Рішення

від 11.12.2018 по справі 908/2078/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/96/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 справа № 908/2078/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІМЕТ АГРО» (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 1)

про стягнення 333299,53 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

За участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.06.2017

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 329000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 130917/УАЗ від 13.09.2017 та 4299,53 грн. 3% річних за прострочення нового зобов'язання (новації) з повернення грошових коштів.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/2078/18, присвоєно справі номер провадження 18/96/18, призначено підготовче судове засідання на 13.11.2018; підготовче засідання відкладалося на 06.12.2018; ухвалою суду від 06.12.2018 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 11.12.2018.

В судовому засіданні 11.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання умов договору поставки № 130917/УАЗ від 13.09.2017 на підставі виставленого відповідачем рахунку № СФ-0023 від 13.09.2017 платіжними дорученнями № 5279 від 29.09.2017, № 1322 від 17.10.2017 та № 1476 від 27.10.2017 ним здійснено передплату (авансовий платіж) в розмірі 50% в загальній сумі 900000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача. Відповідачем, з порушенням встановленого п. 4 Специфікації № 1 до договору 70-денного строку поставки, частково передано за видатковою накладною № СФ-0023 від 15.03.2018 у власність позивача передбачений договором товар - борона мотига ротаційна OKS-9000, гідравлічна складна рама, 45 робочих секцій в кількості 2 шт. на загальну суму 484077,60 грн. У зв'язку з неналежно якістю та наявними істотними недоліками отриманого від відповідача товару, згідно видаткової накладної № УА-00000060 від 16.04.2018 товар повернуто відповідачу. За доводами позивача, за домовленістю сторін (новації) первісне зобов'язання з поставки відповідачем товару припинено та замінене новим зобов'язанням з повернення отриманої передплати, про що свідчать листи відповідача та часткове повернення ним коштів в сумі 571000,00 грн. Оскільки в порушення кінцевого строку 30.04.2018 відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення залишку передплати в розмірі 329000,00 грн., позивач, крім основного боргу, нарахував та заявив до стягнення 4299,53 грн. 3% річних. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 80, 95, 96, 202, 207, 509, 525, 526, 530, 692, 694 ЦК України, ст.ст. 49, 144, 173-175, 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2018 зауважував про наміри врегулювання спору мирним шляхом та повідомив, що відзив у справі подаватися не буде.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання 11.12.2018 за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання представника відповідача повідомлено під розписку у судовому засіданні 06.12.2018.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІМЕТ АГРО» (продавцем, відповідачем у справі) 13.09.2017 укладено договір поставки № 130917/УАЗ (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити в порядку та на умовах, передбачених договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити цей товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображається у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець зобов'язався оплачувати товар на умовах, викладених в специфікаціях до договору. Оплата товару може здійснюватися покупцем, зокрема, на підставі рахунку-фактури постачальника.

Згідно із пунктами 6.1 та 6.2 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору спливає 31.12.2017.

Специфікацією № 1 (додаток № 1 до договору № 130917/УАЗ від 13.09.2017) сторони домовились про поставку товару - Борона мотига ротаційна OKS-9000, гідравлічна складна рама, 45 робочих секцій в кількості 7 шт., за ціною 201699,00 грн. за одиницю, без ПДВ, на загальну суму 1694271,60 грн., з ПДВ.

Додатковою угодою до Додатку № 1 до договору сторони продовжили термін дії договору до 31 грудня 2018 року.

Відповідно до п. 3 Специфікації (в редакції додаткової угоди № 1 до Додатку № 1 до договору) оплата здійснюється покупцем в наступному порядку: 50% передоплата (авансовий платіж), 50% кінцевий платіж по готовності продукції до відвантаження.

Пунктом 4 Специфікації визначено, що постачальник зобов'язується поставити товар в повному обсязі, зазначеному у цій специфікації, протягом 70 календарних днів з дня отримання авансового платежу.

На виконання умов Договору позивачем, на підставі наданого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0023 від 13.09.2017, платіжними дорученнями № 5279 від 29.09.2017, № 1322 від 17.10.2017 та № 1476 від 27.10.2017 на розрахунковий рахунок відповідача перераховано грошові кошти 50000,00 грн., 600000,00 грн. та 250000,00 грн., відповідно. Всього сума передоплати становить 900000,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № СФ-0023 від 13.03.2018 відповідачем поставлено позивачу товар: Борона мотига ротаційна OKS-9000, гідравлічна складна рама, 45 робочих секцій в кількості 2 шт., на загальну суму 484077,60 грн., з ПДВ.

За видатковою накладною № УА-00000060 від 16.04.2018 позивачем повернуто, а відповідачем прийнято поставлений товар - Борона мотига ротаційна OKS-9000 (вир-во Україна) в кількості 2 шт. на загальну суму 484077,60 грн.

Листом вих. № 035 від 16.04.2018 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з отриманою рекламацією на частину поставленої продукції по її якості, ТОВ «ОКСІМЕТ АГРО» не може забезпечити якість і кількість агрегатів для поставки та просив надіслати лист про повернення авансового платежу в розмірі 900000,00 грн. Строк повернення коштів відповідач встановив до 30 квітня 2018 року.

Протягом періоду з 16.04.2018 по 17.09.2018 відповідачем повернуто на розрахунковий рахунок позивача 571000,00 грн.

Залишок неповернутого авансового платежу складає 329000,00 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення в повному обсязі перерахованого на його рахунок авансового платежу строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень № 5279 від 29.09.2017, № 1322 від 17.10.2017 та № 1476 від 27.10.2017 позивачем на виконання умов Договору перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти в загальній сумі 900000,00 грн.

Строк поставки товару визначено п. 4 Специфікації - 70 календарних днів з дня отримання авансового платежу.

Відповідач свої зобов'язання щодо передання позивачу товару належної якості та у визначений Специфікацією № 1 строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З часу здійснення авансового платежу та повернення частково поставленого товару, після пред'явлення позову відповідач не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому суд вважає, що з урахуванням часткового повернення відповідачем суми передоплати, позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 329000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми передоплати позивач просив стягнути з відповідача 4299,53 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

В даному випадку умовами Договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Таким чином, оскільки за умовами договору на відповідача покладається зобов'язання по поставці товару, а не грошове зобов'язання, умовами договору відповідальність у вигляді процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено, правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених частиною 3 статті 693 ЦК України, не має. Позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Посилання позивача на те, що невиконання відповідачем власного договірного зобов'язання щодо неповернення грошових коштів у вигляді передоплати за товар є новим зобов'язанням з повернення грошових коштів (новацією) суд відхиляє.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За умовами ч. 1, 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

З наведеного визначення новації вбачається, що основною ознакою новації є домовленість, волевиявлення сторін, спрямована на заміну попереднього зобов'язання новим.

В обґрунтування вимоги про стягнення 3% річних позивач посилається на виникнення у відповідача нового зобов'язання, тобто, припинення правовідношення за Договором відносно зобов'язань відповідача по поставці товару, проте, жодних доказів домовленості сторін про припинення зобов'язань за Договором матеріали справи не містять.

Посилання відповідача в листі № 035 від 16.04.2018 на неможливість забезпечити якість і кількість агрегатів для поставки на час направлення вказаного листа та встановлення ним самим строку повернення авансу до 30 квітня 2018 року не змінює суті основного зобов'язання відповідача за договором та не може вважатися новацією у зобов'язаннях за діючим договором, строк якого сторони продовжили до 31.12.2018.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором поставки не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлену продукцію.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (даної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 3-90гс14 від 16.09.2014 та постанові № 910/14120/14 від 01.07.2015).

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, позивачем позовні вимоги обґрунтовано частково.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по поверненню отриманої суми передоплати в повному обсязі.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 329000,00 грн. основного боргу. В іншій частині позову суду відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 4935,00 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІМЕТ АГРО» (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 1, ідентифікаційний код 41197799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, ідентифікаційний код 25188223) 329000,00 грн. (триста двадцять дев'ять тисяч грн. 00 коп.) передоплати за договором та 4935,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 20.12.2018.

Суддя В.В. Носівець