Рішення

від 11.12.2018 по справі 914/1882/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 Справа №914/1882/18

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія - Трейд» , с. Рованці, Волинська обл., Луцький р-н.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Голві - Агро» , с. Сокільники, Львівська обл., Пустомитівський р-н.

про стягнення заборгованості 344 542,26 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія - Трейд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голві - Агро» про стягнення заборгованості 1 404 538,26 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання укладеного 19.02.2018р. з відповідачем договору купівлі-продажу №1902/1817766 перерахував відповідачу протягом березня 2018р. кошти в сумі 1 059 996,00грн в якості попередньої оплати за товар - ріпак вищого класу в кількості 100 тон, який відповідач повинен був поставити в строк до 15.08.2018р.

Однак відповідач, незважаючи на отримання коштів не здійснив поставку товару у строки визначені договором.

На день подання позову до суду поставка товару не здійснена, кошти попередньої оплати не повернені, тому позивач просить суд стягнути відповідні кошти в сумі 1 059 996,00 грн з відповідача.

Окрім того, позивач нарахував відповідачу 317 998,80 грн штрафу та 26 543,46 грн. пені, які просить стягнути.

Обставини справи: ухвалою від 09 жовтня 2018 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 01 листопада 2018р.

В підготовче засідання 01.11.2018р. з'явився представник позивача, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи неявку представника відповідача, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом, суд відклав підготовче засідання на 27.11.2018р.

В підготовче судове засідання 27 листопада2018 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин не явки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901412073447.

Суд відклав підготовче засідання на 11.12.2018р.

Позивач подав через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу в сумі 1 059 996,00грн, а саме поставкою товару на відповідну суму. Факт поставки товару підтвердив копіями видаткових накладних.

В підготовче засідання 11.12.2018р. з'явився представник позивача, підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 317 998,80 грн штрафу і 26 543,46грн пені.

Відповідач в черговий раз не забезпечив явки уповноваженого представника, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Представник позивача заявив про подачу всіх доказів у справі, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому ухвалою від 11.12.2018р. суд закрив підготовче провадження у справі №914/1882/18 та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав наведених в позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог та матеріалах справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, суд дійшов висновку, що зменшені позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

19 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Вілія-Трейд (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛВІ-АГРО" (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №1902/1817766.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Договору, продавець в порядку та на умовах цього Договору зобов'язався продати у власність покупця зернові та олійні культури врожаю 2018 року, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.1.3 Договору сторони визначили, що кількість Товару, ціна, інші умови продажу (переходу права власності на товар) товару обумовлюються сторонами в Договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію Товару (додатку до даного Договору), які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п.2.2. Договору, кількість товару, що передається у власність покупця, вказується у Специфікації/накладній до цього договору. Загальна кількість товару становить суму всіх Специфікацій або накладних, виписаних на підставі цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору, сторони визначили, що приймання-передача товару у власність покупцю в повному об'ємі здійснюється на складі-елеваторі ТзОВ Волинь-зерно-продукт , що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Мамсурова, 10; Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Дерно, вул. Незалежності, 44а; Волинська обл, Горохівський р-н, с.Звиняче, вул.Привокзальна,24,26; смт.Сенкевичівка, вул. Привокзальна, 90; Волинська обл., м. Рожище, вул. Привокзальна, 3; Волинська обл., Турійський р-н, смт. Луків, вул. Смідинська, 6; Рівненська обл., смт. Млинів, вул. Покровська, 53.

Порядок проведення розрахунків за товар, визначено в розділі 3 договору Вартість товару та порядок розрахунків . Зокрема сторони погодили, що розрахунки по даному договору здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривні), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок вказаний Продавцем. Покупець зобов'язується провести розрахунок з продавцем товару у спосіб та строки, зазначені в специфікаціях до цього договору.

Згідно із специфікацією №1 від 19.02.2018 року до Договору № 1902/17766 від 19.02.2018 року, сторони домовились, що продавець передає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар - Ріпак вищого класу (2018 року, власне виробництво) в кількості 100 тон на загальну суму 1 059 996,00 грн. Термін оплати товару- 31.03.2018 року. Термін поставки Товару-15.08.2018 року. Місце поставки Товару-склад покупця.

Таким чином, за домовленістю сторін, покупець повинен був здійснити 100% передоплату за товар до 31.03.2018р., а продавець повинен був поставити товар в строк до 15.08.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як покупцем, на виконання умов договору протягом березня 2018 року було перераховано відповідачу кошти в сумі

1 059 996,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

• №20943 від 14.03.2018 року на суму 300 000,00 грн;

• №20948 від 15.03.2018 року на суму 300 000,00 грн;

• №20952 від 19.03.2018 року на суму 100 002,00 грн;

• №20954 від 20.03.2018 року на суму 150 000,00 грн;

• №20957 від 21.03.2018 року на суму 209 994,00 грн;

Таким чином позивач належним чином, в межах строків обумовлених договором (специфікацією), перерахував відповідачу кошти в якості попередньої оплати за товар, який відповідач повинен був поставити в строк до 15.08.2018р.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до п.4.2 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту переоформлення товару, згідно листа одержаного від продавця, та отримання покупцем складської квитанції, в якій власником товару зазначений покупець, згідно документа, що підтверджує якість товару та після підписання уповноваженими представниками накладної на отримання товару та трьохстороннього акту приймання-передачі між елеватором, продавцем та покупцем.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем не була здійснена поставка товару обумовленого договором. Однак під час розгляду справи, відповідач здійснив поставку товару у зв'язку із чим відповідачем було зменшено розмір позовних вимог.

Факт поставки відповідачем товару підтверджується копіями накладних долучених до справи, а саме:

- видатковою накладною від 23.10.2018р. №3 на суму 500 820,00грн;

- видатковою накладною від 01.11.2018р. №7 на суму 220 644,00грн;

- видатковою накладною від 14.11.2018р. №8 на суму 338 535,00грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач повинен був поставити позивачу обумовлений договором товар у строк до 15.08.2018р., однак товар фактично був поставлений позивачу в жовтні та листопаді 2018 року. Таким чином відповідач порушив строки поставки товару обумовлені договором.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.3 договору сторони визначили, що у разі, якщо покупець здійснить передоплату за товар, а продавець непоставить або недопоставить товар на загальну суму попередньої оплати, останній зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 30 % від загальної вартості передоплати. Крім того, продавець зобов'язаний сплатити на користь покупця вартість непоставленого або недопоставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення поставки, 20 % річних від вартості непоставленого або недопоставленого товару, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем було отримано від позивача передоплату в розмірі 1 059 966,00грн., однак не було своєчасно здійснено поставку товару і таким чином порушено визначені договором строки поставки, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф в розмірі 317 998,80 грн

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається з договору, сторонами передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, однак не визначено базу для нарахування пені.

Суд також звертає увагу на те, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Виходячи з умов укладеного між сторонами договору, саме позивач, як покупець повинен був здійснити оплату за товар, в той час, як відповідач повинен був передати товар позивачу. Таким чином грошове зобов'язання за умовами укладеного між сторонами договору виникло саме в позивача, а не у відповідача.

Оскільки пеня є засобом забезпечення виконання саме грошового зобов'язання, нарахування позивачем пені в сумі 26 543,46грн за не поставку відповідачем товару є безпідставним.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково а саме в частині стягнення штрафу в сумі 317 998,80грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 4 769,98 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, він може звернутись із клопотанням про повернення судового збору в порядку передбаченому ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 10 , 12 , 20 , 73 , 74 , 76 , 79 , 123 , 129 ,231, 232 , 233 , 236 , 238 , 240 ГПК України , суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голві - Агро» (Львівська область Пустомитівський район, вул.Садова,13, ідентифікаційний код 39347680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вілія-Трейд (45606, Волинська область, Луцький район, с.Рованці, вул. Промислова,5А, ідентифікаційний код 05442109) - 317 998,80грн та 4 769,98 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.