Рішення

від 20.12.2018 по справі 918/733/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/733/18

Господарський суд Рівненської області в складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Громадської організації "Центр інформації про права людини"

про звільнення орендованого приміщення

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 08-292 від 04.04.2017 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2018 року Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Громадської організації "Центр інформації про права людини" про звільнення орендованого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 2054 від 28.01.2015 року, в частині оплати орендної плати, внаслідок чого позивач відмовився від договору та заявив позовні вимоги про звільнення орендованого приміщення.

Ухвалою суду від 16.11.2018 року позовну заяву Управління Комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у даній справі призначено на 11.12.2018 року.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі №918/733/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.12.2018 року.

В судове засідання 20.12.2018 року з'явились представник Управління Комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, який підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника у судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання адресатом відповідного поштового відправлення

Як слідує з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є адреса, на яку направлялись поштові повідомлення.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.12.2018 року проголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2015 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Центр інформації про права людини" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2060 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення (далі - майно), розташовані на 1 - му поверсі будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Коновальця, 5, загальною площею 30,0 кв.м (приміщення на технічному плані: № 12 - 16,4 кв.м., № 13 - 3,4 кв. м, № 14 - 3,3 кв.м., № 15 - 1,6 кв.м., № 16 - 3 кв.м., № 17 - 2,3 кв.м., що перебувають на балансі управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - балансоутримувач). Вартість 1 кв. м майна, визначеного відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, станом на 30.06.2015 рік складає 4 856,68 грн.

Напрям використання орендованого майна - розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі вказаного майна.

У розділі 3 договору передбачено, що строк договору оренди встановлюється на два роки одинадцять місяців - з 28.08.2015 року по 27.07.2018 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка майна.

Договір оренди нежитлового приміщення № 2060 від 28.08.2015 року підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому - передачі вказаного майна П. 2.1. договору).

Судом встановлено, що 28.08.2018 року між сторонами підписаний Акт № 324 прийому-передачі нежитлового приміщення на вул. Коновальця, 5, яким підтверджено факт передачі відповідачу в оренду нежитлових приміщень загальною площею 30,0 кв. м за адресою: вул. Коновальця, 5, м. Рівне.

Пунктом 6.2.4. договору зазначено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктом 4.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради і встановлюється в сумі 362, 07 грн в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата сплачується орендарем до 20 числа поточного місяця.

Пунктом 6.2.4 договору передбачено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Таке ж зобов'язання передбачено ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так як орендарем протягом трьох останніх місяців не вносилась орендна плата та станом на 12.11.2018 року за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за оренду нежитлового приміщення комунальної власності в розмірі 4 494,67 грн, тому орендодавець скористався правом, передбаченим ст. 782 ЦК України, коли наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

20.09.2018 року орендодавець надсилав відповідачу листи з повідомлення №08-949 про відмову від продовження договору оренди від 28.08.2015 року з вимогою сплати заборгованості по орендній платі та звільнення орендованого приміщення. Однак, повідомлення залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати за об'єкт оренди підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Водночас, передане за договором оренди майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі, незалежно від результатів господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За з ч. 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.п. 10.1..10.2. договору цей договір вважається припиненим з моменту закінчення дії договору при умові наявності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди приміщення не пізніше одного місяця після дня закінчення строку його дії. Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на якій його було укладено, загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, банкрутства орендаря, ліквідації орендаря - юридичної особи.

Статтею 782 ЦК України передбачено право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч. 1 ст. 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені ст. 651 ЦК України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13).

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач неналежно виконував свої обов'язки, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, а також не вносив орендну плату протягом трьох місяців підряд, що позбавило позивача отримати те, на що він розраховував при укладенні договору оренди.

Відповідно до п.п. 7.1.1., 7.1.3. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Наймодавець, згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України, має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, про що також йдеться у п. 7.1.4. договору.

20.09.2018 року на виконання ст.ст. 188, 222 ГК України, орендодавцем було скеровано до орендаря повідомлення №08-949, в якому, окрім вимоги про погашення боргу, та повернення орендованого майна повідомлено про припинення договору з 27.07.2018 року.

Повідомлення про відмову від договору, у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати, управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради було надіслано до відповідача рекомендованим листом, який, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті ПАТ Укрпошта за адресою https://uloposhta.ua/, було вручено адресату.

Таким чином, представникам Громадської організації достовірно відомо про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 2060 та про відсутність будь яких законних підстав на користування орендованим майном.

20.09.2018 року позивачем направлено відповідачу лист про звільнення приміщення і передання його представнику управління по акту прийому - передачі 22.10.2018 року, проте відповідач на лист не відреагував, в зазначений час для передачі нежитлового приміщення не з'явився, про що представником позивача складено акт № 487 від 22.10.2018 року.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання як щодо повернення орендованого комунального майна, так і щодо погашення заборгованості з орендної плати, нарахованої за користування майном.

Так, станом по теперішній час відповідачем заборгованість не погашена, приміщення по вул. Коновальця,5 у місті Рівне загальною площею 30,0 кв.м. балансоутримувачу по акту приймання-передачі не повернуто.

У разі припинення чи розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів з дня припинення чи розірвання цього договору в такому ж стані, в якому воно було отримане, про що сторонами складається акт прийому-передачі майна. Обов'язок складання акта прийому - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні (п. 2.3. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Позовні вимоги, пов'язані із поверненням майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, орендодавець на підтвердження припинення зобов'язань за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати передачі йому від орендаря майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такої передачі.

Зважаючи, що договір оренди припинено, отже вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, як документального оформлення припинення договірних відносин з оренди підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Громадській організації "Центр інформації про права людини" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33б, ЄДРПОУ 38405259) повернути Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна ,12 А, код ЄДРПОУ 26259563) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 30,0 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Коновальця, 5, м. Рівне.

3.Стягнути з Громадської організації "Центр інформації про права людини" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33б, ЄДРПОУ 38405259) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна ,12 А, код ЄДРПОУ 26259563) 1 762,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.