Рішення

від 11.12.2018 по справі 908/2123/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/107/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 Справа № 908/2123/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, буд. 17, оф. 5-1)

про стягнення 2959490,53 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3191 від 08.12.2016;

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 584060,19 грн. 3% річних та 2375430,34 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 12Т-13 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 23.04.2013.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/2123/18, присвоєно справі номер провадження 18/107/18, призначено підготовче судове засідання на 13.11.2018; ухвалою від 13.11.2018 підготовче провадження закрито; розгляд справи по суті призначено на 11.12.2018.

В судовому засіданні 11.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача 10.12.2018 до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку 3% річних в табличному вигляді на виконання вимог суду без зміни позовних вимог по суті, яке судом задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання умов договору №12Т-13 від 23.04.2013 позивачем надано відповідачу послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії згідно двосторонніх актів № 160/10 від 31.10.2014, № 160/11 від 30.11.2014, № 160/12 від 31.12.2014, № 160/01 від 31.01.2015, №161/01 від 31.01.2015, № 160/02 від 28.02.2015, № 161/02 від 28.02.2015. Стягнення заборгованості, в тому числі за цими актами, було предметом розгляду справи №908/3069/15 (основний борг на загальну суму 21302210,31 грн.). Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2015 у справі № 908/3069/15 стягнуто 18222072,38 грн. заборгованості, 3227376,37 грн. пені, 14100974,72 грн. індексу інфляції, 524613,99 грн. 3 % річних, 73080,00 грн. судового збору. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015, рішення суду від 30.06.2015 змінено в частині стягнення суми основного боргу, а саме: вказано 21302210,31 грн. замість 18222072,38 грн. заборгованості Відповідачем рішення суду виконано шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача та заліком зустрічних однорідних вимог. Позивач відзначив, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті послуг за зазначеними актами, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. Посилаючись на приписи ст.ст. 610, 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Ухвали з інформацією про час та місце судового розгляду справи своєчасно направлялись судом на адресу відповідача.

Копію ухвали суду у справі від 22.10.2018, яка направлялась на адресу відповідача, вручено уповноваженому представнику відповідача 26.10.2018.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та комунальним підприємством «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (споживачем, відповідачем у справі) 23.04.2013 укладено договір № 12Т-13 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, теплопостачальна організація зобов'язалась надати послуги споживачу, зазначені у п. 1.2 Договору в необхідних йому обсягах відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування послуг: «Надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії» .

Теплопостачальна організація надає послуги споживачу із параметрами теплоносія відповідно до температурного графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером (першим заступником генерального директора) теплопостачальної організації, та узгодженого місцевими органами влади, в обсягах згідно Додатку № 1 до цього Договору на потреби, вказані в додатках № 2/1 та № 2/2 цього Договору, а саме:

- опалювання (в опалювальний період) - 116,078 Гкал/г в т.ч.: ТРП1:ТРП12 - 84,372 Гкал/г, ЦТП - 31,706 Гкал/г;

- вентиляція (в опалювальний період) - 6,761 Гкал/г в т.ч.: ТРП1:ТРП12 - 4,208 Гкал/г, ЦТП - 2,553 Гкал/г;

- гаряче водопостачання (протягом року) -101,533 Гкал/г в т.ч.: ТРП1:ТРП12 - 74,862 Гкал/г, ЦТП-26,671 Гкал/г.

Згідно із п. 3.1 Договору, розрахунки за отримані послуги здійснюються за наступними тарифами:

- тариф на виробництво теплової енергії (затв. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕУ) № 47 від 24.01.2013) в розмірі 34,88 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 41,86 грн. за 1 Гкал (з ПДВ);

- тариф на транспортування теплової енергії (затв. рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010) в розмірі 11,56 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 13,87грн. за 1 Гкал (з ПДВ);

- тариф на постачання теплової енергії набуде чинності в установленому діючим законодавством порядку.

Відповідно до п. 3.2 договору, орієнтована річна загальна вартість цього Договору згідно з орієнтовним річним плановим обсягом постачання теплової енергії та діючими на момент укладання Договору тарифами становить 23864568,62 грн. з ПДВ (Додаток № 1А).

Згідно із п. 4.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 24.06.2014, розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума: тарифу на виробництво теплової енергії, тарифу на транспортування теплової енергії, тарифу на постачання теплової енергії, які затверджується уповноваженим до відповідного законодавства органом, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством порядку.

В пункті 4.3 Договору сторони передбачили, що по закінченні звітного місяця, в якому надавалися послуги, споживачем та теплопостачальною організацією підписуються двосторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг з транспортування, двосторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії за фактичний обсяг теплової енергії.

Споживач зобов'язаний підписати надані нарочно з боку теплопостачальної організації акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, акт про надання послуг з постачання теплової енергії у 3-х примірниках на протязі 2-х робочих днів з моменту одержання з обов'язковим зазначенням дати підписання актів та 2 примірника актів повернути представнику теплопостачальної організації, який одночасно надає споживачу податкову накладну з зазначенням на акті дати її отримання.

У випадку не підписання акту споживачем на протязі 2-х робочих днів, акти підписуються представником теплопостачальної організації з внесенням відповідного запису про відмову та направляться на адресу споживача поштою. Оформлений таким чином акт про надання послуг є фінансовим документом та обов'язковим для виконання, а також є підставою для розрахунків.

Відповідно до п. 4.4 Договору, розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем за фактичний обсяг щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за Договором, які не суперечать діючому законодавству.

Згідно із п. 6.1 Договору споживач теплової енергії зобов'язаний зокрема:

- своєчасно та в повному обсязі оплачувати спожиту теплову енергію, включаючи виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за встановленими тарифами, в порядку та в строки, передбачені цим Договором, а також нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього договору (п. 6.1.1. договору);

- приймати надані послуги та підписувати 2-х сторонні акти про надання послуг,

визначені п. 4.1 цього договору (п. 6.1.2. договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання споживачем та теплопостачальною організацією та діє до 31.12.2013. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку його дії жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.

Матеріали справи не містять відповідних заяв про припинення дії договору, отже Договір є чинним.

Позивачем, на виконання умов договору у період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року надано відповідачу послуги на суму 16571901,78 грн., що підтверджується двосторонніми актами:

- № 160/10 від 31.10.2014 про надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 1842308,64 грн.,

- № 160/11 від 30.11.2014 про надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 3102860,64 грн.,

- № 160/12 від 31.12.2014 про надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 3707033,70 грн.,

- № 160/01 від 31.01.2015 про надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 3734088,00 грн.,

- № 161/01 від 31.01.2015 про надання послуг з транспортування теплової енергії на суму 990230,40 грн.,

- № 160/02 від 28.02.2015 про надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 3195380,40 грн.,

- № 161/02 від 28.02.2015 про надання послуг з транспортування теплової енергії на суму 847372,32 грн.

Відповідач підписав вказані акти про надання послуг без заперечень та зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи споживача.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань у повному обсязі по оплаті вартості отриманих послуг, позивач 30.04.2015 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості по договору № 12Т-13 від 23.04.2013, в тому числі за вказаними вище актами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2015 у справі №908/3069/15 стягнуто з комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на користь Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» 18222072,38 грн. заборгованості, 3227376,37 грн. пені, 14100974,72 грн. індексу інфляції, 524613,99 грн. 3 % річних, 73080,00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 рішення суду від 30.06.2015 змінено в частині стягнення суми основного боргу, а саме вказано 21302210,31 грн. замість 18222072,38 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 судом видано відповідний наказ.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 21.12.2015 відкрито виконавче провадження № 49636596 з примусового виконання наказу суду від 14.09.2015 у справі №908/3069/15.

Сума заборгованості по основному зобов'язанню по актам про надання послуг за жовтень 2014 року - лютий 2015 року погашена відповідачем у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача та зарахуванням зустрічних однорідних вимог в період з 24.11.2014 по 21.12.2017.

У зв'язку з тим, що заборгованість за Договором по актам № 160/10 від 31.10.2014, №160/11 від 30.11.2014, № 161/11 від 30.11.2014, № 160/12 від 31.12.2014, № 161/12 від 31.12.2014, № 160/01 від 31.01.2015, № 161/01 від 31.01.2015, № 160/02 від 28.02.2015, №161/02 від 28.02.2015, № 162/02 від 28.02.2015 відповідачем погашена з порушенням термінів, визначених договором, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за загальний період з 15.10.2015 по 21.12.2017 в сумі 584060,19 грн. та інфляційні втрати за період заборгованості з 15.10.2015 по 21.12.2017 в сумі 2375430,34 грн.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснене з урахуванням часткових оплат:

по акту № 160/10 від 31.10.2014 на суму боргу 85413,02 грн., яка погашена 16.06.2016 згідно платіжного доручення № 4137;

по акту № 160/11 від 30.11.2014 на суму боргу 3102860,64 грн., яка погашена 16.06.2016 згідно платіжного доручення № 4137;

по акту № 160/12 від 31.12.2014 на суму боргу 2520621,89 грн., яка погашена 16.06.2016 згідно платіжного доручення № 4137;

по акту № 160/01 від 31.01.2015 на суму боргу 3734088,00 грн., яка погашена 16.06.2016 згідно платіжного доручення № 4137 у розмірі 356504,72 грн.; 12.01.2017 згідно платіжного доручення № 50 у розмірі 3165180,11 грн.; 22.12.2017 згідно платіжного доручення № 7 у розмірі 212403,17 грн.;

по акту № 161/01 від 31.01.2015 на суму боргу 990230,40 грн., яка погашена 22.12.2017 згідно платіжного доручення № 7;

по акту № 160/02 від 28.02.2015 на суму боргу 3195380,40 грн., яка погашена 22.12.2017 згідно платіжного доручення № 7;

по акту № 161/02 від 28.02.2015 на суму боргу 847372,32 грн., яка погашена 22.12.2017 згідно платіжного доручення № 7.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обставини виконання сторонами умов договору № 12Т-13 від 23.04.2013 були предметом дослідження судами всіх інстанцій у справі № 908/3069/15.

Зокрема, згідно рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2015 у справі №908/3069/15 з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 стягнуто з відповідача на користь позивача 21302210,31 грн. заборгованості, 3227376,37 грн. пені, 14100974,72 грн. індексу інфляції, 524613,99 грн. 3 % річних, 73080,00 грн. судового збору. Зазначена заборгованість виникла на підставі договору № 12Т-13 від 23.04.2013 по актам № 27/03 від 31.03.2014, № 28/03 від 31.03.2014, № 160/04 від 30.04.2014, № 162/04 від 30.04.2014, № 161/04 від 30.04.2014, № 160/05 від 31.05.2014, №160/06 від 30.06.2014, № 160/07 від 31.07.2014, № 160/10 від 31.10.2014, № 160/11 від 30.11.2014, № 161/11 від 30.11.2014, № 160/12 від 31.12.2014, № 161/12 від 31.12.2014, №160/01 від 31.01.2015, № 161/01 від 31.01.2015, № 160/02 від 28.02.2015, № 161/02 від 28.02.2015, № 162/02 від 28.02.2015. Факт порушення з боку відповідача виконання зобов'язань по оплаті отриманих послуг, передбачених договором, по вказаним актам суд визнав доведеним.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт порушення з боку відповідача зобов'язань за Договором щодо оплати отриманих послуг по актам № 160/10 від 31.10.2014, № 160/11 від 30.11.2014, №161/11 від 30.11.2014, № 160/12 від 31.12.2014, № 161/12 від 31.12.2014, № 160/01 від 31.01.2015, № 161/01 від 31.01.2015, № 160/02 від 28.02.2015, № 161/02 від 28.02.2015, №162/02 від 28.02.2015 остаточно встановлено рішенням господарського суду від 30.06.2015 у справі № 908/3069/15.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що вартість отриманих від позивача послуг сплачено в повному обсязі, проте з простроченням визначеного договором строку (до останнього числа місяця, наступного за звітним).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період (з 15.10.2015 по 21.12.2017) за кожним окремо актом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що розмір річних процентів складає 584060,19 грн. і в цій сумі вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 15.10.2015 по 21.12.2017 підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 2375430,34 грн. за період прострочення виконання зобов'язання з 15.10.2015 по 21.12.2017 суд визнав виконаним невірно через неправильне визначення періоду нарахування інфляційних втрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку втрат від інфляції треба враховувати, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений; найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

Перерахувавши за допомогою бази даних «Законодавство» інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, заявлена до стягнення позивачем, є меншою ніж перераховано судом, тому вимога про стягнення 2375430,34 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

На підставі викладеного, суд визнав позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376, ідентифікаційний код 32166551) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964; п/р № 26001212001241 в ПАТ АБ «Укргазбанк» код ЄДРПОУ банку 23697280, МФО 320478) 584060,19 грн. (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі шістдесят грн. 19 коп.) 3% річних, 2375430,34 грн. (два мільйона триста сімдесят п'ять тисяч чотириста тридцять грн. 34 коп.) інфляційних втрат та 44392,36 грн. (сорок чотири тисячі триста дев'яносто дві грн. 36 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 20.12.2018.

Суддя В.В. Носівець