Постанова

від 12.12.2018 по справі 905/635/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа № 905/635/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача від відповідача-1 від відповідача-2 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 адвокат Костікова О.О., довіреність № 09-18/6410 від 26.04.18 не з'явився адвокат Мастепанов О.В., ордер АА№121211 від 07.05.18 розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь Донецької області (вх. №535Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2018р. (повний текст підписано 27.07.2018р.) у справі№905/635/18 (суддя Чернова О.В.) за позовомПриватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь Донецької області до відповідачів: про 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс , м.Маріуполь Донецької області 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Наір Сервіс , м.Маріуполь Донецької області визнання договору недійсним В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.07.2018р. по справі №905/635/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс", м. Маріуполь Донецької області про визнання договору уступки права вимоги від 29.04.2016р. недійсним.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2018р. по справі №905/635/18 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, зважаючи на наступне:

а) оскаржуваний договір відступлення права вимоги був укладений із порушенням Конституції України, статей 203, 512, 514 Цивільного кодексу України;

б) відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги - дійсного зобов'язання, що існувало на момент переходу цих прав. Проте, як вбачається із договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. такого дійсного та реального зобов'язання станом на момент його укладення не існувало, враховуючи наступне:

- акт про надання послуг з представлення персоналу №ОУ-073 взагалі не може спричинити будь-які зобов'язання, оскільки вказаний документ містить тільки підпис та печатку ТОВ Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс . Підпис та печатка позивача на даному документі відсутня, у зв'язку із чим акт №ОУ-073 взагалі не має правової природи і не може породжувати цивільні права та обов'язки сторін і відповідно не є зобов'язанням у розумінні вимог ст. 509 ЦК України, та як наслідок не може бути предметом уступки. До того ж, рішенням суду по справі №905/3017/15 у задоволенні позовних вимог ТОВ Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс було відмовлено у повному обсязі, що також підтверджує той факт, що ніякого зобов'язання по справі №905/3017/15 не існувало;

- справа №905/3017/15 на момент укладання спірного Договору знаходилася у провадженні господарського суду Донецької області і тільки 06.06.2016р. по даній справі було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, що свідчить про те, що на момент укладення спірного договору ніяких зобов'язань у рамках справи №905/3017/15 до закінчення розгляду вказаної справи по суті до 06.06.2016р., взагалі бути не могло.

- на час вчинення правочину 29.04.2016р. не існувало предмету спірного договору уступки права вимоги - самого зобов'язання. У зв'язку із чим не існувало і не могло існувати кредитора та боржника у вказаному зобов'язанні;

в) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у Відповідача є право вимагати від боржника виконання обов'язку щодо оплати послуг у розмірі 2 671 781,75 грн на підставі судової експертизи, проведеної під час розгляду справи №3/218, в ході якої було встановлено факт надання Відповідачем-1 Позивачу послуг за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р. на суму 2 671 781,75 грн., оскільки при розгляді даної справи №905/635/18 відповідачем не надано жодного доказу того, що акти які були передані Відповідачем-1 Відповідачу-2 дійсно розглядалися судом у справі №3/218 та досліджувались при проведенні судової експертизи;

г) суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що Позивач листом №082/1380 від 16.05.2011 визнав борг у розмірі 2 671 781,75 грн. зважаючи на наступне:

- у вказаному листі зазначена сума 2 772 473,94 грн., яка не відповідає сумі позову, а у листі не зазначено, що позивач підтверджує суму боргу, а вказано лише те, що можливе узгодження наданих послуг з 26.04.2011 по 10.05.2011.

- дана сума боргу не була узгоджена позивачем у зв'язку із тим, що відповідачем-2 не було надано документів які б підтверджували той факт, що послуги за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р. не були сплачені, згідно інших актів які були оформлені між відповідачем-1 та позивачем у спірний період.

д) ТОВ Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс , укладаючи з ТОВ НАІР-СЕРВІС 06.06.2016р. додаткову угоду №1 про викладення п.п. 1.1., 1.2, 1.3. Договору у новій редакції, не внесли зміни до існуючих зобов'язань, а уклали нову угоду про уступку нового зобов'язання - виплату грошових коштів у розмірі 2 657 192, 33 грн., які Боржник нібито не сплатив Початковому кредитору за отримані від останнього послуги по наданню персоналу у період з квітня 2011 р. по травень 2011 р., в той час як при укладання спірного договору уступки 29.04.2016р. сторони визначили інший предмет договору - заборгованість за Актом №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009 р. на суму 2 657 192, 93 грн. згідно справи №905/3017/15, яка знаходиться у господарському суді Донецької області;

е) укладений сторонами правочин є таким, що спрямований на умисне ухилення від виконання ТОВ Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс рішень судів, які набрали законної сили, зважаючи на наявність відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача-1, що свідчить про наявність порушеного права позивача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зубченко І.В., Радіонова О.О., Стойка О.В.) відновлено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2018р. (повний текст підписано 27.07.2018р.) у справі №905/635/18 та відкрито апеляційне провадження у справі №905/635/18.

Указом Президента України від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", крім іншого, ліквідовано Донецький апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у місті Харкові.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць) та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів" до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду переведено суддів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018 року.

Приписами частини 5 та 7 статті 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018р. сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді Шутенко І.А., Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2018р. прийнято справу №905/635/18 до провадження та призначено її до розгляду на 12.12.2018 о 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105.

Позивач у судовому засіданні 12.12.2018р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач-1 у судове засідання 12.12.2018р. не з'явився, причини неявки не повідомив.

Відповідач-2 у судовому засіданні 12.12.2018р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

В процесі розгляду апеляційної скарги відповідач-2 надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив відмовити в її задоволенні з наступних підстав:

- п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними передбачено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі;

- сторони у правочині не позбавлені можливості шляхом внесення в правочин відповідних змін привести умови договору у відповідності із законом. У такому випадку питання щодо недійсності правочину розглядається судом із врахуванням таких змін. За таких обставин, питання щодо дійсності чи недійсності договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. підлягає оцінці із врахуванням внесених відповідачами змін на підставі додаткової угоди №1 від 06.06.2016р.

- згідно договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. (із врахуванням додаткової угоди) Відповідач-1 відступив Відповідача-2 майнове право вимоги від Позивача здійснення оплати 2 657 192,93 грн. - вартості послуг з надання персоналу, які були надані та отримані Позивачем, але ним не оплачені у період часу з квітня 2011р. по травень 2011р. Тобто, на підставі оспорюваного правочину фактично був змінений кредитор позивача у зобов'язанні, яке виникло з факту надання відповідачем-1 відповідних послуг у період часу з квітня 2011р. по травень 2011р., та яке існувало як на час укладання оспорюваного правочину, так і на даний час;

- договір про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. не порушує прав та охоронюваних інтересів Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь .

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 серпня 2009 року між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" (далі - Виконавець) укладено договір про надання послуг з надання персоналу №7 (далі - договір), за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати по заявці послуги з надання замовнику робітників для участі у виробничому процесі, з управління виробництвом або для виконання інших функцій, які пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією продукції, у період часу та на умовах, визначених цим договором. Кваліфікаційні вимоги до робітників визначаються замовником у письмовій заявці, яка надсилається на адресу виконавця по формі вказаній у додатку №1 до даного договору. Характер виконуючих робітниками функцій визначається поручителем замовника в межах їх професійної кваліфікації.

Згідно п. 1.2 договору, функції, які передбачені п.1.1 цього договору, виконуються робітниками по місту знаходження замовника або у іншому узгодженому з замовником місці.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009р. (п.11.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 01.11.2009р. продовжено строк дії договору до 31.12.2014р.

Проте, 13.04.2011р. додатковою угодою №8 до договору №7 від 01.08.2009р. Сторонами дійшли згоди щодо розірвання договору №7 від 01.08.2009р. з 15.04.2011р.

На виконання умов договору сторонами складені та підписані акти про надання послуг з представлення персоналу: №ОУ-072 за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р. на загальну суму 2 825 015,84грн., №ОУ-074 за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р. на загальну суму 20 001,24грн., №ОУ-075 від 10.05.2011р. на загальну суму 39 157,86грн., №ОУ-076 за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р. на загальну суму 724 434,22грн., №ОУ-077 за травень 2011р. на загальну суму 3 890,04грн. з додатками та акти про виконання робіт згідно цивільно-правових договорів.

10 травня 2011 року відповідачем-1 складено та підписано акт про надання послуг з представлення персоналу №ОУ-073 за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р. на загальну суму 2 772 473,94 грн.

Листом №082/1380 від 16.05.2011р. позивач повідомив відповідача-1 про узгодження акту №ОУ-073 за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р. після сплати останнім заборгованості з штрафних санкцій на суму 1 133 350,00 грн. за порушення правил пропускного режиму, відшкодування збитків на суму 435 271,16 грн. за недостачу матеріальних цінностей у котеджу №1, а також відображення в акті надання послуг коректування по актам СБ на суму 454 937,63 грн.

В подальшому, 29.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наир-Сервіс" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов Персонал Сервіс" (первісний кредитор) передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" (новий кредитор) належне йому право вимагати від Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь заборгованості за Актом №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009р. на суму 2 657 192,93 грн. відповідно до справи №905/3017/15, яка знаходиться в Господарському суді Донецької області та штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" приймає зазначене право вимоги, яке належить первісному кредитору.

Відповідно до п.1.2. договору про відступлення права вимоги за даним договором новий кредитор набуває усі права первісного кредитора відносно виконання ПАТ "МК "Азовсталь" заборгованості за Актом №ОУ-073 у справі №905/3017/15, що знаходиться в провадженні господарського суду Донецької області.

За умовами п.2.1 договору про відступлення права вимоги за передане право вимоги сплати від ПАТ "МК "Азовсталь" заборгованості за Актом №ОУ-073 у справі №905/3017/15, що знаходиться в провадженні господарського суду Донецької області на загальну суму 2 657 192,93 грн. Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 2 657 192,93 грн. на протязі 20 банківських днів з моменту пред'явлення первісним кредитором відповідної письмової вимоги.

За вимогами п.3.1 договору про відступлення права вимоги, обов'язки первісного кредитора уступити новому кредитору право вимоги згідно з умовами вказаного договору, не пізніше 2 робочих днів від дати укладення договору передати новому кредитору усі необхідні документи та інформацію, які засвідчують право вимоги яке передається по даному договору, у зобов'язанні первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Згідно п. 5.1 договору про відступлення права вимоги він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Додатковою угодою №1 від 06.06.2016р. сторонами внесено зміни, зокрема до п.п. 1.2., 1.3. спірного договору про відступлення права вимоги, згідно з якими за даним договором до нового кредитора переходить право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних зобов'язань: сплачувати грошові кошти у розмірі 2 657 192,93грн., які боржник не сплатив первісному кредитору за отримані від останнього послуги з представлення персоналу у період з квітня 2011р. по травень 2011р. До Нового кредитора переходить право вимоги Первісного кредитора за Договором, визначене у п. 1.1.,1.2. даного Договору, а також усі права та обов'язки, що існують у Первісного кредитора за надані боржнику послуги з представлення персоналу у період з квітня 2011р. по травень 2011р.

16.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" звернулось до позивача з вимогою №вих1073 про оплату грошових коштів у розмірі 2 657 192,93 грн. у семиденний строк з дня отримання даної вимоги, яка отримана останнім - 22.09.2016р.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3017/15 від 06.06.2016р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" до Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь" про стягнення заборгованості в сумі 2 657 192,93 грн. відмовлено повністю.

Посилаючись на укладання відповідачами договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. з порушенням вимог цивільного законодавства, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" про визнання договору уступки права вимоги від 29.04.2016р. недійсним.

При розгляді вищевказаних вимог судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Вирішуючи спір про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на той факт, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

За приписами статті 207 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент укладання оспорюваного договору), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь , звертаючись до місцевого господарського суду із позовом, в обґрунтування останнього, зокрема зазначило, що оспорюваним договором про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. було передане неіснуюче зобов'язання, що є грубим порушенням норм матеріального права України.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із вищевказаними твердженнями позивача, враховуючи наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що в разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.

При цьому, аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить, що такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов'язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов'язання, тобто такого зобов'язання яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Як вбачається із п.1.1. договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" (первісний кредитор) передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" (новий кредитор) належне йому право вимагати сплати від Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь заборгованості по Акту №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009р. на суму 2 657 192,93 грн. відповідно до справи №905/3017/15, яка знаходиться в Господарському суді Донецької області та штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" приймає зазначене право вимоги, яке належить первісному кредитору.

Відповідно до п.1.2. договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. за даним договором новий кредитор набуває усі права первісного кредитора відносно виконання ПАТ "МК "Азовсталь" заборгованості за Актом №ОУ-073 у справі №905/3017/15, що знаходиться в провадженні господарського суду Донецької області.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3017/15 від 06.06.2016р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" до Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь" про стягнення заборгованості в сумі 2657192,93 грн. відмовлено повністю.

Вищевказане рішення господарського суду Донецької області у справі №905/3017/15 від 06.06.2016р. є таким, що набрало законної сили, у зв'язку із чим обставини, що були встановлені в останньому є преюдиційними під час розгляду даної справи в світлі положень ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3017/15 від 06.06.2016р. встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та Публічним акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь" було укладено додаткову угоду №8 від 13.04.2011р. до договору №7 від 01.08.2009р., якою сторони дійшли згоди щодо розірвання договору з 15.04.2011р., що і стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, договір про надання послуг з надання персоналу №7 від 01.08.2009р. є розірваним з 15.04.2011р.

Частинами 2,3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Наведені вище обставини свідчать, що зобов'язання сторін за договором про надання послуг з надання персоналу №7 від 01.08.2009р. припинились з моменту його розірвання, тобто з 15.04.2011р.

Як вже зазначалось вище, предметом договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. є перехід до нового кредитора права вимоги сплати від Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь заборгованості по Акту №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009р. на суму 2 657 192,93 грн.

В наявному в матеріалах справи Акту №ОУ-073 від 10.05.2011р., який підписаний виключно відповідачем-1, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" надало на користь Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь послуги з надання персоналу на суму 2 772 473,94 грн. в період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" право вимоги сплати суми боргу по Акту №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009р. в розмірі 2 657 192,93 грн. за зобов'язанням, яке виникло в період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р.

В той же час, як було встановлено апеляційним господарським судом, зобов'язання сторін за договором №7 від 01.08.2009р. припинились ще 15.04.2011р.

Наведені вище обставини свідчать, що предметом вищевказаного договору від 29.04.2016р. є право вимоги сплати суми боргу за неіснуючим зобов'язанням (таким, що не існувало саме по собі на момент укладання договору про відступлення права вимоги).

Що стосується встановленої в рішенні господарського суду Донецької області у справі №905/3017/15 від 06.06.2016р. обставини стосовно надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" послуг з надання персоналу за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р. на суму 2 671 781,75 грн. згідно висновку судово-економічної експертизи №438-/24-516/25 від 05.03.2012р., судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що таке надання послуг відбулось не на виконання договору №7 від 01.08.2009р., оскільки зобов'язання сторін за вказаним договором припинились з моменту його розірвання, тобто з 15.04.2011р.

Судова колегія апеляційного господарського суду не заперечує факт наявності невиконаного зобов'язання ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь за отримані послуги з надання персоналу за період з 26.04.2011р. по 10.05.2011р., проте вказана обставина не спростовує висновку, що станом на момент укладання договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. вказаного зобов'язання саме в межах договору про надання послуг з надання персоналу №7 від 01.08.2009р. не існувало, у зв'язку із чим заміна кредитора в такому зобов'язанні фізично не могло бути здійснено.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що в разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається, а змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора, зважаючи на те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право вимоги, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що договір про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. є таким, що порушує положення статей 512, 514 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що наявність/відсутність заборгованості Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь за актом про надання послуг з представлення персоналу №ОУ-073 не є визначальним під час вирішення спору в даній справі, зважаючи на вищевказані вище обставини.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Наір Сервіс , із посиланням на п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , що питання щодо дійсності чи недійсності договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. підлягає оцінці із врахуванням внесених відповідачами змін на підставі додаткової угоди №1 від 06.06.2016р. не впливають на вищевказаний висновок апеляційного господарського суду, враховуючи наступне:

- по перше, п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними встановлено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Аналіз вищевказаного пункту Постанови Пленуму Вищого господарського суду України свідчить, що вказане роз'яснення Пленуму щодо самостійного усунення порушень, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, застосовується сторонами виключно у процесі вирішення спору.

Проте, станом на момент укладання додаткової угоди №1 від 06.06.2016р. жодного спору між сторонами щодо правомірності укладання договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. та відповідного відкритого судом провадження не існувало;

- по друге, як вже зазначалось вище, додатковою угодою №1 від 06.06.2016р. до договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. внесено зміни до п. 1.2., 1.3. спірного договору про відступлення права вимоги, згідно з якими за даним договором до нового кредитора переходить право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних зобов'язань: сплачувати грошові кошти у розмірі 2 657 192,93грн., які боржник не сплатив первісному кредитору за отримані від останнього послуги з представлення персоналу у період з квітня 2011р. по травень 2011р. До Нового кредитора переходить право вимоги Первісного кредитора за Договором, визначене у п. 1.1.,1.2. даного Договору, а також усі права та обов'язки, що існують у Первісного кредитора за наданні боржнику послуги з представлення персоналу у період з квітня 2011р. по травень 2011р.

Як вбачається із вищевказаних умов додаткової угоди №1 від 06.06.2016р. в порівнянні із самим договором про відступлення права вимоги від 29.04.2016р., сторонами, зокрема, виключено посилання, що предметом договору є перехід права вимоги сплати заборгованості по Акту №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009р.

В той же час, згідно положень діючого цивільного законодавства України зміна умов договору можлива виключно щодо існуючих прав та обов'язків сторін по договору, за умови збереження самого зобов'язання.

Таким чином, враховуючи той факт, що за договором про відступлення права вимоги від 29.04.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс", сторони передбачили перехід до нового кредитора права вимоги сплати заборгованості по Акту №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009р., судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що є протиправним виключення в додатковій угоді №1 від 06.06.2016р. посилання, що предметом договору є перехід права вимоги сплати заборгованості по Акту №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009р., оскільки вказані зміни фактично не дають можливості встановити за яким саме зобов'язанням та з яких підстав виникла сума боргу, яка відступається новому кредитору.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що наявні в матеріалах справи документи та пояснення сторін свідчать, що між сторонами не укладалось іншого договору про надання послуг з надання персоналу окрім договору №7 від 01.08.2009р., у зв'язку із чим договір про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. передбачає перехід до нового кредитора права вимагати сплати заборгованості саме по Акту №ОУ-073 за договором №7 від 01.08.2009р., незважаючи на виключення вказаної інформації шляхом укладання додаткової угоди №1 від 06.06.2016р.

Як вже зазначалось вище, апеляційним господарським судом було встановлено, що за договором про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. було передане неіснуюче зобов'язання, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

На думку судової колегії апеляційного господарського суду, внесення вищевказаних змін до договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. зумовило фактичне приховування зобов'язання за яким здійснюється перехід права вимоги, яке обумовлено бажанням сторін договору виправити дефекти вказаного правочину, зважаючи на передачу до нового кредитора права вимоги сплати суми боргу за неіснуючим зобов'язанням.

Отже, наведені вище обставини свідчать, що факт укладання відповідачами додаткової угоди №1 від 06.06.2016р. не спростовує висновок суду про наявність порушень під час укладання договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. із якими діюче законодавство пов'язує недійсність правочину.

Твердження місцевого господарського суду, що договір про відступлення права вимоги від 29.04.2016р. не порушує прав та охоронюваних інтересів Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь є безпідставними та необґрунтованими, зважаючи на потенційну можливість пред'явлення новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю Наір Сервіс вимоги до позивача щодо сплати суми боргу на підставі оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 29.04.2016р., яким відбулась заміна кредитора в неіснуючому зобов'язанні.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" про визнання договору уступки права вимоги від 29.04.2016р. недійсним підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2018р. по справі №905/635/18 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2018р. по справі №905/635/18 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2018р. по справі №905/635/18 - скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" про визнання договору уступки права вимоги від 29.04.2016р. недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір уступки права вимоги від 29.04.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" (87503, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 35455697) на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (87500, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 881 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1321,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс" (87503, м.Маріуполь, пр. Будівельників, 54-1, ЄДРПОУ 37793554) на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (87500, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 881 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1321,50 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя І.А. Шутенко

Суддя О.В. Плахов

(У судовому засіданні 12.12.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 21.12.2018 року).