Ухвала

від 21.12.2018 по справі 916/2852/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2852/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15; код ЄДРПОУ 40432606) про забезпечення позову вх. ГСОО №2-6431/18 від 19.12.2018 року подану по справі №916/2852/18:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15; код ЄДРПОУ 40432606);

до відповідачів: 1.Приватного підприємства „Добробут-град" (65496, Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Коралова, 1, кв. 46); 2. ОСОБА_1 (65496, АДРЕСА_1); 3. ОСОБА_2 (67308, АДРЕСА_2)

про солідарне стягнення 2 351 146,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3069/18) до відповідачів - Приватного підприємства „Добробут-град", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 2351146,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов укладених договорів, зокрема, кредитного договору №135 від 04.06.2018 року та договору поруки №135/П від 04.06.2018 року, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

19.12.2018 року позивачем подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-6431/18), в порядку ст.ст. 136-138 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до змісту заяви про забезпечення позову, заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству „Добробут-град" в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Положеннями ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У відповідності до ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, в обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що наразі за ПП „Добробут-град" рахується заборгованість за кредитним договором № 135 від 04.06.2018 року у розмірі 2 371 354,00 грн., яку відповідач у добровільному порядку не погашає. При цьому, як стверджує позивач, відповідач ігнорує телефонні дзвінки, а поштову кореспонденцію не отримує. Водночас, позивач стверджує, що відповідач є фігурантом кримінальних правопорушень, зокрема, у кримінальному провадженні №32018160000000051 за фактом умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових) платежів в особливо великих розмірах службовими особами підприємства відповідача. Крім того, позивач зазначає, що відповідач вчиняє заходи щодо виведення активів, умисне зменшення оборотів підприємства, тоді як вимога про накладення арешту на грошові кошти відповідача, розміщені у банківських установах, у межах заявлених вимог, за думкою позивача ніяким чином не порушує прав ПП „Добробут-град" або інших осіб, є співмірною з заявленими позовними вимогами, адекватною, розумною та ефективною гарантією реального виконання майбутнього рішення суду.

При цьому суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Отже, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких обставин суд зазначає, що визначені заявником обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, як то наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо службових осіб ПП „Добробут-град" не можуть свідчити про зменшення кількості майна у боржника та вчинення ним дій направлених на витрачання коштів не для здійснення розрахунків з заявником. При цьому, додані позивачем кур'єрські накладні про невручення відправлення ПП „Добробут-град" не свідчать про чинення відповідачем перешкод щодо отримання такого відправлення та як наслідок умисного ухилення від виконання прийнятих зобов'язань за кредитним договором.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення майбутнього позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ „Центр ефективних фінансових рішень про забезпечення позову вх. ГСОО №2-6431/18 від 19.12.2018 року, оскільки остання не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття таких заходів.

Керуючись ст.ст.136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" вх. ГСОО №2-6431/18 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя Ю.М. Невінгловська