Рішення

від 21.12.2018 по справі 917/1271/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2018 Справа № 917/1271/18

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда-Т» , вул. Вітряного, 15-б, кімн. 1, с. Лютіж, Вишгородський район, Київська область, 07352

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» , вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 120 693,69 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 120693,69 грн. за договором поставки № 2403-3 від 24.03.2014 року, з яких 88 420,71 грн. основного боргу, 6427,34 грн. 3% річних, 25 845,64 грн. інфляційні втрати.

За ухвалою від 22.10.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки № 2403-3 від 24.03.2014 року в частині порушення строків оплати за отриманий товар.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 22.10.2018 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась сторонам за їх юридичними адресами (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а.с. 36-39), вручена представникам сторін, про що вчинено підписи відповідних осіб на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 40-41).

Відповідач відзив на позов, у строк, встановлений судом в ухвалі від 22.10.2018 року, не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

24 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веда-Т» , як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» , як Покупцем, був укладений договір поставки № 2403-3 (далі - Договір, а.с. 18-20), на умовах якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передавати у власність Покупцю дерев'яні піддони (далі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору). За додатковою угодою № 1 до Договору, сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2016 року (а.с. 21).

За п. 1.2 Договору, кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії Товару обумовлюються у видаткових накладних, що мають силу специфікації (ст. 266 ЦК України) і є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до умов Договору, датою поставки Товару є дата, що зазначена у видатковій накладній при отриманні Товару Покупцем (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, при передачі кожної партії Товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товарно-супровідні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну; документи, що засвідчують якість та безпечність Товару та підлягають переданню разом із Товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

В розділі 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків, зокрема Покупець здійснює оплату вартості Товару за ціною, вказаною у видатковій накладній (п. 3.1 Договору). Вартість Товару оплачується на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України - гривні (п. 3.2 Договору). Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника після 70 календарних днів з дня отримання Покупцем Товару та належним чином оформлених товарно-супровідних документів (п. 3.3. Договору).

На виконання умов укладеного Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 97 574,40 грн. відповідно до видаткових накладних № РН-0000166 від 19.09.2015 року на суму 47 174,40 грн. та № РН-0000071 від 13.05.2016 року на суму 50 400,00 грн. (а.с. 22, 27).

Відповідач оплату за отриманий Товар здійснив частково, в сумі 9 153,69 грн. за платіжним дорученням № 49491 від 21.04.2016 року (а.с. 26).

За розрахунком позивача, з урахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача за поставлений Товар становить 88 420,71 грн.

Також, за прострочення виконання зобов'язання із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 6427,34 грн. 3% річних та 25845,64 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 28.11.2015 року по 27.08.2018 року (розрахунок річних та інфляційних, а.с. 4-5);

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар на загальну суму 97 574,40 грн. грн. за видатковими накладними № РН-0000166 від 19.09.2015 року на суму 47 174,40 грн. та № РН-0000071 від 13.05.2016 року на суму 50 400,00 грн. (а.с. 22, 27), а відповідач частково оплатив її вартість в сумі 9 153,69 грн. за платіжним дорученням № 49491 від 21.04.2016 року (а.с. 26).

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, тижнями, днями або годинами.

В п. 3.3 Договору встановлено, що оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника після 70 календарних днів з дня отримання Покупцем Товару та належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

Отже, початком періоду прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Так, останнім днем виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № РН-0000166 від 19.09.2015 року є 28.11.2015 року (субота), за видатковою накладною № РН-0000071 від 13.05.2016 року є 22.07.2016 року (п'ятниця).

Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, строк виконання зобов'язання є таким, що настав, тому позовні вимоги про стягнення 88 420,71 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, початком періоду прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто прострочення виконання зобов'язання по оплаті за Товар за видатковими накладними № РН-0000166 від 19.09.2015 року на суму 47 174,40 грн. та № РН-0000071 від 13.05.2016 року на суму 50 400,00 грн. з боку відповідача за мало місце з 01.12.2015 року та з 23.07.2016 року відповідно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 6427,34 грн. 3% річних за період з 28.11.2015 року по 27.08.2018 року.

Суд встановив, що в поданому розрахунку (а.с. 4) позивач неправильно визначив періоди існування заборгованості, що призвело до завищення цієї суми.

Здійснивши перерахунок, суд встановив, що вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в сумі 6402,90 грн. 3% річних за період з 01.12.2015 року по 27.08.2018 року, в іншій частині вимоги щодо стягнення річних відхиляються як невмотивовані.

При перевірці заявлених вимог в частині стягнення 25845,64 грн. інфляційних втрат за період з 28.11.2015 року по 27.08.2018 року суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача з огляду на наступне.

Інфляційні втрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Здійснивши перерахунок втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними за період з грудня 2015 року по липень 2018 року в сумі 25835,24 грн. та підлягають задоволенню в цій частині. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат за листопад 2015 року та серпень 2018 року (періоди, в яких борг існував неповні місяці) підстави для їх стягнення відсутні, оскільки нарахування інфляційних поденно не передбачено, а тому вимоги позивача в цій частині відхиляються за безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. ОСОБА_1".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 88 420,71 грн. основного боргу за договором поставки № 2403-3 від 24.03.2014 року, 6402,90 грн. 3% річних, 25 835,24 грн. втрат від інфляції, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, понесених ним на правничу допомогу при розгляді цієї справи, суд зазначає, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 22.08.2018 року (а.с. 15-16), предметом договору є підготовка позовної заяви з метою звернення ТОВ Веда-Т в господарський суд Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гадячсир про стягнення заборгованості за Договором поставки № 2403-3 від 24.03.2014 року та представництво інтересів клієнта в суді. В п. 1.3 цього договору визначено, що гонорар за надання послуг з підготовки позовної заяви складає 3524,00 грн., яку позивачем сплачено згідно з платіжним дорученням №3407 від 27.08.2018 року (а.с. 17). З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката на суму 3524,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 1809,88 грн. витрат по сплаті судового збору та 3522,97 грн. витрат на на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 126, 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33460268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда-Т» (вул. Вітряного, 15-б, кімн. 1, с. Лютіж, Вишгородський район, Київська область, 07352, код ЄДРПОУ 37868074) - 88 420,71 грн. основного боргу за договором поставки № 2403-3 від 24.03.2014 року, 6402,90 грн. 3% річних, 25 835,24 грн. інфляційні втрати; 3522,97 грн. витрат на правничу допомогу адвоката; 1809,88 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко