Рішення

від 18.12.2018 по справі 917/1479/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 Справа № 917/1479/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Терновського Геннадія Леонідовича, АДРЕСА_3, інд. номер НОМЕР_1

до Фізичної особи-підприємця Штепи Оксани Андріївни, АДРЕСА_1

про стягнення грошових коштів у сумі 2667,61 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Секретар судового засідання Дяченко Д.Б.

Представники:

від позивача : відсутні

від відповідача : відсутні

Обставини справи: 28.11.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Терновського Геннадія Леонідовича до відповідача Фізичної особи-підприємця Штепи Оксани Андріївни про стягнення 2667,61 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 30.11.2018 р. господарський суд прийняв дану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні; судове засідання у справі призначити на 18.12.2018 р.; викликати відповідача у судове засідання; визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; запропонувати сторонам, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвала суду від 30.11.2018 направлена на адресу відповідача, яка відповідає місцю проживання, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресі вказаній у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням строку зберігання , згідно штемпелю на конверті дана відмітка проставлена 10.12.2018р.

Ухвала суду, яка направлялася на адресу позивача, вказану у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку за не запитом .

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо), то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:

01 лютого 2016 року між фізичною особою-підприємцем Терновським Геннадієм Леонідовичем (надалі - Позивач) і фізичною особою- підприємцем Штепою Оксаною Андріївною (надалі - Відповідач) був укладений договір № 10 про надання послуг (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 вищеназваного договору відповідач доручає, а позивач зобов'язувався виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту вузлів, агрегатів транспортних засобів на підставі заказу - наряду, складеного уповноваженими представниками сторін.

Відповідач, як Замовник, зобов'язувався у відповідності до пунктів 4.5, 4.6 здійснити 50% передоплату вартості робіт згідно виставленого рахунку на протязі 3-х банківських днів з моменту його виписки, а залишок несплаченої суми (остаточний розрахунок) від загальної вартості робіт сплатити на протязі 5-и банківських днів після виконання робіт.

Також згідно п. 2.3.3 відповідач зобов'язався оплачувати виконані роботи та надані виконавцем для ремонту запчастини в строки, вказані в договорі.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовником робіт, передбачених договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми виконаних робіт за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 р., а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання Сторонами умов Даного Договору ( п. 7.1 Договору).

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання, відремонтувавши головку УАЗ 204, що підтверджується актом здачі- приймання робіт № 0060 від 26.02.2016 року (а.с. - 9).

Однак, за даними позивача відповідач порушив свої зобов'язання і в строк до 05 березня 2016 року не оплатив ні попередню оплату в розмірі 50% вартості робіт, як не оплатив і повну вартість виконаних робіт відповідно до виставленого рахунку № 0121 від 25.02.2016 року на загальну суму 1939,20 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та п. 8.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 21,44 грн. за період з 05.03.2016 р. по 07.08.2018 р., 128,62 грн. 3% річних за період 05.03.2016 р. по 07.08.2018 р. та 578,41 грн. інфляційних втрат за період з березня по серпень 2018 р.. (розрахунок в матеріалах справи, а.с - 4).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 2667,67грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 1939,20 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір№10 нанадання послуг, Акт здачі - приймання робіт, який містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, рахунок на оплату) та підлягають задоволенню . Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, жодних доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем, не надав.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд враховує положення ч. 6 ст. 232 ГК України, приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та задовольняє позовні вимоги про стягнення 21,44 грн. пені за період з 05.03.2016 р. по 05.09.2016 р., 128,62 грн. 3% річних за період 05.03.2016 р. по 07.08.2018 р. та 578,41 грн. інфляційних втрат за період з березня по серпень 2018 р, оскільки їх заявлений розмір не перевищує розміру встановленого судом.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Судові витрати, згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 237,238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Штепи Оксани Андріївни (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця Терновського Геннадія Леонідовича (АДРЕСА_2, інд. номер НОМЕР_1) 1939,20 грн. основного боргу за виконанні роботи, пеню в розмірі 21,44 грн., 578,41 грн інфляційних нарахувань, 128,62 грн. 3% річних та 1762,00 грн. судових витрат

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення буде складено 21.12.2018р.

Суддя Н.Г. Гетя