк не довів факту заниження вартості продажу права вимоги за договором цесії чи відчуження права вимоги за іншою ціною у зв'язку з наявністю інших бажаючих його придбати дорожче.

Також зазначає, що відповідно до інформації на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, право вимоги за кредитним договором №02.3-1.10/19/10-КЛТ виставлено для продажу на прилюдних торгах, останній аукціон мав відбутися 07.03.2018р., згідно паспорта відкритих торгів ціна продажу права вимоги по кредиту становила 830521,89грн., яка в 2,2 рази менша від ціни, яку сплатило ТОВ "ФК "Надбання" по договору від 26.05.2014р., та по якому сплачена сума 1809000,00грн., це підтверджує відсутність підстав стверджувати, що відчуження майнових прав відбулося за цінами нижчими від звичайних.

Покликається на те, що при укладенні договору відступлення права вимоги від 26.05.2014р. було дотримано вимог чинного законодавства та жодна з підстав нікчемності правочину за ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не настала, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а зважаючи на те, що позивач не довів нікчемності договору цесії від 26.05.2014р. і відсутні підстави для задоволення вимог про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

19.09.2018р. до Господарського суду Волинської області відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимоги банку відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, на обґрунтування якої вказує, що договір відступлення права вимоги було посвідчено 26.05.2014р., ціна відступлення сплачена новим кредитором також 26.05.2014р., що підтверджено протоколом №48 від 11.08.2015р., а тому перебіг позовної давності почався саме від цієї дати та сплив на момент звернення з позовом до суду, а саме до 06.08.2018р..

04.10.2018р. до Господарського суду Волинської області позивачем подано заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в якому зазначає про те, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації, а саме з 03.03.2015р., банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому керуючись нормами даного закону, а саме ч.2 ст.38 уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, в т.ч. вчинених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет їх нікчемності з підстав визначених ч.3 ст.38 вищезазначеного закону; комісія з перевірки правочинів була створена на підставі наказу №67 від 11.03.2015р., рішенням комісії, оформлене протоколом №48 від 11.08.2015р., правочин відступлення права вимоги від 26.05.2015р. віднесено до нікчемних, а тому вважає, що банк пропустив строк на звернення до суду з поважних причин, в зв'язку з чим просить залишити заяву відповідача про застосування строку позовної давності без задоволення і захистити порушене право позивача.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 29.10.2018р. по справі №903/552/18 у позові відмовлено (а.с.154-159).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного спору є визнання наслідків недійсності договору відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання", посвідченого 26.05.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 26.05.2014р. за реєстровим №744, шляхом визнання ПАТ "Дельта Банк" стороною (кредитором), за кредитним договором укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Апетит" та стороною іпотекодержателем (заставодержателем) за забезпечувальними договорами, які також укладено між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Апетит" та скасування відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалось вище, рішенням комісії з перевірки правочинів за кредитними договорами, яке оформлене протоколом від 11.08.2015р. №48, визнано договір відступлення права вимоги між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" нікчемним на підставі п.п.1,2,3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, з вказаного протоколу комісії вбачається, що комісія прийшла до висновків, що згідно ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Тому, скаржник вважає, що договір про відступлення права вимоги від 26.05.2014р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №744 містить передбачені законодавством ознаки нікчемності правочинів в зв'язку з чим керуючись положеннями статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст.215, 216, 228 ЦК України, запропоновано прийняти рішення про затвердження результатів перевірки щодо виявлення правочинів нікчемних за ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та наслідків такої нікчемності (а.с.35-37).

В силу вимог ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, комісія з перевірки правочинів, посилаючись на норми п.п.1-3 ч.3 ст.38 вищезазначеного закону, віднесла правочин від 26.05.2014р. до нікчемних, однак як встановлено судом, дані норми не можуть бути застосовані до правочину від 26.05.2014р., оскільки такий договір не відповідає вимогам які встановлені у вказаній статті, зокрема не було безоплатного відчуження майна чи відмови від майнових прав, а саме право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Надбання» набуло на підставі оплатного договору за ціною 1809000,00грн..

Також, зобов'язання по оплаті передбаченої договором суми виконані належним чином 26.05.2014р., що підтверджується протоколом від 11.08.2015р..

Крім того, укладення з ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" договору цесії від 26.05.2014р. мало наслідком отримання банком прибутку без прийняття на себе жодних грошових зобов'язань, тобто банк виступив кредитором, а не боржником.

З врахуванням викладеного вище, покликання скаржника на вказаний вище пункт Закону є необґрунтованим.

Слід також зазначити про те, що ні протоколом засідання комісії, ні доказами долученими до позовної заяви позивач не підтвердив, що саме внаслідок укладення договору від 26.05.2014р. банк став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Водночас, матеріали справи свідчать, що позивач за договором від 27.09.2013р. придбав право вимоги у ПАТ "Кредитпромбанк" до позичальника - ТОВ "Апетит" за кредитним договором від 28.10.2010р. та забезпечувальними до нього договорами за ціною 1795588,33грн., тобто меншою за ціну відчуження даного права по договору від 26.05.2014р., який віднесено до нікчемних.

Також, судом враховано, що позивач - ПАТ "Дельта Банк" не був кредитором по кредитному договору від 28.10.2018р., іпотекодержателем (заставодержателем) за забезпечувальними договорами від 29.01.2010р., 12.01.2012р., а лише придбав право вимоги від ПАТ "Кредитпромбанк" за даними договорами по договору купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013р..

Стосовно доводів ПАТ "Дельта Банк" про порушення п.3 ч.3 ст. 38 Закону України ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд вважає їх непідтвердженими з огляду на наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Поняття "звичайна ціна" визначена в пункті 14.1.71 Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Як встановлено ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до п.п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Тобто, розглядаючи позовну вимогу, заявлену у даному позові, про застосування наслідків нікчемності правочину, а також маючи заперечення іншої сторони відносно нікчемності цього правочину, суд зобов'язаний перевірити такий правочин на його відповідність законодавства, у зв'язку з порушенням якого такий правочин одна із сторін вважає нікчемним, а не відмовляти у позові, з підстав неоскарження стороною такого правочину повідомлення про його нікчемність.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність посилань позивача на нікчемність правочину в силу положень п.п.1-3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак і відсутні підстави для задоволення позову про застосування наслідків недійсності правочину.

Водночас, враховуючи те, що суд дійшов висновку щодо безпідставності віднесення правочину від 26.05.2014р. до нікчемних в силу закону, заява відповідача про застосування строку позовної давності залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі банк також вказує, що в судовому засіданні 29.10.2018р. під час розгляду справи по суті судом було оголошено перерву, однак учасників справи, які не були присутні, суд належним чином не повідомив про дату час та місце продовження розгляду справи, а тому посилаючись на п.3 ч.3 ст.277 ГПК України банк вважає дану обставину безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, однак вказані доводи не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу судового засідання, у судовому засіданні 29.10.2018р. судом оголошувалася перерва на 10 хв. Присутні представники учасників справи (представник позивача ПАТ "Дельта Банк" - ОСОБА_9, представник відповідача ТОВ "Апетит" - ОСОБА_10 та представник третьої особи ТОВ "ВОЛ І К" - ОСОБА_1І.) повідомлялися про дану процесуальну дію та не висловили будь-яких заперечень стосовно цього.

Водночас, представник позивача, який брав участь в судовому засіданні до та після оголошення перерви повідомлявся і про час продовження розгляду справи і про місце розгляду справи, тобто не відбулося порушень прав банку щодо належного повідомлення про судове засідання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого суду відсутні.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2018р. по справі №903/552/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2018р. у справі №903/552/18 - без змін.

2. Справу №903/552/18 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "20" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.