Рішення

від 11.12.2018 по справі 914/1732/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 Справа №914/1732/18

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве Міністерства Оборони України, м.Мукачево,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромхолдинг» , м.Жовква,

про стягнення 308 091,17грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Мукачеве Міністерства Оборони України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромхолдинг» про стягнення 308 094,39грн.

Ухвалою від 20.09.2018р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №914/1732/18 за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому засіданні на 16.10.2018р.

В судове засідання 16.10.2018 р. з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою Укрпошти про те, що відповідач за вказаною адресою «Вибув» .

В судовому засіданні судом було з'ясовано, що відповідач згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул. Львівська, буд. 46. В той же час, позивачем у позовній заяві адреса відповідача зазначена: Львівська обл., м. Жовква, вул. Б. Хмельницького, 3.

Суд дійшов до висновку, що відповідач неналежним чином був повідомлений про розгляд справи, а відтак з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відклав підготовче засідання на 30.10.2018р.

22.10.2018р. позивач подав через канцелярію суду докази направлення відповідачу на адресу: Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, буд. 46, копію позовної заяви з додатками.

В судове засідання 30.10.2018 р. з'явився представник позивача, подав клопотання (вх.№2856/18 від 30.10.2018р.) про продовження строку підготовчого засідання у відповідності до ст. 177 ГПК України для надання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання.

Поштовий конверт яким суд скеровував відповідачу ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.10.2018р., повернувся на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Суд звертає увагу на те, що поштова кореспонденція була скерована відповідачу на адресу: Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, буд. 46.

Ухвалою від 30.10.2018р. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 22.11.2018р.

В підготовче судове засідання 22.11.2018р. з'явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив. Поштовий конверт, яким суд скеровував відповідачу ухвалу від 30.10.2018р., повернувся на адресу суду у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Судом було з'ясовано, що згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромхолдинг» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39799212) зазначено: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 11.12.2018р.

05.12.2018р. позивач подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог у зв'язку із помилковим розрахунком розміру штрафної санкції, інфляційних втрат та пені, та просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 308 091,17грн, з яких: 88 651,00грн за недопоставлений товар, 12822,30 грн пені, 1487,63 грн 3% річних, 6824,24грн втрат від інфляції та 198 306,00грн штрафу.

В підготовче засідання 11.12.2018р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача 308091,17 грн.

Відповідач в черговий раз не забезпечив явки уповноваженого представника, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Представник позивача заявив про подачу всіх доказів у справі, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому ухвалою від 11.12.2018р. суд закрив підготовче провадження у справі №914/1732/18 та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Мукачеве (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг (постачальник) договору №491 від 13 вересня 2017 року Про закупівлю товарів за державні кошти , ТзОВ Енергопромхолдинг зобов'язалося поставити у 2017 році КЕВ міста Мукачеве тверде паливо вугілля кам'яне (ГКОМ 13-100) код ДК 021:2015-09110000-3 об'ємом 414 тон. по ціні за одиницю виміру без ПДВ із врахуванням транспортних витрат та розвантажувальних робіт 2395.00 грн.

Графік поставки товару вугілля кам'яного (ГКОМ 13-100) 414 тон затверджений сторонами з серпня по 15 вересня 2017 р.

14 вересня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1/496, якою внесено зміни до договору № 491 від 13 вересня 2017 року та графіку поставки, а саме встановлено термін поставки товару до 15.10.2017 р.

У зв'язку із зростанням ринкових цін на вугілля кам'яне, 29.09.2017 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №2/541 до договору № 491 від 13 вересня 2017 року згідно якої сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до Договору. Зокрема сторони внесли зміни до таблиці до Додатку №1 Специфікація та визначили, що постачальник повинен відвантажити вугілля кам'яне (ГКОМ 13-100) споживачу в об'ємі 377 тон по ціні 2630,00 грн. за одиницю виміру на загальну суму 991510.00 грн.

Позивач стверджує, що Відповідач недотримався графіку поставки товару і поставив вугілля в об'ємі 349 тон залізничним транспортом тільки 03.11.2017р., та ще 28 тон автомобільним транспортом 07.11.2017р. відповідно до Актів прийому вугілля кам'яного, що призвело до понесених збитків державі на суму 88651,00 грн. за недопоставлені 37 тон.

Відповідно до п.7.2 Договору, за кожен день затримки поставки товару, який був поставлений відповідачем з порушенням строків, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день затримки в сумі 12822,30 грн.

Відповідно до п.7.3 Договору за порушення термінів поставки товару, який був поставлений відповідачем з порушенням строків, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 20% на суму 198306, 00 грн.

Також позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1 487,63грн та інфляційні втрати в сумі 6 824,24грн, на вартість несвоєчасно поставленого товару.

Заперечення відповідача проти позову.

Відповідач в жодне з судових засідань не з'явився, відзиву на позов не подав.

Обставини встановлені судом.

Між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Мукачеве (споживач) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергопромхолдинг (постачальник) з другої сторони, був укладений договір №491 від 13 вересня 2017 року Про закупівлю товарів за державні кошти .

Відповідно до розділу І договору, постачальник зобов'язався у 2017 році поставити замовникові товар зазначений у специфікації - Тверде паливо (вугілля кам'яне) (ГКОМ 13-100) код ДК 021:2015-09110000-3, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такий товар.

Сторони визначили, що найменування товару та кількість товару наведено у специфікації (додаток №1 до договору).

Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), постачальник повинен був поставити замовнику вугілля кам'яне марки ГКОМ (13-100) в кількості 414 тон. по ціні за одиницю виміру без ПДВ із врахуванням транспортних витрат та розвантажувальних робіт 2395,00 грн. Загальна сума до розрахунку становила 991530,00 грн.

Згідно із п.5.1, п.5.2 договору, строк поставки товару згідно графіка замовника - до 15.09.2017р. Поставка товару за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP до місця призначення, з урахуванням всіх транспортних витрат за рахунок постачальника відповідно до Міжнародних правил тлумачення Інкотермс (2010).

Відповідно до п.10.1 договору, строк його дії в частині постачання - до 15 листопада 2017 року.

14 вересня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1/496, якою внесено зміни до п. 5.1 договору № 491 від 13 вересня 2017 року та графіку поставки (додаток №2 до договору), а саме встановлено термін поставки товару до 15.10.2017 р.

У зв'язку із зростанням ринкових цін на вугілля кам'яне, 29.09.2017 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №2/541 до договору № 491 від 13 вересня 2017 року згідно якої сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до Договору. Зокрема сторони внесли зміни до таблиці до Додатку №1 Специфікація та визначили, що постачальник повинен відвантажити вугілля кам'яне (ГКОМ 13-100) споживачу в об'ємі 377 тон по ціні 2630,00 грн. за одиницю виміру на загальну суму 991510.00 грн.

Відповідач здійснив наступні поставки вугілля позивачу:

- згідно накладної від 03.11.2017р. (а.с.37) та Акту приймання (а.с.38), відповідач поставив позивачу залізничним транспортом вугілля в об'ємі 349 тон;

- згідно накладної від 07.11.2017р. (а.с.39) та Акту приймання (40), відповідач поставив позивачу автомобільним транспортом вугілля в об'ємі 28 тон.

За несвоєчасну поставку товару позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 198306, 00 грн, пеню в сумі 12822,30 грн, 3% річних в сумі 1 487,63грн, інфляційні втрати в сумі 6 824,24грн,

Також позивач вважає, що недопоставка відповідачем 37 тон. вугілля призвела до понесення державою збитків на суму 88651,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з позовної заяви та встановлених судом обставин справи, між сторонами виникли цивільно-правовідносини щодо поставки товару на підставі укладеного договору.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов укладеного з позивачем договору № 491 від 13 вересня 2017 року Про закупівлю товарів за державні кошти , із врахуванням змін внесених додатковими угодами №1/496 та №2/541 повинен був поставити позивачу в строк до 15 жовтня 2017 року вугілля кам'яне (ГКОМ 13-100) в об'ємі 377 тон по ціні 2630,00 грн. за одиницю виміру на загальну суму 991510.00 грн.

Відповідач здійснив наступні поставки вугілля позивачу:

- згідно накладної від 03.11.2017р. (а.с. 37) та Акту приймання (а.с. 38), відповідач поставив позивачу залізничним транспортом вугілля в об'ємі 349 тон;

- згідно накладної від 07.11.2017р. (а.с. 39) та Акту приймання (40), відповідач поставив позивачу автомобільним транспортом вугілля в об'ємі 28 тон.

Поставлений відповідачем згідно наведених накладних товар, був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 09.11.2017р. №1009 на суму 917 870,00грн. та копією платіжного доручення від 10.11.2017р. №1010 на суму 73 640,00 грн.

З наведено вбачається, що відповідачем було допущено порушення умов договору в частині дотримання строків поставки товару обумовленого договором, а саме відповідач поставив позивачу вугілля в кількості 349 тон з простроченням на 18 календарних днів та 28 тон вугілля із порушенням строку поставки на 22 календарних дні.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із положеннями ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як зазначає Пленум Вищого господарського суду України у своїй поставно від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Відповідно до п.7.2 договору, сторони домовились, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, постачальник сплачує замовнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який сплачується пеня від суми непоставленого товару за кожен день затримки.

Згідно із п.7.3 договору, сторони визначили, що за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 20% від суми недопоставленої в строк продукції.

З огляду на викладене, позивачем правомірно було нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день затримки та штраф в розмірі 20% від суми недопоставленої в строк продукції.

Судом проведено перевірку здійснених позивачем розрахунків пені та штрафу і встановлено, що до стягнення підлягають пеня в сумі 12822,30грн та штраф в сумі 198302,00 грн.

Щодо нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у своїй поставно від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. 3.1 постанови).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови).

Отже стягнення процентів річних та інфляційних втрат є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів.

Грошовим, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України , є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно встановлених судом обставин справи, відповідач за умовами договору повинен був поставити позивачу товар, а позивач в свою чергу повинен був сплатити за це кошти. Отже у відповідача не виникло грошового зобов'язання за умовами договору.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних, є способом захисту майнового права кредитора від знецінення коштів перерахованих боржнику та отримання від боржника компенсації за користування такими коштами.

В даному випадку відповідач не користувався коштами позивача без правових підстав, оскільки такі були перераховані позивачем тільки після поставки товару.

З огляду на викладене, нарахування позивачем відповідачу 3% річних в сумі 1 487,65грн та інфляційні втрати в сумі 6 839,44грн, на вартість несвоєчасно поставленого товару є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 88 651,00грн збитків за недопоставлений товар в об'ємі 37 тон вугілля, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач у поданій до суду позовній заяві не конкретизує, в чому сааме полягали такі збитки, чи ці збитки є реальними, чи упущеною вигодою.

Більше того, твердження позивача про те, що відповідачем не було поставлено частину товару в об'ємі 37 тон вугілля є безпідставними та спростовуються наступним.

Як встановлено судом, згідно умов договору та специфікації до нього, в редакції від 13.09.2018р., відповідач повинен був поставити позивачу вугілля кам'яне марки ГКОМ (13-100) в кількості 414 тон по ціні за одиницю виміру без ПДВ із врахуванням транспортних витрат та розвантажувальних робіт 2395,00 грн. Загальна сума до розрахунку становила 991530,00 грн.

Однак, згідно додаткової угоди №2/541 до договору № 491 від 13 вересня 2017 року сторони внесли зміни до таблиці до Додатку №1 Специфікація та визначили, що постачальник повинен відвантажити вугілля кам'яне (ГКОМ 13-100) споживачу в об'ємі 377 тон по ціні 2630,00 грн. за одиницю виміру на загальну суму 991510.00 грн.

Як уже зазначалося судом, та не заперечується позивачем, відповідач поставив позивачу вугілля загальним об'ємом 377 тон загальною вартістю 991510,00грн, а відтак відповідачем здійснено поставку вугілля позивачу в повному обсязі відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 211 124,30грн з яких: пеня -12822, 30 грн, штраф в розмірі 20% - 198302, 00 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних - 1 487,65грн, інфляційних втрат - 6 839,44грн та 88651,00грн збитків слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3166,87 грн.

Суд звертає увагу на те, що при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3166,87 грн. згідно платіжного доручення від 09.07.2018р. №386.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Згідно позовної заяви, ціна заявленого позивачем позову дорівнює 308 094,39грн. Суд звертає увагу на те, що згідно заяви про уточнення позовних вимог, ціна позову становить 308 091,17грн.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 4 621,37грн, однак сплатив тільки 3 166,87 грн.

Отже позивачем при поданні позову до суду недоплдачено судовий збір в сумі 1454,50грн, а відтак такий підлягає до стягнення з позивача в дохід Державного бюджету.

Керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79,123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромхолдинг»

(04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців,21, ідентифікаційний код 39799212) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве Міністерства Оборони України (89600, м.Мукачеве, вул. Берегівська-обїздна,1а, ідентифікаційний код 08439994) -12822, 30 грн пені, 198302, 00 грн - штрафу в розмірі 20% та 3166,87грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

4.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве Міністерства Оборони України (89600, м.Мукачеве, вул. Берегівська-обїздна,1а, ідентифікаційний код 08439994) в дохід Державного бюджету України - 1 454,50 грн судового збору.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.