Рішення

від 17.12.2018 по справі 911/2083/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2083/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Амеда Голд , м. Київ,

до відповідача фізичної особи - підприємця Лушника Віктора Михайловича ,

с. Петропавловська Борщагівка Києво-Святошинського району,

про стягнення 23190,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенюта О.Ю., адвокат, ордер від 16.11.2018 КС №516261;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Амеда Голд , м. Київ (далі по тексту - ТОВ Амеда Голд ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача фізичної особи - підприємця Лушника Віктора Михайловича, с. Петропавловська Борщагівка Києво-Святошинського району (далі по тексту ФОП Лушник В.М.), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. передоплати, сплаченої позивачем за договором №1004/18 про виготовлення поліграфічної продукції від 10.04.2018, а також 160,00 грн. інфляційних втрат ( за період квітень - серпень 2018), 242,00 грн. 3% річних (за період 13.04.2018 - 07.09.2018) та 2 788,49 грн. пені (за період 13.04.2018 - 07.09.2018) та покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору від 10.04.2018 №1004/18 позивач оплатив відповідачу платіжним дорученням від 13.04.2018 29600,00 грн. за виготовлення та поставку поліграфічної продукції. Відповідач виготовив та передав за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 13.04.2018 продукцію на загальну суму 9600,00 грн., відтак переплата склала 20 000,00 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення передоплати в сумі 20 000,00 грн., разом із тим, претензія залишилась без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму переплати в судовому порядку з врахуванням нарахованих у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання пені, інфляційних та річних.

Ухвалою суду від 25.09.2018 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 18.10.2018 відкрито провадження у справі №911/2083/18, ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи призначено на 19.11.2018.

В судове засідання 19.11.2018 представник відповідача не з'явився. Від відповідача надійшла заява від 13.11.2018 №1311/18 про відкладення розгляду справи, обґрунтована неотриманням від позивача позовної заяви.

Ухвалою від 19.11.2018 розгляд справи було відкладено на 03.12.2018. Ухвалою суду від 03.12.2018 розгляд справи повторно відкладено на 17.12.2018.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не подав.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши позов ТОВ Амеда Голд до ФОП Лушника В.М., вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

10.04.2018 між ФОП Лушником В.М. (виконавець) та ТОВ Амеда Голд (замовник), було укладено Договір №1004/18 про виготовлення поліграфічної продукції (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виготовити поліграфічну продукцію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцеві продукцію в порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 1.1).

Замовник зобов'язується забезпечити виконавця всією необхідною інформацією та матеріалами для виконання останнім покладених на нього завдань та обов'язків (пункт 2.2.1), надати оригінал-макети у вигляді, узгодженому з виконавцем, та затвердити їх шляхом підписання роздруківок (пункт 2.2.2).

Виконавець зобов'язаний надати замовнику продукцію у порядку та строки, визначені договором та додатками до нього, які після підписання уповноваженими представниками сторін є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1.3).

Прийом та передача продукції за якістю та кількістю здійснюється замовником шляхом оформлення та підписання сторонами видаткової накладної. Право власності замовника на продукцію, яка постачається виконавцем згідно додаткової угоди або рахунку на оплату виникає в момент прийняття продукції, що здійснюється замовником шляхом підписання видаткової накладної (пункт 3.4).

Видаткова накладна підписується замовником і відправляється виконавцю протягом п'яти робочих днів з моменту отримання продукції. У разі виявлення невідповідності реальної кількості поставленої продукції з кількістю, зазначеною у видатковій накладній, а також виявленні дефектів, замовник спільно з представником виконавця складають письмовий двосторонній акт, в якому вказується перелік недопоставленої або неякісної продукції. На підставі цього акта замовник має право пред'явити претензію виконавцеві за кількістю та якістю продукції (пункт 3.5).

Виконавець розпочинає виготовлення поліграфічної продукції після отримання від замовника оплати у розмірі 70% вартості робіт. Решту 30% вартості робіт замовник оплачує протягом трьох банківських днів після отримання продукції (пункт 4.3).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність один перед одним відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.1). у разі виявлення неякісної продукції, виготовленої з вини виконавця протягом 10 календарних днів з моменту прийому-передачі продукції, виконавець зобов'язаний за свій рахунок в письмово узгодженій із замовником термін усунути виявлені недоліки за власний рахунок (пункт 6.2). Замовник при порушення умов та строків оплати за продукцію зобов'язується погасити заборгованість у повному обсязі та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен банківський день неоплати (пункт 6.3).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє безстроково (пункт 8.1).

Будь-які зміни або доповнення та додатки до цього договору вважається чинними лише якщо вони оформлені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін (пункт 9.3).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів підряду (в частині виготовлення на замовлення позивача поліграфічної продукції) та поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно до частин 1 - 4 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Суду не подано жодних доказів того, що сторонами в установленому законом порядку та у належній формі досягнуто згоди щодо предмету даного договору, та погоджено конкретні кількість, види та вартість поліграфічної продукції, що мала бути виготовлена та поставлена, а також, що в порядку пункту 2.2.2 Договору замовником та виконавцем погоджено оригінал-макети шляхом підписання роздруківок.

Суду не подано доказів того, що сторони відповідно до пункту 3.2 Договору визначили кількість продукції, що мала бути виготовлена та поставлена, у відповідному додатку. Зазначений пункт договору допускає також зазначення кількості поліграфічної продукції у рахунку на оплату.

Платіжним дорученням від 13.04.2018 №126 позивач оплатив відповідачу 29 600,00 грн. (без ПДВ) з призначенням платежу оплата за бланки сч10 от 16.03.2018 .

Відтак, у платіжному дорученні відсутнє посилання на Договір №1004/18, а рахунок від 16.03.2018 №10 суду не подано.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що виконавець розпочинає виготовлення поліграфічної продукції після отримання від замовника оплати у розмірі 70% вартості послуг.

За відсутності належного погодження предмету договору №1004/18 від 10.04.2018 у суду відсутня можливість встановити, яка саме продукція в якій кількості мала бути виготовлена відповідачем та поставлена позивачу; також відсутні можливість встановити, чи є сплата коштів в сумі 29600,00 грн. передоплатою (70%), чи повною оплатою за договором.

Разом із тим, враховуючи вчинення сторонами дій на виконання зазначеного договору, у суду відсутні підстави розцінювати зазначений договір як неукладений (такий, що не відбувся).

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, виникнення права покупця на повернення сплачених за товар коштів виникає як наслідок прострочення продавця.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 4.3 Договору передбачено строк початку виготовлення продукції, однак договором взагалі не передбачено строку її поставки.

Відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суду не подано доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою поставити продукцію. Відтак, на підставі поданих доказів відсутня можливість встановити факт настання строку виконання зобов'язання з поставки продукції, а також факт прострочення поставки та відповідно факт виникнення у покупця права вимагати повернення коштів.

Разом із тим, позивач твердить, що поставка відповідачем була здійснена частково на суму 9600,00 грн., на доказ чого подає копію Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 13.04.2018.

У вказаному Акті, якій підписаний та скріплений печатками обох сторін, зазначено, що представники ТОВ Амеда Голд та ФОП Лушник В.М. склали цей акт про те, що на підставі рахунку на оплату покупцю №10/1 від 16.03.2018 виконавцем були виконані наступні роботи: друк брошури (кількість 1192 шт., ціна без ПДВ 6,38 грн./шт.), друк бланку (27409 шт., ціна без ПДВ 0,80 грн./шт.); загальна вартість робіт (послуг) склала 29 600,00 грн.; замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Після підписів та печаток сторін ОСОБА_3 зроблено дописку (без дати) про те, що фактично прийнято брошури в кількості 721 шт. та бланки в кількості 6250 шт, кількість продукції не відповідає зазначеним в Акті приймання робіт, продукція поставлена на загальну суму 9600,00 грн.

Суд вказує, що по-перше, у вказаному акті підставою його підписання зазначений не договір №1004/18 від 10.04.2018, а рахунок на оплату №10/1 від 16.03.2018, який суду не поданий, відповідно суд позбавлений можливості дослідити його зміст.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі №1004/18 від 10.04.2018, пунктом 3.4 якого передбачено, що прийом та передача продукції за якістю та кількістю здійснюється шляхом оформлення та підписання сторонами видаткової накладної.

Видаткова накладна, у якій підставою для поставки був би зазначений договір №1004/18 від 10.04.2018, суду не подана, в тому числі і на вимогу ухвали суду від 18.10.2018 про відкриття провадження у справі.

По-друге, пунктом 3.5 договору №1004/18 від 10.04.2018 передбачено, що у разі виявлення невідповідності реальної кількості поставленої продукції з кількістю, зазначеною у видатковій накладній, а також виявлення дефектів, замовник спільно з представником виконавця складають письмовий двосторонній акт , в якому вказується перелік недопоставленої або неякісної продукції. На підставі цього акта замовник має право пред'явити претензію виконавцеві за кількістю та якістю продукції.

Доказів складення сторонами такого письмового двостороннього акту суду не подано. Доказів звернення позивача з претензією до відповідача за кількістю та якістю продукції суду також не подано.

Відтак позивач не представив суду належних доказів на підтвердження своїх тверджень про недопоставку продукції відповідачем.

Натомість позивач звертався до відповідача з претензією від 29.07.2018 №29/07-2018, у якій вимагав сплатити кошти в сумі 21073,80 грн. (переплата з врахуванням інфляційних, річних та пені), яка була отримана відповідачем 04.08.2018. Однак, як зазначалося вище, виникнення права покупця на повернення сплачених за товар коштів виникає як наслідок прострочення продавця, яке позивачем жодним чином не доведено.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимогу позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн. переплати не доведено у встановленому законом порядку належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Письмовим договором №1004/18 від 10.04.2018, на якому ґрунтуються вимоги позивача, пеня, яку вимагає сплатити позивач, не передбачена.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, законом передбачено сплату інфляційних та річних за прострочення грошового зобов'язання.

Однак, зміст зобов'язальних відносин сторін у справі, джерелом яких є господарський договір №1004/18 від 10.04.2018, полягає в обов'язку відповідача як виконавця виготовити та передати позивачу як замовнику поліграфічну продукцію, що породжує обов'язок позивача прийняти та оплатити зазначену продукцію.

Відтак договором для відповідача не передбачено жодних грошових зобов'язань, а повернення передоплати має іншу правову природу.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позов ТОВ Амеда Голд до ФОП Лушника Віктора Михайловича про стягнення 23 190,49 грн. є безпідставним, таким, що не доведений належними, допустимими та достатніми доказами, відтак є таким, що не належить до задоволення.

У зв'язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариству з обмеженою відповідальністю Амеда Голд відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 21.12.2018.

Суддя О.В. Конюх