Рішення

від 20.12.2018 по справі 220/2104/18

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/2104/18

Номер провадження № 2/220/742/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Чернякової В.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Чердаклі С.Г.

третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення Роздольненської сільської ради №7/26 від 20.10.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 25 травня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 7/21-125 Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , яким їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту селища Роздольне на території Роздольненської сільської ради. При цьому, як зазначає позивач, межі в натурі та схематичного розташування земельної ділянки їй надано не було, межові знаки не встановлювались. З метою подальшого вирішення питання приватизації земельної ділянки вона звернулась до відділення Держкомзему Великоновосілківського району із відповідною заявою про виготовлення технічної документації. Представники Держкомзему прибули для вимірювання земельної ділянки, яка була виділена позивачу для користування ще у 1962 році. У той же час, її сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_4, земельна ділянка яких межує із виділеною позивачу ділянкою, заперечували проти робіт землевпорядника та вчинили сварку, оскільки претендують на частину земельної ділянки, що виділена позивачу. Через конфлікт сусідів роботи Держкомзему припинились, їй було рекомендовано звернутись до сільради для встановлення меж спірних земельних ділянок. 11 жовтня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про встановлення меж між своєю земельною ділянкою та ділянкою ОСОБА_4, де вказала на конфлікт, що виник між нею та сусідами, та їх суперечки. У відповідь на звернення позивачем отримано відповідь сільради, де зазначено, що між її та ОСОБА_4 земельними ділянками межові знаки вже встановлювались. Рішенням Роздольненської сільської ради № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року скасовано рішення сільської ради від 25.05.2017 р. № 7/21-125 Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відмовлено їй у відведенні земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту селища Роздольне. Підставою відмови є порушення статті 103 ЗК України. Вважає рішення сільської ради таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушення правил добросусідства відповідно до діючого законодавства не може бути підставою для скасування дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 04.10.2018 року провадження у справі відкрито, справи призначена в підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

26.10.2018 роу до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі їх клопотань надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. Після отримання рішення позивач звернулась до землевпорядної організації для замовлення проекту землеустрою, втім, спеціаліст останньої не зміг провести роботи, оскільки кожна із сторін на власний розсуд намагались встановити межі між земельними ділянками, щодо яких їм надано дозволи на розробку проектів землеустрою. Роздольненська сільська рада неодноразово приймала участь у вирішенні земельних спорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 На підставі висновку комісії з питань врегулювання земельних відносин, враховуючи протокол сіпльних зборів постійної комісії з питань агропромислового комплексу, врегулюванню земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища та адміністративної комісії виконкому сільська рада прийняла рішення про відміну раніше прийнятого рішення № 7/21-125 від 25.05.2017 року. Відповідач зазначив, що за приписами Закону України Про місцеве самоврядування та Земельного кодексу України, а також враховуючи ст. 143 Конституції України, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати певні рішення у межах своєї компетенції, змінювати їх, скасовувати. Вказаний висновок викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009. Вважають, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог діючого законодавства, а тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 40-43).

Ухвалою суду від 28.11.2018 року підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Додали, що рішення від 25.05.2017 р. ще не виконане, проект землеустрою не складений через суперечки з сусідами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 53).

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали по пояснили, що і вони, і позивач подали заяви на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їм земельної ділянки і з цього приводу між ними дійсно є суперечки. Зазначили, що в тому разі, якщо спірна земельна ділянка буде надана позивачу, проїзд до належної їм земельної ділянки буде закритий. Вважають рішення сільської ради про відмову ОСОБА_1 у відведенні їй земельної ділянки у власність законним.

Суд, вислухавши позивача та її представника, третіх осіб, дослідивши надані суду докази, прийшов до заступного.

Рішенням Роздольненської сільської ради № 7/21-125 від 25 травня 2017 року відповідач, розглянувши клопотання позивача, відповідно до ст.ст. 12, 22, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, враховуючи висновок постійної комісії з питань врегулювання земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища від 25 травня 2017 року, керуючись п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування , надано дозвіп ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га в межах населеного пункту с. Роздольне на території Роздольненської сільської ради (а.с. 11 оборотна сторінка).

20 жовтня 2017 року відповідно до статей 12, 103, 161 Земельного кодексу України, враховуючи висновок постійної комісії з питань врегулювання земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища від 20 жовтня 2017 року та протокол спільних зборів постійної комісії сільської ради з питань агропромислового комплексу, арегулювання земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища та адміністративної комісії виконкому сільської ради, керуючись п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування , відповідачем Роздольненською сільською радою прийнято рішення № 7/26-145 скасовано рішення сільської ради від 25.05.2017 р. № 7/21-125 Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відмовлено їй у відведенні земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту селища Роздольне. Підставою відмови є порушення статті 103 ЗК України (а.с. 11).

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 статті 26 зазначеного Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з приписами статей 12, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-4 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗУ України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, 25 травня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 7/21-125 про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, втім, вказане рішення відмінено рішенням відповідача № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року, а позивачу відмовлено у відведенні у власність земельної ділянки на підставі порушення нею правил добросусідства із ОСОБА_4, які визначаються ст. 103 Земельного кодексу України, оскільки позивач та третя особа ОСОБА_4 мають суперечки стосовно межі між ділянками, щодо відведення у власність яких ним надано дозволи на розробку проектів землеустрою.

Земельним законодавством не визначено підстав для скасування наданого дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, частиною 7 статті 118 ЗК України визначено виключний перелік підстав для відмови у видачі такого дозволу. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для відмови у видачі дозволу, як порушення правил добросусідства (порушення ст. 103 ЗК України).

Суд зазначає, що скасування дозволу з підстав, не передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, фактично є вимогою відповідача до позивача про дотримання нею додаткових, не визначених законом вимог для одержання та подальшої реалізації такого дозволу.

Суду не надано доказів невідповідності місця розташування земельної ділянки в отриманні якої у власність зацікавлена позивач, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом статті 158 Земельного кодексу України вирішення спорів у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Суд не приймає посилання відповідача на рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, оскільки в даному випадку йдеться не про наявність в органу місцевого врядування повноважень самостійно відміняти власне рішення, а про обов'язковість наявності законодавчо визначених підстав для такої відміни.

Враховуючи, що рішення № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року прийнято відповідачем за відсутності на те підстав, вимоги про визнання цього рішення незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству та Конституції України, є цілком обґрунтованими.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати в разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, оплачений позивачем при поданні позову судовий змір в розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, суду надана копія довідки (акт виконаних робіт та витрат клієнта) адвоката Чердаклі С.Г. (свідоцтво № 2668 від 17.10.2007), згідно якої витрати на правову допомогу ОСОБА_1 (складання позову, копії документів) складають 630 грн. У довідці визначено, що витрати робочого часу адвоката на підготовку позову, консультації, копій документів склали 1,5 години. За домовленістю сторін оплата часу роботи адвоката становила 25% від прожитого мінімуму, встановленого на час надання правничої допомоги (1700 грн.). Сума витрат на правову допомогу сплачена (а.с. 28).

Разом з тим, оригінал даної довідки суду не наданий і з самої довідки не вбачається дата приймання-передачі виконаних робіт, здійснення оплати та по якій саме справі. Беручи до уваги наведене, суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12,13,81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області від 20.10.2017 року № 7/26-145.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, ЄДРПОУ 04526727, адреса: Донецька область, Великоновосілківський район, с. Роздольне, вул. Шкільна,19) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.12.2018 р.

Суддя О.М. Якішина