Рішення

від 20.12.2018 по справі 910/11904/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.12.2018Справа №  910/11904/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад» до                           товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий дім «Цезар»    про                      стягнення 165  208,48 грн., Представники: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад»  до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий дім «Цезар» про стягнення  165  208,48 грн., з яких: 132  000,00 грн. боргу, 18  083,64 грн. пені, 10  960,87 грн. інфляційних, 4  163,97 грн.  Також позивач просить покласти на відповідача 1  350,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар. Суд своєю ухвалою від 17.09.2018, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, залишив позовну заяву без руху. Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви. Суд своєю ухвалою від 26.09.2018 відкрив провадження у справі  № 910/11904/18 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач відзив на позов не подав. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України. Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив: Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з  ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад» (продавець)  поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий дім «Цезар» (покупцю) товар (борошно рисове) на загальну суму 171  600,00 грн., а саме: на суму 39  600,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р81 від 13.06.2017, на суму 92  400,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р109 від 27.07.2017, на суму 39  600,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 143 від 19.09.2017. Товарно-транспортні накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача та засвідчені печаткою відповідача. Передача продавцем та прийняття покупцем товару свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі. Відповідач сплатив за товар 39  600,00 грн., внаслідок чого у відповідача виник борг на суму 132  000,00 грн. Вимога позивача № 07-6 від 20.07.2018 залишена відповідачем без задоволення. Відповідно до  692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити  товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України до відповідних відносин не застосовується.   Станом на день розгляду справи в суді відповідач не погасив 132  000,00 грн. боргу. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 132  000,00  грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки. Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 18  083,64 грн. пені. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України). Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком позивача, перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 10  960,87 грн. інфляційних втрат та  4  163,97 грн. трьох процентів річних. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами. Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 132  000,00 грн. боргу, 10  960,87 грн. інфляційних втрат,  4  163,97 грн. трьох процентів річних, а загалом 147  124,84 грн. Суд відмовляє в іншій частині 18  083,64 грн. пені. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3)  пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Позивач надав належні докази понесення 1 350,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правової допомоги № 2 від 20.07.2018,   свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акти прийому надання послуг (виконаної роботи) платіжні доручення №  4822 від 13.08.2018 та № 4851 від 29.08.2018). Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладають на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача покладається  2  206,87 грн. судового збору та  1  202,23 грн. витрат на професійну правничу допомогу.  В іншій частині судові витрати покладаються на позивача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад»  до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий дім «Цезар». Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий дім «Цезар» (вул. Богдана Хмельницького, 26, офіс 402, м. Київ, 01030, код 38824593) на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад»  (вул. Леніна, 34, м. Карлівка, Полтавська область, 39500, код 31680679)   132  000,00 грн. боргу, 10  960,87 грн. інфляційних втрат,  4  163,97 грн. трьох процентів річних, 2  206,87 грн. судового збору, 1  202,23 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовити. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України». Суддя                                                                                                     С. А. Ковтун