Рішення

від 11.12.2018 по справі 917/894/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 Справа № 917/894/18

за позовом Кременчуцького дочірнього підприємства № 503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60", вул. Першотравнева, 61, м. Кременчук, Полтавська область,39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж К", проїзд Галузевий 30, м. Кременчук, Полтавська область, 39609

про стягнення грошових коштів у сумі 7614,06 грн

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Дяченко Д.Б.

Представники:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: не з"явився

Суть спору: Кременчуцьке дочірнє підприємство № 503 Закрите акціонерне товариство "Сантехмонтаж-60" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж К" 7614,06 грн заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов догору субпідряду №23/06-15 від 23.06.2015 р.

Ухвалою від 24.07.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2018 р.

21.08.2018 р. в зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, суд оголосив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.09.2018 р.

Ухвалою суду від 11.09.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 16.10.2018 р.

02.10.2018 р. позивач надав суду клопотання (вх. 9145) про розгляд справи без участі його представника та повідомив, що всі наявні докази надані до справи.

У зв'язку з перебуванням судді Геті Н.Г. на лікарняному, розгляд справи №917/894/18, призначений на 16.10.2018 р. не відбувся; ухвалою суду від 01.11.2018 р. засідання призначено на 27.11.2018 р.

Ухвалою суду від 27.11.2018 р. закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду на 11.12.2018 р.

В судове засідання 11.12.2018 р. представники сторін в засідання суду не з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

23.06.2015 року між Кременчуцьким дочірнім підприємством № 503 Закритого акціонерного товариства Сантехмонтаж-60 (надалі - позивач), як субпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Профмонтаж К (надалі - відповідач), як підрядником, було укладено договір субпідряду № 23/06-15 (Далі - Договір, а.с. - 10-18), відповідно до умов якого позивач зобов'язався на свій ризик виконати роботи за завданням відповідача своїми та/або залученими силами та засобами з використанням матеріалів підрядника, а підрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи з виготовлення та монтажу металоконструкцій на об'єкті: Будівництво комплексу доробки та зберігання зерна по вул.. Леніна, 1-Б, в с. Корнієнки, Великобагачанського району, Полтавської області, відповідно до ДБН для таких робіт (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3, 6.4 договору підрядник перераховує на поточний рахунок субпідрядника аванс у розмірі 49000,00 грн. для початку виконання будівельно-монтажних робіт по цьому договору. Виконані роботи підрядник оплачує субпідряднику на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт щомісячно. Строк оплати становить наступні 7 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.2 Договору передача виконаних робіт субпідрядником і приймання їх підрядником оформлюються щомісячними довідками КБ-3 та ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в (далі - ОСОБА_2). Дані документи у 2-х примірниках складає Субпідрядник та надає їх підряднику до 25-го числа кожного місяця. Право власності на закінчені роботи переходить до підрядника з моменту підписання ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по цьому Договору згідно з чинним законодавством України. За прострочення строків оплати виконаних робіт, з вини підрядника, останній сплачує субпідряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості (п. 9.1, 9.2 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обов'язків згідно з цим Договором, включаючи гарантійні зобов'язання субпідрядника (п. 14.1 Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що факт виконання і приймання робіт підтверджується підписаними сторонами договору актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року №№ 8-02-1-4 та 8-02-1-5 від 30.10.2015 року (КБ-2в), а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт до них(КБ-3) (а.с. - 19-24).

Відповідач, всупереч умовам договору, за виконані роботи розрахувався частково на суму 71947,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1793 від 25.06.2015 р. (а.с. - 25).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач відповідно до ОСОБА_2 здачі-приймання робіт послуги прийняв без зауважень, але не оплатив їх у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи, за даними позивача, складає4921,20грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та п. 9.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 492,12грн. пені за період 11.11.2015 по 11.05.2016 р., 397,19 грн. 3% річних за період з 11.11.2015 р. по20.07.2018 р. та 1803,55 грн інфляційних втрат за цей же період (розрахунок в матеріалах справи, а.с - 26-27).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 7614,06 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загального господарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 4921,20 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір субпідряду №23/06-15 від 23.06.2015 р., , ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт за жовтень 2015 року №№8-02-1-4 та 8-02-1-5 від 30.10.2015 року (КБ-2в), а також будівельними довідками про вартість виконаних будівельних робіт до них (КБ-3)) та підлягаютьзадоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені, 3% річних та інфляційних збитків з використанням калькулятора Ліга . За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 492,12грн. пені за період 11.11.2015 по 11.05.2016 р., 397,19 грн. 3% річних за період з 11.11.2015 р. по20.07.2018 р. та 1769,59 грн інфляційних втрат за цей же період . В частині стягнення 33,96 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні в зв'язку з невірним розрахунком.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 237,238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж К" (проїзд Галузевий 30,м. Кременчук, Полтавська область, 39609, код ЄДРПОУ 36093058) на користь Кременчуцького дочірнього підприємства № 503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" (вул. Першотравнева, 61, м. Кременчук, Полтавська область,39600, код ЄДРПОУ 01414212) 4921,20 грн. основного боргу, 492,12 грн. пені, 1769,59 грн. інфляційних втрат, 397,19 грн. 3% річних та 1754,15 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданн ібуло оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.12.2018р.

Суддя Н.Г. Гетя