ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2018 року Справа № 906/1157/17
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від скаржника: Подольський А.Ю. - представник за довіреністю від 27.12.2017р. №8496/15/1
від ініціюючого кредитора: не з'явився
від боржника: не з'явився
арбітражний керуючий: Кулик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної іпотечної установи, м.Київ
на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 24.01.18р. суддею Кострицею О.О. о 11:09 год. у м.Житомирі, повний текст складено 25.01.18р.
у справі № 906/1157/17
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація", м.Київ
про порушення справи про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018р. відкрито провадження у справі №906/1157/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" до боржника на суму 8 533 705,52грн. (четверта черга), та на суму 16 000,00грн. судового збору (перша черга), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів до 19.05.2018р. включно, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кулика М.В., тощо.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна іпотечна установа звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що ухвала місцевого господарського суду постановлена з порушенням норм чинного законодавства;
- вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу, Господарський суд Житомирської області, порушив вимоги встановлені у ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, не пересвідчився у наявності майна ТОВ "ВКФ інтертрансстрой", яким забезпечуються вимоги ТОВ "Фінансова компанія інновація";
- також зауважує, що судом було віднесено вимоги ТОВ "ФК Інновація" до 4 черги задоволення, як такі, що не забезпечені заставою. Але, віднесення безспірних вимог ТОВ "ФК Інновація" до 4 черги задоволення є безпідставним та неправомірним, оскільки у боржника ТОВ "ВКФ Інтертранссрой" є майно, що підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.03.2017р. у справі №906/1213/16;
- зазначає, що Господарським судом Житомирської області не перевірено належним чином обґрунтованості вимог заявника, не надано належної правової оцінки рішенню Господарського суду Житомирської області у справі №906/1079/15 та Господарського суду Донецької області у справі №905/2275/14;
- окремо звертає увагу суду, що у ТОВ "ВКФ Інтертрансстрой" наявне майно, вартість якого перевищує грошові вимоги ТОВ "ФК Інновація" та Державної іпотечної установи. Наявність майна за ТОВ "ВКФ Інтертрансстрой", підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (надалі - Витяг), з якого вбачається, що іпотекодержателем майна ТОВ "Інтертрансстрой" є ТОВ "ФК Інновація";
- вважає, що ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКФ Інтертрансстрой", винесена Господарським судом Житомирської області, з порушенням норм матеріального права - спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про іпотеку" та норм процесуального закону.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2018р. у справі №906/1157/17 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018р. у справі №906/1157/17 було закрито та стягнуто з Державної іпотечної установи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Постановою Верховного Суду від 27.09.2018р. ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2018р. у справі №906/1157/17 скасовано, а справу №906/1157/17 передано до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Державної іпотечної установи від 02.02.2018р. №717/15 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018р..
За приписами ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У відповідності до абз.3 п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.
Частиною 6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
05.10.2018р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.
27.11.2018р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1157/17.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/1157/17 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2018р. справу №906/1157/17 призначено до розгляду на 18.12.2018р. об 14:30год., тощо.
11.12.2018р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого (розпорядника майна) Кулика М.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1157/17, забезпечення проведення якої просить у Дніпровському районному суді м.Києва.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018р. клопотання арбітражного керуючого (розпорядника майна) Кулика М.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1157/17 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Дніпровському районному суді м.Києва (адреса: 02105, м.Київ, вул.Сергієнка, 3; вул.Кошиця,5).
Представник скаржника в судовому засіданні 18.12.2018р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018р. у справі №906/1157/17 скасувати.
Учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Також, учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 19.12.2017р. до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" за правилами ст.ст.9, 10, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.12.2017, зокрема, було прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" до розгляду; призначено підготовче засідання суду; зобов'язано арбітражного керуючого Кулика М.В. надати господарському суду заяву про участь у справі.
02.01.2018р. до Господарського суду Житомирської області від арбітражного керуючого Кулика М.В. надійшла заява про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.01.2018р. прийнято та призначено до розгляду заяву арбітражного керуючого Кулика М.В. про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
02.01.2018 на адресу Господарського суду Житомирської області від арбітражного керуючого Рудого А.М. надійшла заява про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.01.2018 прийнято та призначено до розгляду заяву арбітражного керуючого Рудого А.М. про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
03.01.2018р. на адресу Господарського суду Житомирської області від арбітражного керуючого Сиволоба М.М. надійшла заява про участь у справі про Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.01.2018 прийнято та призначено до розгляду заяву арбітражного керуючого Сиволоба М.М. про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
22.01.2018р. до Господарського суду Житомирської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" надійшов супровідний лист про направлення на виконання вимог суду документів.
24.01.2018 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" надійшов супровідний лист про направлення на виконання вимог суду документів.
24.01.2017 до Господарського суду Житомирської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" надійшла заява (пояснення) щодо записів про обтяження нерухомого майна боржника у справі №906/1157/17.
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018р. відкрито провадження у справі №906/1157/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", тощо.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст.3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Приписами ст.129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
З 15.12.2017р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України в редакції з 15.12.2017р. господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановленихЗаконом про банкрутство.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).
Також, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII внесено зміни до Закону про банкрутство.
З підстав викладеного, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", здійснюється судом з урахуванням змін, внесених до законодавчих актів, визначених вище.
У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з ч. 6 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; відмову у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
У відповідності до ч.7 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд відмовляє в відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбаченихстаттею 15 цього Закону.
Згідно з приписами абз.1 ч.1, ч.3 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у підготовчому засіданні господарським судом здійснюється перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Предметом заяви про порушення справи про банкрутство є вимога про відкриття стосовно боржника провадження у справі про банкрутство, що ґрунтується на неплатоспроможності боржника. Підставою для подачі заяви є наявність сукупності обставин, що вказують на неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредитором (кредиторами). Виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника включає зазначення доказів наявності грошового зобов'язання боржника у розмірі, що перевищує триста мінімальних заробітних плат, здійснення заходів щодо стягнення боргу в позовному порядку, наявності порушеного виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу. Законодавець встановлює вимоги до доказів, які є допустимими при підтвердженні безспірності грошових вимог. Безспірними є грошові вимоги, які підтвердженні рішенням суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили.
До обставин, на яких заявник обґрунтовує свої вимоги, відносять факти, що мають юридичне значення і які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування у справі про банкрутство - це сукупність обставин, які необхідно встановити для висновку про неплатоспроможність боржника і прийняття господарським судом ухвали про порушення справи про банкрутство. До них відносяться обставини, визначені в ч.3 ст.10 Закону про банкрутство.
Згідно з абз.9 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні становити 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Відповідно до п.3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010р. №1361, - "Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності", - п.3.3. - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть вважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.
Обґрунтовуючи подану заяву, ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" зазначає, що безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника перевищують суму 300 мінімальних заробітних плат, дані вимоги підтверджені рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.03.2017р. у справі №906/1193/16, виконавче провадження щодо виконання вказаного рішення суду триває понад три місяці.
З підстав викладеного заявник вважає, що ним при поданні заяви про порушення справи про банкрутство боржника дотримано вимоги ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" виникли на підставі наступного.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.03.2017р. у справі №906/1193/16 постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" 6800000,00грн. - заборгованості за кредитом; 781347,94грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом; 741089,48грн. - збитків від інфляції за час прострочення кредиту; 85154,23грн. - збитків від інфляції за час прострочення сплати відсотків; 126113,87грн. - судових витрат (а.с.6-11, т.1).
На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Житомирської області видано наказ № 906/1193/16 від 24.04.2017р. (а.с.12, т.1).
11.05.2017р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 24.04.2017р. №906/1193/16 (а.с.13 зі зворотньої сторони, т.1).
Листом Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №3.2/587 від 22.01.2018р. (а.с.1-3, т.2) повідомлено про вчинені дії з метою примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 24.04.2017р. №906/1193/16 та направлено копії матеріалів виконавчого провадження (а.с.5-239, т.2).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, станом на 04.01.2018р. (а.с.100-105 том 1), стосовно нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" - об'єкта незавершеного будівництва за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.Маяковського, 11 - А, наявні записи про обтяження, який внесений на підставі договору іпотеки від 30.09.2013р. та на підставі договору іпотеки №29/3.1-3 від 17.09.2013р..
Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо:
- до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними;
- вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника;
Частина 2 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
У ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
Також, ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
За приписами ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Частини 1-2 ст.33 Закону України "Про іпотеку" встановлюють, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи-іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Згідно ч.1 ст.1057-1 ЦК України, у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
Частина 2 ст.1057-1 ЦК України передбачає, що визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.
У ч.3 ст.1057-1 ЦК України зазначено, що арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.
Відповідно до ч.5 ст.1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.
За приписами п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації: … заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
В силу ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Системний аналіз положень ч.1 ст.1, ч.3 ст.19, ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також ч.2 ст.33 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство. Така ж правова позиція визначена Постановою Верховного Суду 17.04.2018р. у справі №904/6950/17.
Оскільки п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено обов'язкову державну реєстрацію заборони відчуження та арешту нерухомого майна та інші обтяження, то згідно з ч.5 ст.12 цього Закону вони вважаються достовірними, доки їх не скасовано в порядку, передбаченому цим Законом.
Законодавцем передбачено спеціальний порядок реституції грошових коштів за визнаним недійсним кредитним договором та спеціальний порядок повернення визначеної судом грошової суми під час реституції з накладенням арешту на майно заставодавця до моменту фактичного повернення грошової суми, визначеної у рішенні суду під час визнання недійсним кредитного договору, згідно з ч.ч.1, 5 ст.1057-1 ЦК України. Отже, накладення за рішенням суду такого арешту на майно заставодавця обмежує його права та надає право кредитодавцю звернути стягнення на таке майно у випадку незадоволення вимог кредитодавця упродовж строків, визначених судом згідно з ч.3 ст.1057-1 ЦК України.
Відтак, у випадку порушення справи про банкрутство особи, чиє майно арештовано за наслідком визнання недійсним кредитного договору та договору застави (іпотеки) та незадоволення вимог кредитодавця упродовж 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору, така особа продовжує нести зобов'язання перед кредитодавцем та на її майно, яке визначалося як предмет застави (іпотеки), може бути звернено стягнення. Отже, незаконне порушення справи про банкрутство юридичної особи, чиє майно було передано в заставу, перешкоджає кредитодавцю вчинити дії щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з ч.3 ст.1057-1 ЦК України.
У даній справі провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" порушено 24.01.2018р. на підставі ч.5 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Водночас, ухвала суду першої інстанції про порушення провадження у справі про банкрутство прийнята з посиланням на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" має кредиторську заборгованість на загальну суму 8 533 705,52грн. Боржником заборгованість перед кредиторами не оскаржується.
Звертаючись з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу, Державна іпотечна установа, зокрема, вказує, що безспірні вимоги до боржника забезпечені в повному обсязі заставою майна боржника, що підтверджується рішеннями Господарського суду Донецької області від 06.05.2014р. у справі №905/2275/14, Господарського суду Житомирської області від 02.10.2015р. у справі №906/1079/15.
Також, судом встановлено обставини визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З від 17.09.2013р. між скаржником та боржником у даній справі згідно з рішенням Господарського суду Житомирської області 15.09.2015р., яке залишено в силі постановою апеляційного суду 01.12.2015р. та постановою касаційного суду 23.03.2016р. у справі №906/1079/15 (а.с.34-44, т.3).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 27.09.2018р. у справі №906/1157/17 касаційним господарським судом прийнято до уваги, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.03.2017 у справі №906/1213/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду 11.05.2017р., інформація про яке зазначалася у касаційній скарзі та яке є загальновідомим, як таке, що перебуває у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відмовлено у задоволенні позову боржника про звільнення з-під арешту спірного заставного майна до Державної іпотечної установи. Отже, судами у справі №906/1213/16 встановлено факт незадоволення вимог кредитодавця по спірному кредитному договору.
Також, у матеріалах справи наявна заява скаржника від 16.02.2018р. №900/15, з якої вбачається, що скаржник звернувся до Господарського суду Житомирської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника в дану справу про банкрутство (а.с.59-83, т.5).
З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала необґрунтованими висновки апеляційного суду про закриття провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи з тих підстав, що ухвала суду про порушення процедури банкрутства від 24.01.2018р. у справі №906/1157/17 не порушує її прав, а також, що вона не набула статусу учасника справи про банкрутство.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 27.09.2018р. по справі №906/1157/17 вказав, що доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.2. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими, виходячи з висновків згідно з пунктами 15-20 мотивувальної частини даної постанови, про що зазначено вище, в яких, зокрема скаржник доводив, що постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, Рівненський апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що Державна іпотечна установа є іпотекодержателем майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" та звернулась 19.02.2018р. до боржника з кредиторськими вимогами, є заставодержателем згідно з чинним записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому порушення справи про банкрутство порушує її права та призведе до скасування обмежень з майна боржника ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", зокрема, скасування арешту майна боржника, який був накладений відповідно до рішення суду у справі №906/1079/15 від 02.10.2015р., що, в свою чергу, матиме наслідком порушення прав та законних інтересів Державної іпотечної установи, як стягувача за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013р., укладеним між Державною іпотечною установою та ПАТ "КБ "Промекономбанк", що є порушенням ст.ст.1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Скаржник зазначив, що судом першої інстанції вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "ФК "Інновація" неправильно віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів як такі, що не забезпечені заставою, оскільки у боржника ТОВ "ВКФ Інтертрансстрой" є заставне майно, що забезпечує вимоги ініціюючого кредитора та підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.03.2017р. у справі №906/1213/16.
З огляду на вище викладене, а також, вказівки зазначені у постанові Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.09.2018р. по справі №906/1157/17 та встановлені судом обставини, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
За змістом ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
З огляду на зазначене вище, в силу п.3 ч.1 ст.277 ГПК України ухвала Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018р. у справі №906/1157/17 підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, апеляційна скарга Державної іпотечної установи підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018р. у справі №906/1157/17 скасуванню, з прийняттям нового судового рішення, яким у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Грушевського, буд.106А; ідентифікаційний код 30014709) слід відмовити.
Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи, м.Київ задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018р. у справі №906/1157/17 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Грушевського, буд.106А; ідентифікаційний код 30014709) відмовити.
3. Справу №906/1157/17 повернути до Господарського суду Житомирської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "21" грудня 2018 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.
Дата ухвалення рішення | 18.12.2018 |
Оприлюднено | 22.12.2018 |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні