Рішення

від 21.12.2018 по справі 916/2388/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2388/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 07.11.2018р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 16.11.2018р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Євразтрейд» до товариства з обмеженою відповідальністю „Юналекс» про стягнення 22 394,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Євразтрейд» (далі по тексту - ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Юналекс» (далі по тексту - ТОВ „Юналекс» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 22 394,48 грн., яка складається із трьох відсотків річних у розмірі 189,00 грн., пені у розмірі 2205,48 грн. та штрафу у розмірі 20 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №180518 від 18.05.2018р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються у повному обсязі з посиланням на ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження замовлення переданого на підставі видаткової накладної №РН-000483 від 06.07.2018р. товару. Крім того, відповідачем було наголошено про заборону, відповідно до ст. 61 Конституції України, подвійного притягнення до відповідальності (стягнення пені та штрафу) за одне правопорушення, що, за переконанням останнього, знайшло своє відображення у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017р. по справі №347/1910/15-ц та у постанові від 21.10.2015р. по справі №6-2003цс15. Окрім того, ТОВ „Юналекс» було наголошено про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18.05.2018р. між ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» (Постачальник) та ТОВ „Юналекс» (Покупець) було укладено договір поставки №180518, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в даному договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами. Сторони підтверджують, що володіють достатньою інформацією про товар, що є предметом даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 2.2 договору поставки №180518 від 18.05.2018р. кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати Покупцем рахунка-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Відповідно до п. п. 3.4, 3.8 договору поставки №180518 від 18.05.2018р. оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у специфікаціях до даного договору поставки. У разі одержання від Покупця передплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), Постачальник має обов'язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду Покупця із характеристиками товару, вказаними Постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком. Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Умовами п. 4.2 договору поставки №180518 від 18.05.2018р. передбачено, що строк поставки товару складає 10 (десять) робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 7.4 договору поставки №180518 від 18.05.2018р. у випадку порушення строків оплати товару на умовах відстрочення платежу, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати понад 10 (десять) днів Покупець додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості. При простроченні оплати понад 30 днів Покупець додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі 30% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п. п. 10.1, 12.1 договору поставки №180518 від 18.05.2018р. договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Будь-які зміни чи доповнення до договору є дійсними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді, підписані представниками сторін та скріплені печатками. Такі документи є невід'ємною частиною даного договору, про що в них зазначається. Недійсність окремих положень цього договору не призводить до недійсності інших положень договору, оскільки сторони припускають, що цей договір міг бути укладений і без такого положення.

04.07.2018р. ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» було виставлено ТОВ „Юналекс» рахунок на оплату №2030 на суму 104810,00 грн., який був частково оплачений відповідачем 04.07.2018р. на суму 54810,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» .

При цьому, листом №221 від 05.07.2018р. ТОВ „Юналекс» було гарантовано оплату вартості решти суми товару у розмірі 50 000,00 грн. відповідно до виставленого позивачем рахунку №2030 від 04.07.2018р. у строк до 18.07.2018р.

На виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №180518 від 18.05.2018р. позивачем було поставлено відповідачеві товар, загальна вартість якого складає 104222,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами по справі видатковою накладною №РН-0000483 від 06.07.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: виписки по банківському рахунку ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» 03.09.2018р. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 50 000,00 грн. відповідно до виставленого позивачем рахунку №2030 від 04.07.2018р.

05.09.2018р. ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» звернулось до ТОВ „Юналекс» із претензією, відповідно до якої, посилаючись на прострочення відповідачем оплати вартості поставленого на підставі договору поставки №180518 від 18.05.2018р. товару, вимагало сплатити пеню у розмірі 23 000,00 грн., штраф у розмірі 15 000,00 грн. та три відсотки річних у розмірі 189,00 грн.

Оскільки претензія ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» була залишена ТОВ „Юналекс» без відповіді та задоволення, позивачем з метою захисту порушеного права і було подано до господарського суду даний позов.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України врегульовано наступне: якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Господарський суд вважає за необхідне зауважити, що умовами укладеного між сторонами по справі договору поставки №180518 від 18.05.2018р. врегульовано порядок оплати товару - шляхом 100% передплати, як і визначено право Постачальника частково поставити товар у випадку часткового виконання Покупцем обов'язків у вказаній частині. При цьому, права та обов'язки Постачальника та Покупця за договором поставки №180518 від 18.05.2018р. у випадку часткової оплати товару Покупцем та поставки товару Постачальником у повному обсязі умовами договору не врегульовані, у зв'язку з чим, господарський суд, відповідно до вимог ст. 963 ЦК України, вважає за необхідне звернутись до приписів ст. 538 ЦК України.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №221 від 05.07.2018р. ТОВ „Юналекс» було гарантовано оплату вартості решти суми товару у розмірі 50 000,00 грн. відповідно до виставленого позивачем рахунку №2030 від 04.07.2018р. у строк до 18.07.2018р., що дозволяє суду дійти висновку про повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання обов'язку у повному обсязі.

Проте, ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» , будучи обізнаним про неналежне виконання відповідачем обов'язку в частині оплати товару на умовах договору було виконано прийняте на себе зобов'язання, що підтверджується підписаною між сторонами по справі видатковою накладною №РН-0000483 від 06.07.2018р. на суму 104222,00 грн., у зв'язку з чим, на ТОВ „Юналекс» відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України було покладено обов'язок із оплати прийнятого товару.

Господарський суд зазначає, що договором поставки №180518 від 18.05.2018р. порядок оплати відповідачем товару на умовах відстрочення платежу не визначений, у зв'язку з чим, господарський суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Верховний Суд України у постанові від 19.08.2014р. по справі 925/1332/13 (3-78гс14) дійшов висновку, що зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Оскільки умовами договору поставки №180518 від 18.05.2018р. строки оплати відповідачем товару на умовах відстрочення платежу не визначені, господарський суд дійшов висновку, що обов'язок з оплати товару, отриманого на підставі видаткової накладної №РН-0000483 від 06.07.2018р., виник у ТОВ „Юналекс» 06.07.2018р., а, отже, звернення позивача до відповідача із вимогою оплатити поставлений товар на підставі ст. 530 ЦК України не вимагається.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ „Юналекс» до сплати 3% річних в сумі 189,00 грн., які були розраховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 50 000,00 грн. протягом періоду з 19.07.2018р. по 03.09.2018р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% відсотків річних господарський суд першочергово зазначає наступне: ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» було виставлено ТОВ „Юналекс» рахунок №2030 від 04.07.2018р. на суму 104810,00 грн.; відповідачем перераховано на користь позивача попередню оплату у розмірі 54810,00 грн. ; позивачем поставлено 06.07.2018р. відповідачеві товар на суму 104222,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.07.2018р. складала 49412,00 грн. (104222,00 грн. - 54810,00 грн. = 49412,00 грн.). Наведене дозволяє суду дійти висновку про правомірність нарахування 3 % річних на суму боргу у розмірі 49 412,00 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром 3 % річних є 190,88 грн., розрахунок яких був здійснений судом на суму основного боргу у розмірі 49 412,00 грн. протягом періоду з 19.07.2018р. по 03.09.2018р.

Пунктом 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) звернена увага, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність присудження до стягнення із ТОВ „Юналекс» на користь ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» 3% річних в сумі 189,00 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог у вказаній частині.

З посиланням на умови договору поставки №180518 від 18.05.2018р. та приписи чинного законодавства України, позивачем було нараховано ТОВ „Юналекс» до сплати пеню за порушення строків оплати вартості поставленого товару у розмірі 2205,48 грн., яка була розрахована позивачем на суму основного боргу у розмірі 50 000,00 грн. протягом періоду з 19.07.2018р. по 03.09.2018р.; а також штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості, що складає 5 000,00 грн. та штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості, що складає 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, господарський суд зазначає, що правильним розміром пені є 2 253,42 грн., у зв'язку з чим, суд, керуючись п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , доходить висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення на користь позивача пені у розмірі 2205,48 грн. відповідно до розрахунку ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» .

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення із ТОВ „Юналекс» на користь ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» штрафу у розмірі 5 000,00 грн. та у розмірі 15 000,00 грн., у зв'язку з допущеним відповідачем порушенням умов договору поставки №180518 від 18.05.2018р., господарський суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як зазначалось вище по тексту рішення умовами п. 7.4 договору поставки №180518 від 18.05.2018р. передбачено обов'язок Покупця сплатити Постачальнику при простроченні оплати понад 10 (десять) днів додатково, крім пені, штраф у розмірі 10%; при простроченні оплати понад 30 днів, штраф у розмірі 30% від суми простроченої заборгованості.

Згідно зі ст. 230, 232 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018р. по справі №922/1078/18 дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача господарсько-правової відповідальність у вигляді стягнення пені та штрафу, оскільки застосування до покупця таких штрафних санкцій було погоджено в договірному порядку та за своєю суттю є застосуванням до покупця різних санкцій (штрафу, пені) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а, отже, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене вище спростовує доводи відповідача щодо притягнення останнього до подвійної відповідальності шляхом стягнення пені та штрафу за одне правопорушення, оскільки приписами чинного законодавства передбачено можливість одночасного застосування до учасника господарських правовідносин пені та штрафу. Крім того, судом відхиляються посилання відповідача на постанови Верховного Суду України від 11.10.2017р. по справі №347/1910/15-ц та від 21.10.2015р. по справі №6-2003цс15 з огляду на вирішення в межах даних справ спорів, які виникли з інших правовідносин за участю фізичних осіб.

При цьому, з огляду на нарахування позивачем відповідачеві до сплати штрафу у розмірі 5 000,00 грн. та у розмірі 15 000,00 грн. за допущене порушення виконання грошового зобов'язання, а саме: остаточної оплати вартості поставленого на умовах договору поставки №180518 від 18.05.2018р. товару, суд зауважує наступне.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що обов'язок ТОВ „Юналекс» з оплати товару, отриманого на підставі видаткової накладної №РН-0000483 від 06.07.2018р., виник у відповідача 06.07.2018р. та був виконаний останнім у повному обсязі 03.09.2018р., а, отже, прострочення оплати товару складає понад 30 днів.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що нарахування позивачем відповідачеві штрафу, у зв'язку з порушенням строку оплати товару понад 10 днів та понад 30 днів фактично є подвійною відповідальністю за порушення одного і того ж зобов'язання, оскільки ТОВ „Юналекс» прострочено зобов'язання на строк понад 30 днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 10 днів. Наведене дозволяє суду зробити висновок, що одночасне стягнення штрафу за несвоєчасну оплату товару на строк понад 10 днів та на строк понад 30 днів є подвійним стягненням штрафу, що не узгоджується з приписами 61 Конституції України , згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Підсумовуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача штрафу у розмірі 5000,00 грн. за затримку оплати товару на строк понад 10 днів, у зв'язку з чим, правомірним є стягнення із ТОВ „Юналекс» на користь ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» штрафу у розмірі 15 000,00 грн. Проте, вирішуючи питання про розмір штрафу, який підлягає стягненню із ТОВ „Юналекс» на користь ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання , негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд звертає увагу ТОВ „Група компаній „Євразтрейд» , що штрафні санкції мають на мені стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку ТОВ „Юналекс» порушення власних грошових зобов'язань щодо остаточного розрахунку за поставлений товар, а також враховуючи оплату відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 49412,00 грн., істотний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій у порівнянні із сумою заборгованості, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, та принципом збалансованості інтересів сторін суд вважає за правомірне зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу, а саме зменшити розмір штрафу до суми 7794,52 грн. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 7794,52 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлення судом під час вирішення даного спору факту порушення товариством з обмеженою відповідальністю „Юналекс» прийнятого на себе за умовами договору поставки №180518 від 18.05.2018р. грошового зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого товариством з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Євразтрейд» позову шляхом присудження до стягнення на користь останнього пені, штрафу та трьох відсотків річних у загальному розмірі 10189,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Юналекс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Євразтрейд» пені у розмірі 2205,48 грн., трьох відсотків річних у розмірі 189,00 грн. та штрафу у розмірі 7794,52 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 551, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та незважаючи на зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Юналекс» /65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, офіс 418, ідентифікаційний код 39539893/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Євразтрейд» /01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 33, офіс 75, ідентифікаційний код 41479980/ пеню у розмірі 2205,48 грн. /дві тисячі двісті п'ять грн. 48 коп./, штраф у розмірі 7794,52 грн. /сім тисяч сімсот дев'яносто чотири грн. 52 коп./ , 3 % річних у розмірі 189,00 грн. /сто вісімдесят дев'ять грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 1368,59 грн. /одна тисяча триста шістдесят вісім грн. 59 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 грудня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна